Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №520/18229/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р.Справа № 520/18229/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 05.08.26 року по справі № 520/18229/26

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фролової Валерії Романівни третя особа Харківська міська рада в особі Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича

про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ВПВР у Луганській та Харківській областях, перший відповідач), старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фролової Валерії Романівни (далі – державний виконавець, другий відповідач), третя особа - Харківська міська рада в особі Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича (далі – ХМР в особі Харківського міського голови Терехова І. О., третя особа), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо самовільної зміни боржника у виконавчому провадженні № 81051940 з «Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича» на «Харківська міська рада, голова Терехов Ігор Олександрович»;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фролової В.Р. від 24 06.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81051940;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 81051940 та продовжити примусове виконання виконавчого листа №520/22344/25, виданого Харківським окружним адміністративним судом 11.05.2026 про: «Зобов`язати Харківського міського голову Терехова Ігоря Олександровича (код ЄДРПОУ: 04059243; адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 7) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) і ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8802/1-25) у спосіб, передбачений Законом від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» з врахуванням висновків суду у даній справі», у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2026 ВП № 81051940 за пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) (фактичне виконання рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом), оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 520/22344/25 було виконано неналежним чином, так як повторний розгляд звернення позивача здійснено не особисто Харківським міським головою, на якого було покладено відповідний обов`язок, а заступником міського голови – керуючим справами виконавчого комітету Харківської міської ради, що суперечить резолютивній частині рішення та не було враховано державним виконавцем при складення спірної постанови.

Крім того, стверджував, що зміст наданої на виконання рішення суду відповіді за підписом заступника міського голови – керуючого справами виконавчого комітету Харківської міської ради Тетяни Чечетової - Терашвілі не містить належного та повного вирішення порушених у зверненні питань, зокрема, щодо призначення службового розслідування з приводу причетності директора Департаменту земельних відносин Харківської міської ради до незаконної державної реєстрації земельної ділянки, а також не враховує викладених у рішенні суду висновків, що свідчить про її формальний характер та, як наслідок, неналежне та неповне виконання рішення суду, що підтверджує відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Також переконував, що другим відповідачем, за відсутності повноважень, у спірній постанові самостійно та незаконно змінено боржника у виконавчому провадженні з визначеної виконавчим листом посадової особи – Харківського міського голови Терехова І.О. на колегіальний орган місцевого самоврядування – Харківську міську раду, які є абсолютно різними та самостійними суб`єктами владних повноважень з різним колом компетенцій, що додатково підтверджує незаконність постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2026 ВП № 81051940 та наявність підстав для її скасування у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 по справі №520/18229/26 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470), старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фролової Валерії Романівни (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024), третя особа - Харківська міська рада в особі Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, неправомірність, необґрунтованість та прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.082026 у справі № 520/18229/26 та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що закінчуючи виконавче провадження державний виконавець не встановив фактичного виконання рішення саме тим боржником, який визначений у виконавчому листі, у спосіб та в порядку, визначеному судовим рішенням, натомість, не дослідивши належним чином текст рішення, фактично замінив боржника у виконавчому провадженні та визнав рішення таким, що виконано на підставі формальної відповіді посадової особи Харківської міської ради Тетяни Чечетової – Терашвілі, що не було враховано судом першої інстанції.

Переконував, що для закінчення виконавчого провадження недостатньо встановити лише факт направлення або отримання певної відповіді, а необхідно перевірити, чи були вчинені відповідачем саме ті дії, які визначені судовим рішенням, чи вчинені вони у спосіб, встановлений судом, та чи підтверджують подані документи повне виконання рішення боржником, що не мало місця у спірних правовідносинах.

Зауважив, що не зважаючи на підписання відповіді Тетяною Чечетовою – Терашвілі, її проект був підготовлений Катериною Підлісною, яка обіймає посаду заступника директора Департаменту земельних відносин – начальника відділу правового забезпечення цього Департаменту, а на адресу ВПВР у Луганській та Харківській областях вказана відповідь була надіслана безпосередньо директором Департаменту земельних відносин ОСОБА_3 , який у свою чергу є тією посадовою особою, питання щодо якої було пов`язано з предметом звернення позивача, що може розцінюватись як повторне порушення права позивача на належний розгляд звернення уповноваженою особою.

З огляду на дату отримання ВПВР у Луганській та Харківській областях листа директора Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сома П.А. вих. №4640/0/225-26 від 19.06.2026, яким державного виконавця повідомлено про обставини здійснення повторного розгляду звернення позивача (30.06.2026), та дату складання спірної постанови про закінчення виконавчого провадження (24.06.2026), стверджував про можливе недотримання державним виконавцем вимог статті 18 та пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, що виразилось у передчасному закінченні виконавчого провадження до дати отримання документа, який підтверджує виконання рішення суду.

Харківський міський голова Терехов Ігор Олександрович, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі № 520/18229/26 – залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив про помилковість тверджень позивача щодо незаконної зміни державним виконавцем боржника у виконавчому провадженні з «Харківський міський голова Терехов Ігор Олександрович» на «ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА голова Терехов Ігор Олександрович», оскільки таке формулювання не змінює суб`єкта обов`язку і не означає заміни сторони виконавчого провадження, а є технічною конструкцією, яка відображає організаційну належність посадової особи до системи Харківської міської ради та не впливає на фактичне виконання судового рішення.

Пояснив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 520/22344/25 Харківським міським головою в межах наданих повноважень було доручено заступнику міського голови керуючій справами виконавчого комітету Харківської міської ради Тетяноі Чечетовій-Терашвілі повторно розглянути звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.06.2025 № б/н (вх. № КО-8-8802/1-25 від 26.06.2025) у спосіб, передбачений Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР), з урахуванням висновків суду у справі № 520/22344/25, за наслідками чого листом № КО-8-8802/1-25.08.31 від 20.05.2026 позивачу надана відповідь, про що і було повідомлено державного виконавця про належне виконання судового рішення, а тому виконавче провадження закінчено правомірно.

Стверджував, що державний виконавець при виконанні рішення немайнового характеру перевіряє виключно факт вчинення боржником дій, передбачених виконавчим документом, а не оцінює правильність, повноту, обґрунтованість чи відповідність очікуванням стягувача змісту відповіді органу місцевого самоврядування. При цьому, незгода апелянта зі змістом відповіді, оцінка цієї відповіді як формальної чи такої, що не вирішує порушені питання по суті, не свідчить про невиконання рішення суду та відповідно не є підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, наполягав, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, розмежував повноваження державного виконавця та питання оцінки змісту відповіді боржника, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

10.09.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду від ВПВР у Луганській та Харківській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі № 520/18229/26 - без змін.

У задоволенні вимог апелянта щодо покладення на Відділ примусового виконання рішень обов`язку продовжити примусове виконання та/або вчинити конкретно визначені апелянтом виконавчі дії — відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований твердженнями про правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2026 по ВП № 81051940 та відсутність підстав для її скасування, оскільки здійснення такої виконавчої дії державним виконавцем було зумовлено повним виконанням боржником рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 520/22344/25 відповідно до його резолютивної частини та з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Переконував, що у мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2026 по ВП № 81051940 державним виконавцем були зазначені мотиви, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норми закону, на підставі якого винесено спірну постанову, а тому доводи позивача про її необґрунтованість є помилковими.

Вважав безпідставними посилання позивача на незаконну зміну державним виконавцем боржника у виконавчому провадженні, оскільки послідовність зазначення слів у назві органу місцевого самоврядування та його керівника не змінила ані змісту виконавчого документа, ані суб`єкта виконання та не призвела до будь-якого порушення прав позивача. Жодних належних доказів існування таких наслідків матеріали справи не містять.

Зауважив, що під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було отримано офіційні документи Харківської міської ради, які підтвердили обставини здійснення боржником повторного розгляду звернення позивача з урахуванням висновків суду, у зв`язку з чим, у другого відповідача були відсутні підстави для продовження виконавчого провадження.

Стверджував, що обставин незгоди позивача зі змістом отриманої відповіді на звернення не можуть бути підставою для скасування постанови державного виконавця , який не уповноважений перевіряти правильність застосування боржником норм матеріального права, повноту мотивування відповіді, відповідність відповіді висновкам суду по суті адміністративного спору та законність прийнятого рішення.

З огляду на викладене, переконував, що державний виконавець діяв у межах компетенції, а постанова від 24.06.2026 відповідала тим фактичним обставинам та документам, які існували на момент її прийняття.

Позивач у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав та мотивів, наведених в апеляційній скарзі та позовній заяві, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином шляхом надсилання повісток в системі "Електронний суд".

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 520/22344/25 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: визнано протиправними дії Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича щодо направлення звернення позивачів від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8802/1-25) на розгляд тій самій посадовій (службовій) особі, рішення чи діяння якої оскаржуються, та зобов`язано Харківського міського голову розглянути вказану заяву у спосіб, передбачений Законом України «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду у цій справі.

20.05.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фроловою Валерією Романівною відкрито виконавче провадження № 81051940 з примусового виконання виконавчого листа № 520/22344/25, виданого Харківським окружним адміністративним судом 11.05.2026.

Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем отримано інформацію від Харківської міської ради про виконання рішення суду, відповідно до якої, заступником міського голови – керуючим справами виконавчого комітету Харківської міської ради Тетяною Чечетовою - Терашвілі повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 та Гащенко Алли Яківни від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8802/1-25) з урахуванням висновків суду та надано відповідь листом від 20.05.2026 № КО-8-8802/1-25.08-31.

24.06.2026 старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 81051940 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Позивач, не погодившись із постановою про закінчення виконавчого провадження, вважаючи, що рішення суду виконано неналежним чином, а відповідь Харківської міської ради є формальною та не відповідає висновкам суду, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи наявність документального підтвердження повторного розгляду звернення позивачів та надання відповіді за результатами такого розгляду, дійшов висновку про наявність у державного виконавця законних та достатніх підстав для винесення постанови від 24.06.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81051940 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом зауважено, що фактично доводи позивача щодо неналежності відповіді Харківської міської ради та необхідності її надання особисто Харківським міським головою спрямовані не на оскарження дій державного виконавця, а на незгоду з результатами виконання рішення суду та фактичний перегляд висновків Харківського окружного адміністративного суду, викладених у рішенні від 02.12.2025 у справі № 520/22344/25.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом № 1404-VІІІ.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Статтею 18 вказаного Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Нормами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Верховний Суд у постанові 21.08.2024 у справі № 240/27324/23 сформулював правову позицію щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, згідно з якою виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Верховний Суд дійшов висновку, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Колегією суддів встановлено, що приймаючи постанову від 24.06.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81051940 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII (фактичне виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом), виконавцем враховано лист директора Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сома П. А. вих. № 4640/0/225-26 від 19.06.2026, яким повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 520/22344/25 про зобов`язання Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича, розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (від 26.06.2025 (вх. № КО-8-8802/1-25) у спосіб, передбачений Законом України «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду у даній справі, заступником міського голови – керуючим справами виконавчого комітету Харківської міської ради Тетяною Чечетовою – Терашвілі, за дорученням голови Харківської міської ради Терехова І. А. було повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 26.06.2025 № б/н (вх. № КО-8-8802/1-25 від 26.06.2025) та надано відповідь з урахуванням висновків суду, копія якої була долучена до матеріалів виконавчого провадження.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що державним виконавцем враховано зміст листа директора Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сома П. А. вих. № 4640/0/225-26 від 19.06.2026 та наведено аналіз тексту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі №520/22344/25, відповідно до мотивувальної частини якого позивачами не доведено належність їх до категорій осіб, звернення яких підлягають обов`язковому особистому розгляду міським головою, у зв`язку з чим, судом зроблено висновок, що у Харківського міського голови був відсутній обов`язок особисто здійснювати розгляд звернення, а виконання такого обов`язку могло бути забезпечено через відповідних посадових осіб виконавчих органів Харківської міської ради.

З огляду на викладене, вважаючи, що боржником виконано покладене рішенням суду зобов`язання у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення, державний виконавець вважав наявними підстави для закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 520/22344/25, «у межах спірних правовідносин звернення позивачів розглянуте виконавчим органом Харківської міської ради, а саме Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, а тому доводи позивачів про те, що відповідь на їх звернення повинен був надавати саме Харківський міський голова, є помилковими.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідь на звернення позивачів від 26.06.2025 надана листом від 21.07.2025 № К08-8802/1-25.08-31, за підписом директора Департаменту – ОСОБА_4 , в той час як у самому зверненні заявники, зокрема, призначити службове розслідування щодо причетності заступника міського голови з питань цифрової трансформації ОСОБА_5 і директора Департаменту земельних відносин ОСОБА_3 до незаконної державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 та привласнення її ОСОБА_6 (у відповідності до Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. № 950) (п. 2 прохальної частини заяви).

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян" забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже, в межах спірних правовідносин, всупереч імперативній забороні, яка наведена в ст. 7 Закону № 393/96-ВР, відповідач передав заяву позивачів для розгляду до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, директором якого є Сома Павло, відносно якого заявники просили призначити службове розслідування щодо його причетності до незаконної державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 та привласнення її ОСОБА_6 (у відповідності до Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. № 950).

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в межах цих правовідносин мають місце протиправні дій відповідача щодо направлення звернення позивачів від 26.06.2025 на розгляд тій же самій посадовій (службовій) особі рішення чи дії якої фактично оскаржуються.

При цьому, при вирішенні спірних правовідносин судом апеляційної інстанції не надається оцінка змісту наданої відповіді.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується із загальними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання вказаних дій відповідача протиправними, та з метою належного способу захисту прав останніх зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 26.06.2025р. (вх. № КО-8-8802/1-25) у спосіб, передбачений Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян", з урахуванням висновків суду у даній справі.”.

З огляду на вищенаведене, твердження позивача про наявність у боржника обов`язку з розгляду звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.06.2025 № б/н (вх. № КО-8-8802/1-25 від 26.06.2025) особисто Харківським міським головою, не ґрунтуються на змісті рішення суду та є нічим іншим ніж довільним його тлумаченням, яке суперечить мотивувальній частині судового рішення, в якій суд чітко вказав на відсутність такого обов`язку.

Крім того, слід зазначити, що рішенням суду не визначався зміст майбутньої відповіді, та не покладалось зобов`язання на боржника задовольнити вимоги, викладені у зверненні, прийняти конкретне рішення чи провести службове розслідування, у зв`язку з чим, у державного виконавця були відсутні підстави надавати оцінку змісту наданої боржником відповіді.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням третьої особи, що належним виконанням судового рішення є здійснення виключно адміністративної процедури розгляду звернення позивача належною посадовою особою Харківської міської ради, яке відбулось шляхом надання відповіді за підписом керуючої справами виконавчого комітету Харківської міської ради Тетяни Чечетової - Терашвілі, яка не є посадовою (службовою) особою, рішення чи діяння якої оскаржувалися.

Твердження позивача про самовільну зміну державним виконавцем боржника у постанові про закінчення виконавчого провадження з Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича на ХАРКІВСЬКУ МІСЬКУ РАДУ голову Терехова Ігоря Олександровича є хибним припущенням апелянта, оскільки обставини того, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, у полі «Боржник» назва органу, який очолює ОСОБА_7 передує його посаді та ПІБ, не свідчать про здійснення державним виконавцем заміни сторони, а лише вказує на використання формулювання, яке відображає організаційну належність посадової особи, та не змінює суб`єкта обов`язку так як саме від імені Харківської міської ради діє Терехов Ігор Олександрович, як міський голова.

Вказівка на міську раду у поєднанні з посадою та прізвищем голови, який діє від імені Харківської міської ради, не створює нового боржника і не створює жодних обов`язків для колегіального органу.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 5 статті 15 Закону 1404-VIII та статті 379 КАС України заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється виключно судом.

Водночас, у цій справі не відбулося вибуття боржника, не встановлено факту правонаступництва і не існує судового рішення про заміну боржника.

Обов`язок, визначений виконавчим листом, залишився тим самим — зобов`язання посадової особи Харківської міської ради розглянути звернення у визначений спосіб.

Доводи позивача про те, що лист Департаменту земельних відносин № 4640/0/225-26 від 19.06.2026 надійшов до Відділу примусового виконання рішень лише 30.06.2026 (вх. № 17625), тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження датована 24.06.2026, тобто до дати отримання доказів виконання рішення, спростовуються поясненнями третьої особи, відповідно до яких, лист Департаменту земельних відносин № 4640/0/22526 від 19.06.2026 був направлений Відділу примусового виконання рішень двома способами: електронною поштою 19.06.2026 та поштовим відправленням.

Відтак, дата реєстрації поштового відправлення (30.06.2026) стосується лише паперового екземпляра і не спростовує факту отримання документа державним виконавцем електронною поштою 19.06.2026.

Крім того, слід зазначити, що у постанові про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем було детально відтворено зміст листа № 4640/0/22526 від 19.06.2026, а тому, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні документальні підтвердження повторного розгляду звернення.

Колегія суддів також вважає, що направлення відповіді ОСОБА_8 на адресу ВПВР у Луганській та Харківській областях безпосередньо директором Департаменту земельних відносин ОСОБА_3 , який у свою чергу є тією посадовою особою, питання щодо якої було пов`язано з предметом звернення позивача, не може розцінюватись як повторне порушення права позивача на належний розгляд звернення уповноваженою особою, оскільки відповідь надана з урахуванням висновків суду, належною посадовою особою, водночас питання направлення листів державному виконавцю посадовими особами Харківської міської ради виходить за межі питань, які досліджувались у справі №520/22344/25.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що покладений на боржника обов`язок було виконано, звернення повторно розглянуто уповноваженою посадовою особою — заступником міського голови – керуючим справами виконавчого комітету Тетяною Чечетовою-Терашвілі, яка за дорученням голови Харківської міської ради Терехова І. А. надала письмову відповідь у спосіб, передбачений Законом України "Про звернення громадян" та з урахуванням висновків суду у справі № 520/22344/25, що підтверджено документами, які перебувають у матеріалах виконавчого провадження.

З огляду на те, що за висновком суду по справі № 520/22344/25 «відповідь на звернення громадянина має бути надана органом чи посадовою особою, до компетенції та повноважень яких віднесено вирішення порушених зацікавленою особою питання», а «доводи позивачів про те, що відповідь на їх звернення повинен був надавати саме Харківський міський голова, є помилковими», покликання апелянта на те, що відповідь на його звернення повинен був надавати саме Харківський міський голова, є хибними.

При цьому, колегія суддів зауважує, що незгода апелянта зі змістом відповіді, його оцінка цієї відповіді як формальної чи такої, що не вирішує порушені питання по суті, не свідчить про невиконання рішення суду і не може бути підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець не наділений повноваженнями перевіряти, чи правильно орган місцевого самоврядування застосував норми матеріального права, чи достатньо повно він дослідив обставини, чи відповідає відповідь очікуванням заявника. Така перевірка фактично означала б підміну судового контролю за виконанням рішення виконавчим провадженням та вихід державного виконавця за межі своїх повноважень.

Отже, враховуючи наявність документального підтвердження повторного розгляду звернення позивачів та надання відповіді за результатами такого розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у державного виконавця були наявні законні та достатні підстави для винесення постанови від 24.06.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № 81051940 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 по справі № 520/18229/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко