Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №160/5922/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5922/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 ( суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/5922/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Державної установи "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України номер 10006/26/41 від 04.02.2026;

зобов`язати Державну установу "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" провести повторне оцінювання особи ОСОБА_1 з обов`язковим врахуванням всіх наявних захворювань та забезпеченням особистої участі (очного огляду) особи.

Підставами для звернення позивача до суду з зазначеними вимогами стали такі обставини та доводи:

1. Оскарження рішення експертної команди: предметом позову є вимога визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Державної установи «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» від 04.02.2026 № 10006/26/41, яким було залишено без змін попереднє рішення про відмову у встановленні групи інвалідності.

2. Формальний підхід до оцінювання: позивач в обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване рішення було прийняте формально, без належного та повного урахування всіх його наявних діагнозів і захворювань.

3. Порушення процедури проведення оцінювання: на думку позивача, під час проведення медико-експертного оцінювання повсякденного функціонування було порушено встановлену процедуру, у зв`язку з чим він просив суд зобов`язати відповідача провести повторне оцінювання з обов`язковим забезпеченням особистої участі (очного огляду) особи.

У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року викладені висновки, на підставі яких відмовлено у задоволені вимог позову.

Причинами відмови у задоволенні позовних вимог зазначені такі обставини:

1. Відповідність рішення критеріям законодавства: експертна команда ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» під час оскарження провела аналіз медико-експертної справи позивача, оглянула його та здійснила додаткові обстеження (тредміл-тест). Суд дійшов висновку, що рішення про відмову у встановленні групи інвалідності прийняте правомірно та у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.

2. Легкий ступінь функціональних порушень: наявні у позивача захворювання (зокрема, інертна ішемічна хвороба серця, стенокардія, наслідки раніше проведеного стентирування, гіпертонічна хвороба тощо) зумовлюють лише легкі функціональні порушення серцево-судинної системи (60Ky) зі збереженою фракцією викиду та хронічною серцевою недостатністю I стадії.

3. Відсутність медичних критеріїв для інвалідності: виявлені ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності об`єктивно не досягають критеріїв, необхідних для встановлення жодної з груп інвалідності.

Суд визнав дії та рішення експертної команди обґрунтованими, законними та прийнятими з дотриманням процедури оцінювання повсякденного функціонування особи.

Апеляційна скарга надійшла від позивача з підстав виладених в обгрунтування вимог позову.

У відзиві позивач відповідач залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

31 серпня 2026 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання представника Державного некомерційного товариства "Інститут оцінювання функціонування", в якій останній просить замінити сторону судової справи Державну установу Український державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 03191673) на правонаступника - Державне некомерційне товариство Інститут оцінювання функціонування.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» реорганізовано шляхом перетворення у Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування», який є її правонаступником. У зв`язку із цим представник просить на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінити відповідача у справі його правонаступником - Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування»

Розглянувши означене клопотання суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Як слідує з матеріалів клопотання, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 31.03.2026 №414 «Про реорганізацію державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» шляхом перетворення» відповідно до якого Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України реорганізовано шляхом перетворення у Державне некомерційне товариство «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». На підтвердження зазначених обставин до клопотання долучено, зокрема, копії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 31.03.2026 №414.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.08.2026 проведено державну реєстрацію припинення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код 03191673) в результаті її реорганізації, номер запису: 1002241120022006607.

Водночас, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що 12.08.2026 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державне некомерційне товариство "Інститут оцінювання функціонування" в результаті перетворення, якій присвоєно той самий ідентифікаційний код 03191673.

Отже, матеріалами справи підтверджено припинення відповідача внаслідок реорганізації шляхом перетворення та перехід його прав і обов`язків до Державного некомерційного товариства "Інститут оцінювання функціонування", що відповідно до статті 52 КАС України є підставою для заміни відповідача у цій справі його правонаступником.

З уразуванням викалденого, клопотання про заміну відповідача його правонаступником слді задовольнити та замінити відповідача у справі - Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код 03191673) на його правонаступника - Державне некомерційне товариство "Інститут оцінювання функціонування" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03191673).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Рішенням від 04.11.2025 № 143/25/1134 Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування” Самарівського району ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено групу інвалідності.

Позивач оскаржив вказане рішення до Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", та за результатами розгляду скарги, рішенням від 04.02.2026 №10006/26/41 Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" рішення від 04.11.2025 № 143/25/1134 Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування” Самарівського району визнано вірним та таким, що відповідає чинному законодавству.

У цьому рішенні також зазначено, що 04 лютого 2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного аналізу медико – експертної справи позивача було встановлено, що Команда ЦОФСО ретельно вивчила надану медичну документацію, оглянула хворого та провела необхідні дообстеження (тредміл-тест). Дійшла висновку, що при оцінюванні ступенів функціональних порушень та ступенів обмеження життєдіяльності по представлених документах з урахуванням клінічних даних, показників лабораторних, функціональних та ультразвукових методів обстеження, у ОСОБА_1 мають місце легкі функціональні порушення з 60Ky серцево-судинної системи ( ІХС: стенокардія напруження ІІ ф. кл., кардіосклероз постінфарктний (ІМ в 1998р.) та стенозуючий (КАГ в 1998 р., оклюзія ПМШГ ЛКА; КАГ 17.04.2023, - багатосудинна поразка; 90%-pecteHos стента ПМШГ ЛКА, 70% стеноз A ПМШГ ЛКА). Стентування ПМШГ ЛКА (1998), рестентування (02.05.2023, 1 DES). Гіпертонічна хвороба П ст., 1 ст. СН стадія B зі збереженою OB ЛШ (64,74%), XCH 1 ст.), які не відповідають критеріям встановлення жодної з груп інвалідності. Рішення ЕКОПФО вірне і відповідає чинному законодавству (Постанова КМУ N21338 від 15.11.2024p.). Пацієнту рекомендовано дотримання призначень кардіолога щодо медикаментозного лікування, проведення КАГ..

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 3 Закону № 875-ХІІ, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За визначенням, наведеним в абз.4, 8 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 3 Закону № 875-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» визначено, що до введення в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи"

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п. 6 Положення про експертні команди).

У відповідності до пункту 9 Положення про експертні команди експертні команди, з поміж іншого, формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання); планують та проводять повторні оцінювання; визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Згідно пункту 3 Порядку проведення оцінювання направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання (п.7 Порядку проведення оцінювання).

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (експертні команди) (п.8 Порядку проведення оцінювання).

Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення.

Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи.

Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди (п. 30 Порядку проведення оцінювання).

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (п. 31 Порядку проведення оцінювання).

Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду.

У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 34 Порядку проведення оцінювання).

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди.

За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї.

Датою встановлення інвалідності вважається дата надходження до експертної команди направлення на проведення оцінювання (п.40 Порядку проведення оцінювання).

Рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п.44 Порядку проведення оцінювання).

У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди (п. 45 Порядку проведення оцінювання).

Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування)

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі (п. 53 Порядку проведення оцінювання).

Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (п. 57 Порядку проведення оцінювання).

За умовами Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р, № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

- стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

- обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Пунктом 11 Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю передбачено, що третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

За Класифікацією основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх враженості затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року, № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» Ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності.

Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

-легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

-помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

-виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

-значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Відповідно до судової практики, Верховним Судом висловлено правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, де оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Отже, відсутні підстави для здійснення власної оцінки судом прийнятого рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України"від 04.02.20265 року №10006/26/41, щодо не встановлення позивачу інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.

Крім того, Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не містить перелік документів, які досліджувалися при проведенні оцінювання, що позбавляє впевненості стверджувати про їх не дослідження.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем медико - соціальна експертиза проведена без опитування хворого і об`єктивного повного медичного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Водночас, відповідачем не надано суду жодних доказів відмови позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень.

Відповідно до п. 2 Критерій визначення проведення оцінювання, Експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Експертна команда проводить розгляд справи заочно в разі формування направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі направлення на оцінювання) головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії стосовно особи з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій. Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.

Експертна команда проводить розгляд заочно в разі подання лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії направлення на оцінювання експертною командою особи, в якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, з наведеного нижче переліку за умови наявності документів, що підтверджують наявність відповідного стану.

Перелік захворювань та станів, за яких оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться заочно викладений в п. 4 Критерій визначення проведення оцінювання.

Таким чином, заочний розгляд справи повинен проводитися за умови направлення/подання на проведення оцінювання визначеним колом осіб та таке направлення/подання відносно позивача відсутнє, а також стосовно осіб з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій, до яких позивач на час виникнення спірних правовідносин не відносився.

Крім того, захворювання позивача не відноситься до переліку захворювань, викладеному у п. 4 Критерій визначення проведення оцінювання, відносно якого можливе проведення оцінювання заочно.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача, в тому числі за 5 днів до засідання, про проведення переогляду, необхідність з`явитися до відповідача для проведення обстеження та оцінки стану здоров`я позивача, що в свою чергу виключає забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення.

При наявності вимоги позивача, яка викладена у скарзі до відповідача, справу розглядати за його участі (ас 52-55), матеріали справи не містять жодних доказів будь-якого завчасного повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання у лютому 2026 року.

Отже, суд зазначає, що відповідач діяв протиправно провівши оцінювання без участі позивача (заочно).

Спірне рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України"від 04.02.20265 року №10006/26/ прийнято з порушенням вимог Положення № 1338, а саме: без повідомлення позивача про переогляд рішення КП "Центальна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району" №143/25/1134 від 04.11.2025 року без повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (Закон №2073-IX) адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (частина друга статті 12 Закону №2073-IX).

Стаття 17 Закону №2073-IX гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Оскільки допущені відповідачем порушення адміністративної процедури вплинули на правомірність вирішення справи по суті, тому що спірне рішення прийнято без належного повідомлення позивача про засідання експертної комісії, яке мало для нього негативні наслідки, та без дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, суд дійшов висновку про наявність сукупності умов для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Врахвуючи те, що наявність інвалідності III групи з 1994 року свідчить про стійкий та тривалий характер порушення функцій організму, а органічні зміни чи хронічні захворювання за цей час не могли безслідно зникнути без радикального покращення, має бути доведене КТ, МРТ, аналізами.

З уахуванням, порушення процедури оцінювання, неповне дослідження медичної документації лікуючого лікаря, ігнорування висновків профільних спеціалістів, відсутність у рішенні обґрунтованих мотивів, а також невідповідність МКФ (Міжнародній класифікації функціонування): екпертна команда за новою системою оцінювання зобов`язана детально розрахувати обмеження життєдіяльності пацієнта, з метою встановленння того факту, що якщо критерії обмеження занижені штучно — рішення протиправне.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Отже, такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Враховуючи характер спірних правовідносин та встановлені обставини справи колегія суддів дійшла висновку про те, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача здійснити повторне оцінювання повсякденного функціонування особи щодо відповідності стану здоровя ОСОБА_1 . III групі інвалідості та продовженні статусу особи з інвалідністю III групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.

Воднгочас, колегія суддів зазначає про обізнаність існування правової позиції Верховного Суду на підставі якої Верховний Суд став на бік контролюючого органу (ЦМСЕК МОЗ, чиї повноваження наразі переходять до експертних команд інститутів) і суттєво змінив вектор судової практики щодо «обов`язковості очного огляду».

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що помилковим є ототожннення судами дві різні процедури: процедуру встановлення групи інвалідності вперше (або планового переогляду) та процедуру переогляду вже прийнятого рішення в порядку здійснення контрольної функції.

Ключовими тезами Верховного Суду, щодо обґрунтування правомірність заочного рішення за документами зазначено натупне.

Якщо нижчестояща МСЕК прийняла рішення з порушенням закону (наприклад, на підставі недостовірних даних або помилково інтерпретувала наявні медичні показники), таке рішення є дефектним актом.

Підгрунттям правомірності переогляду за документами є скасування дефектного акта в порядку контролю виключно за матеріалами справи (документами) є цілком правомірним інструментом виправлення помилок нижчестоящої комісії.

Отже, проведення повторного медико-соціального очного огляду в такому випадку є надмірним.

Верховний Суд підкреслив, що Інструкція № 561 за своєю структурою орієнтована на первинне встановлення критеріїв інвалідності під час безпосереднього обстеження особи, вона не повинна обмежувати контролюючий орган вищого рівня у праві скасувати незаконне рішення за наявними паперовими докази, якщо дефектність рішення нижчої комісії є очевидною з самих документів.

В межах даної справи, експертною командою КП "Центальна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району", не було доведено очевидної дефектності документів, а навпаки — мала місце суперечливість медичних даних, яка вимагала саме клінічної оцінки, опитування особи та оцінки стану систем її організму (тобто очного огляду), що передбачено п. 1.10 Інструкції № 561.

Якщо орган вищого рівня діє в межах контрольної функції і виносить рішення суто «по паперах» (заочно), його висновок є законним виключно тоді, коли має місце очевидна дефектність документів (наприклад, явна підробка, відсутність обов`язкових за законом аналізів або підписів, пряме протиріччя між діагнозом і правовою нормою).

Якщо ж документи оформлені належним чином, але містять спірні чи суперечливі медичні дані, які потребують клінічної оцінки, заочне скасування чи відмова є протиправною.

Посилаючись на те, що «контрольна діяльність не є аналогічною медичному огляду», відповідач (ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України») фактично намагається виправдати формальний підхід.

Якщо первинні медичні документи (довідка за формою № 088/о, виписки з амбулаторної карти, результати МРТ/КТ тощо) не містили ознак фіктивності чи очевидних процедурних помилок, то у контролюючого органу не було законних підстав для автоматичного нівелювання висновків лікарів, які безпосередньо обстежували пацієнта.

Інвалідність встановлюється не за наявністю самого діагнозу, а за ступенем порушення функцій організму (ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). Оцінити стійке обмеження життєдіяльності (наприклад, ступінь обмеження рухливості, самообслуговування, здатність до орієнтації) виключно за паперовими виписками, без візуального та клінічного контакту з хворим, якщо документи не є «дефектними» — неможливо.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог.

Навіть якщо процедура контролю є самостійним видом діяльності, вона не може порушувати принцип ефективності та повноти розгляду. Якщо експертна команда мала сумніви щодо ступеня вираженості хвороб, вона була зобов`язана використати своє право та викликати особу на очний огляд для усунення цих сумнівів.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 в адміністративній справі №160/5922/26 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" №10006/26/41 від 04.02.2026;

Зобов`язати Державне некомерційне товариство "Інститут оцінювання функціонування" провести повторне оцінювання особи ОСОБА_1 з обов`язковим врахуванням всіх наявних захворювань та забезпеченням особистої участі (очного огляду) особи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного товариства "Інститут оцінювання функціонування" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 3 328,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 вересня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко