Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №520/15580/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р. Справа № 520/15580/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/15580/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які виразилися у відмові (оформленій листом від 21 травня 2026 року № 742) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, та за період з 01 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року (2684 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт, та за період з 01 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01 січня 2024 року (3028 гривень), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум та з обов`язковим перерахунком усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, винагород, премій) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (зокрема, грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік та підйомної допомоги).

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2026 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що апелянт зауважує, що суд першої інстанцій визначив лише дві однакові умови тотожності позову з трьох - це предмет позову та сторони, однак не вдавалися до з`ясування та дослідження підстав обох позовів. Зокрема, Апелянт зазначає, що не було досліджено позовну заяву у справі № 520/15580/26, надану ним до суду першої інстанції для порівняння нетотожності підстав позову.

Вказує, що спірним є питання щодо тотожності позовів у справі, що розглядається, та у справі № 400/10103/24 в аспекті підстав позову. Водночас, суд першої інстанції не здійснив порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається, та у справі № 400/10103/24, належним чином не з`ясував ознаки тотожності позовів у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав встановлених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.

Звернуто увагу суду, що під час розгляду справи № 400/10103/24 Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2025 року задовольнив позовні вимоги лише частково (за період до 19 травня 2023 року). У задоволенні вимог за період з 20 травня 2023 року по 18 вересня 2024 року судом було відмовлено виключно з посиланням на чинність на той момент пункту 2 Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, яка обмежувала розрахункову величину для окладів сумою 1762 гривні. Проте станом на дату подання нового позову правова ситуація докорінно та кардинально змінилася, що утворило абсолютно нові юридичні факти, які раніше не існували та не могли бути досліджені судом: Новий юридичний факт скасування обмежень постанови Кабінету Міністрів України: Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Судові інстанції констатували, що зазначене обмеження урядом розрахункової величини незаконно звужує соціальні гарантії військовослужбовців.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 вже зверталась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просила:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.03.2022 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 08.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язати військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 по 18.09.2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 18.09.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у 2024 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок підйомної допомоги ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 400/10103/24 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.03.2022 по 31.12.2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 08.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набуло законної сили 25.03.2025 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 18.09.2024 суд виходив з того, що з 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.

Суд при ухваленні рішення від 31.01.2025, оцінюючи оскаржувані дії відповідача, виходив з чинності нормативно-правових актів, застосованих відповідачем у заявлений позивачем період.

Тобто, в межах справи № 400/10103/24 судом надано оцінку позовним вимогам, зокрема, щодо визнання протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.09.2024 з урахуванням при обчисленні розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн) тобто вимог, які повторно заявлені позивачем в межах нового позову.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі у вказаних позовних вимогах між сторонами не виникло нового спору, а мають місце ті самі спірні правовідносини, які розглядалися судом у справі № 400/10103/24.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що звернувшись до суду з цим позовом позивач просить суд надати оцінку позовним вимогам, зокрема, щодо визнання протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.09.2024 з урахуванням при обчисленні розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн) тобто вимогам, які повторно заявлені позивачем в межах нового позову.

Відтак, з огляду на зазначене формулювання та зміст позовної заяви суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичною підставою для звернення до суду з цим позовом позивачем вказано не нарахування та невиплату грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 18.09.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року відповідними Законами України «Про Державний Бюджет» на відповідний рік.

При цьому, судовим розглядом справи встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 400/10103/24 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 31.12.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 20.05.2023 по 31.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 по 18.09.2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 18.09.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - відмовлено.

В межах розгляду справи № 400/10103/24 судом було надано оцінку позовним вимогам позивача у наведеній частині, яка повністю збігається з вимогам позову у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення у справі № 400/10103/24 відповідно до приписів КАС України набрало законної сили.

Колегія суддів враховує, що позовні вимоги позивача у справі № 400/10103/24 і справі № 520/15580/26 є тотожними та пов`язані вони виключно із вирішенням питання про розмір грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 18.09.2024 включно, якому було надано оцінку в межах розгляду справи № 400/10103/24.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що переоцінка рішення у справі № 400/10103/24, у межах цієї справи, суперечитиме принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.

Відтак колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини у цій справі є тотожними правовідносинам, яким надано правову оцінку судами в рамках розгляду справ № 400/10103/24.

В контексті розглянутої справи колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18.

Також, колегія суддів звертає увагу, що не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Крім цього, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17.

Посилання скаржника на те, що при розгляді справ № 400/10103/24 не встановлювались, не досліджувались та не перевірялись певні, визначені позивачем обставини, а також були відсутні правові висновки Верховного Суду у подібних справах, свідчить лише про тотожність цього позову і позову, розглянутого в межах справи №400/10103/24, а також бажання скаржника переглянути судове рішення № 400/10103/24, які прийнятті не на його користь.

При цьому, отримання позивачем нових відповідей стосовно його грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.09.2024 є формою порушення питання про перерахунок грошового забезпечення, що водночас не змінює підстави і умови для його нарахування та виплати, які були перевірені адміністративним судом під час розгляду справ № 400/10103/24.

Інше тлумачення фактично надавало б можливість необмежену кількість разів ініціювати нові судові провадження шляхом повторного звернення до відповідача із тотожною вимогою після ухвалення судового рішення, що суперечило б принципу правової визначеності та остаточності судового рішення (res judicata), а також нівелювало б обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, що станом на день звернення до суду із позовом вже були такі, що набрали законної сили, судові рішення у справах між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим існували підстави для відмови у відкритті провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

Висновки суду апеляційної інстанції у цій справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах, зокрема від 10.08.2023 у справі № 520/5548/22 .

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд правильно застосував норми процесуального права.

Керуючись ст. 170, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 по справі № 520/15580/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна