Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №520/22538/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р. Справа № 520/22538/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., повний текст складено 03.08.26 по справі № 520/22538/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі – ГУ ДСНС у Харківській області), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні;

стягнути з ГУ ДСНС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 191 512.00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що подаючи позов у справі № 520/22538/26 позивач зазначив наступне. Внаслідок порушення відповідачем прав позивача, що стосувались його грошового забезпечення та індексації було подано позови до суду у справах № 520/23712/25 ( індексація), № 520/23711/25 ( грошове забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023), № 520/24080/25 ( грошове забезпечення з 20.05.2023 по дату звільнення).Відповідачем на виконання рішення по справі по справі № 520/24080/25 було сплачено позивачу 25.06.2026 заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 429226,86 грн., однак, відповідна сума повинна була бути сплачена йому при звільненні 04.08.2025, у чому вбачається порушення ст.116 КЗпП. Також, позивач вказав, що відповідач окрім рішення по справі по справі № 520/24080/25 (грошове забезпечення з 20.05.2023 по дату звільнення) у минулому виконав і рішення по справах № 520/23712/25 ( індексація), № 520/23711/25 ( грошове забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023), і відповідні виплати мають статус таких, що вчинені з затримкою при звільненні , внаслідок чого подано позови в порядку ст.117 КЗпП в інших справах. Отже, загалом, позивачем було подано три позови в порядку ст.117 КЗпП за затримку розрахунку при звільненні у вигляді: оплати недоплаченої індексації не при звільненні, а на виконання рішення справи № 520/23712/25 (справі в порядку ст.117 КЗпП присвоєно номер № 520/6604/26 ), оплати недоплаченого грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023 не при звільненні, а на виконання рішення справи№ 520/23711/25 (справі в порядку ст.117 КЗпП присвоєно номер №520/22320/26), оплати недоплаченого грошового забезпечення з 20.05.2023 по дату звільнення не при звільненні, а на виконання рішення справи № 520/24080/25 ( справі в порядку ст.117 присвоєно номер № 520/22538/26 ). При цьому, у позові справи № 520/22538/26 позивач одразу акцентував увагу, що попереднє подання двох позовів в порядку ст.117 КЗпП, нагадаємо, це позови справ № 520/6604/26 та № 520/22320/26 не є перепоною для звернення до суду з цим позовом у справі № 520/22538/26 за наступного. Зазначає, що суд цих аргументів, повертаючи позов справи № 520/22538/26 не врахував, їх не відхиляв та взагалі не надавав їм оцінку, операючись виключно співпадінням у справах № 520/22320/26 та № 520/22538/26 суб`єктного складу сторін та ціни позову.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що до Харківського окружного адміністративного суду 24.07.2026 позивачем також подано інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, зареєстрований за номером справи № 520/22320/26. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі № 520/22320/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено без руху. Станом на 03.08.2026 у зазначеній справі не вирішено питання про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Отже, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає поверненню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Таким спором відповідно до наведеної норми визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/432/18.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Подібна права позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Окрім цього, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.11.2019 по справі № 640/5563/19).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі № 320/225/23, від 07.12.2023 у справі № 160/19012/21, від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16.

Отже, правовою підставою для повернення позовної заяви в порядку пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: 1) позивач подав до того ж суду аналогічний позов; 2) позовні вимоги в такому позову заявлені до того ж самого відповідача; 3) предмет обох позовних заяв є тотожним; 4) підстави позовів однакові; 5) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 520/23712/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.

Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Визнано протиправними дії ГУ ДСНС у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2019, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 31.12.2019 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3 739.67 грн, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у загальному розмірі 82 272.74 грн; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 17.11.2025 у справі № 520/23711/25 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі № 520/24080/25 задовольнив частково позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 04.08.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 по 31.12.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 по 04.08.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В позовній заяві позивач зазначив, що ГУ ДСНС у Харківській області на виконання рішення по справі по справі № 520/24080/25 було сплачено позивачу 25.06.2026 заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 429 226.86 грн, однак, відповідна сума повинна була бути сплачена йому при звільненні 04.08.2025, у чому вбачається порушення ст.116 КЗпП.

Крім того, позивачем повідомлено суду, що ГУ ДСНС у Харківській області, окрім рішення по справі по справі № 520/24080/25 (грошове забезпечення з 20.05.2023 по дату звільнення) також було у минулому було виконано рішення по справах № 520/23712/25 ( індексація), № 520/23711/25 ( грошове забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023), і відповідні виплати мають статус таких, що вчинені з затримкою при звільненні , внаслідок чого подано позови в порядку ст.117 КЗпП в інших справах.

В позовній заяві вказано, що загалом, позивачем було подано три позови в порядку ст.117 КЗпП за затримку розрахунку при звільненні у вигляді: оплати недоплаченої індексації не при звільненні, а на виконання рішення справи № 520/23712/25 ( справі в порядку ст.117 КЗпП присвоєно номер № 520/6604/26 ); оплати недоплаченого грошового забезпечення з 01.01.2020 по 19.05.2023 не при звільненні, а на виконання рішення справи№ 520/23711/25 ( справі в порядку ст.117 КЗпП присвоєно номер № 520/22320/26); оплати недоплаченого грошового забезпечення з 20.05.2023 по дату звільнення не при звільненні, а на виконання рішення справи № 520/24080/25 ( справі в порядку ст.117 присвоєно номер № 520/22538/26 ).

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17.07.2025 у справі № 160/18656/22 дійшов висновку, що кожне з наведених порушень (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення на суму 84 638.95 грн та несвоєчасна виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік на суму 127 724.15 грн) є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше. Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву з підстав п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України аргументів наведених позивачем в позовній заяві не врахував.

Проаналізувавши вказані справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не зважаючи на те, що у справах № 520/22320/26 та № 520/22538/26 є однакові сторони, проте у цих справах предмет позову (матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення) та підстави позову (фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову) збігаються лише частково.

У зв`язку із цим суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України та дійшов помилкового висновку, що позивачем вже подано позов до цього самого суду до того ж відповідача з тим же предметом спору та з однакових підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

При цьому, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України2 (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позову, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 по справі № 520/22538/26 скасувати.

Справу № 520/22538/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню .

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий