Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №333/8228/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/8228/26

Провадження №2/333/5817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Пшевлодської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 серпня 2026 року звернулась із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн., щомісячно, на частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що згідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2016 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 15.12.2015 і до досягнення дитиною повноліття.

У той же час, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина, на теперішній час є недостатнім, оскільки не може у повній мірі забезпечити належний рівень життя дитини, а вона самостійно не в змозі забезпечити її усім необхідним, так як має мінімальні заробітки, тому просить суд змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача.

Ухвалою від 05.08.2026 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ІЦЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.08.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Пшевлодської О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Зокрема вказала, що починаючи з липня 2017 року розмір аліментів, які сплачує відповідач почав зростати і став відповідати 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і на час розгляду справи він становить 1756 грн., а не 500,00 грн., як стверджує позивач. Крім того, коли позивач не мала доходу, відповідач самостійно сплачував аліменти на утримання дитини, робив перекази на карту і готівкою, брав сина на відпочинок, дарував подарунки та навіть деякий час син проживав разом із ним, проте позивач про ці факти не зазначає. Позивач не надала суду доказів, що син проживає з нею і знаходиться на повному її утриманні, а також не відповідає дійсності ствердження позивача про те, що між нею та відповідачем не було досягнуто домовленості з приводу зміни способу стягнення аліментів, оскільки вона навіть не зверталася до нього з цього питання. Відповідач не має наміру ухилятися від обов`язку сплати аліментів, однак не має можливості сплачувати аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), оскільки це може поставити його самого у скрутне матеріальне становище, оскільки він як військовослужбовець має самостійно забезпечувати всі свої потреби (харчування, придбання амуніції тощо).

Позивач в судовому засіданні погодилась на часткове задоволення позову у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Представник відповідача в судовому засіданні поданий нею відзив підтримала та просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2016 року у справі № 333/8784/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду, з 15.12.2015 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Пирожником Д.О. відкрито виконавче провадження № 56084343 на підставі виконавчого листа № 333/8784/15-ц, виданого 30.03.2018 Комунарським районним судом м. Запоріжжя.

Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27вересня 1991року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стеттею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст.ст. 141, 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, тобто такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно із ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст.181, 192 СК України, розмір аліментів та спосіб їх стягнення, визначений рішенням суду, не є незмінним.

Зміна розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження, узгоджуються з положеннями статті 191 СК України (аналогічна правова позиція в постанові Верховного суду від 10.07.2019 р. у справі № 415/4386/16-ц).

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено довідку, видану командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 № 2124/23566 від 27.08.2026 р., згідно якої молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 17.10.2025 р. та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.08.2026, сформований Комунарським ВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського МУ МЮ України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені позивачем в частині розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку є законні та обґрунтовані, обумовленими інфляційними процесами в державі та значним підвищенням вартості життя, у зв`язку з чим розмір аліментів, визначений рішенням суду у розмірі 500,00 грн. не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини на теперішній час, а тому приходить до висновку щодо можливості стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

На переконання суду, такий розмір аліментів цілком є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст.12,13. 81, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 180-184, 192 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2016 року по справі № 333/8784/15-ц, провадження №2/333/549/16, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 500,00 грн., щомісячно на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.09.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська