Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №520/16509/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р.Справа № 520/16509/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.06.26 року по справі № 520/16509/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 16.05.2025 про визначення ОСОБА_1 грошових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2022 рік: №3386055-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 9906,52 грн; №3386054-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 16051,37 грн; №3386053-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 6070,32 грн; №3386052-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 7573,12 грн; №3386051-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 9937,39 грн; №3386050-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 16066,64 грн; №3386049-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 9473,62 грн; №3386048-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 5899,67 грн; №3386047-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9678,76 грн;

2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 16.05.2025 в частині визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2023 рік: №3386036-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 4127,72 грн; №3386032-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 6688,07 грн; №3386023-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 2529,3 грн; №3386040-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 3155,47 грн; №3386043-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 4140,58 грн; №3386029-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 6694,43 грн; №3386035-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 3947,34 грн; №3386038-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 2458,19 грн; №3386024-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 4032,82 грн.

3) стягнути судові витрати по оплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. покласти на Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є користувачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту с. Некременне Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області. Головним управлінням ДПС у Донецькій області 16.05.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2022 та 2023 роки. На думку позивача, грошові зобов`язання за 2022 та за січень-травень 2023 року по орендній платі за земельні ділянки, розташованих на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії визначені неправомірно, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні, оскільки прийняті відповідачем без урахування змін законодавства, внесених Законами України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" та від 11.04.2023 №3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 16.05.2025 в частині визначення ОСОБА_1 грошових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2022 рік: №3386055-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 9906,52 гривень; №3386054-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 16051,37 гривень; №3386053-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 6070,32 гривень; №3386052-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 7573,12 гривень; №3386051-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 9937,39 гривень; №3386050-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 16066,64 гривень; №3386049-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 9473,62 гривень; №3386048-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 5899,67 гривень; №3386047-2405-0507- НОМЕР_1 у сумі 9678,76 гривень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 16.05.2025 в частині визначення ОСОБА_1 грошових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2023 рік: №3386036-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 4127,72 гривень; №3386032-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 6688,07 гривень; №3386023-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 2529,3 гривень; №3386040-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 3155,47 гривень; №3386043-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 4140,58 гривень; №3386029-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 6694,43 гривень; №3386035-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 3947,34 гривень; №3386038-2405-0507- НОМЕР_1 в сумі 2458,19 гривень; №3386024-2405-0507-UA14120170000011133 в сумі 4032,82 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1027 гривень 45 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ані станом на 31.12.2022, ані станом на 01.01.2023 не існувало виданого КМУ нормативно-правового акту або виданого на виконаня розпорядження КМУ нормативно-правового акту іншого суб`єкта владних повноважень, за приписами якого Краматорська міська територіальна громада Донецької області була б віднесена до переліку територій саме ведення бойових дій, а не до переліку територій можливих бойових дій. Зазначає, що запроваджена законодавцем кваліфікуюча ознака звільнення від виконання податкового обов`язку за 2022 рік та 2023 рік як за пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ, так і за пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України у редакції Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ, залишилася незмінною. Вона полягає саме у звільненні від виконання податкового обов`язку з плати податку на нерухове майно, відмінне від земельної ділянки, у разі розташування об`єкта оподаткування на території, де ведуться або велися бойові дії. Також, апелянтом зазначено, що сума стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є необгрунтованою, оскільки відповідні докази щодо обсягу наданих послуг адвокатом і виконання ним робіт по даній справі та їх вартості не надані.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що для цілей застосування пп. 69.14 п. 69 підр. 10 розд. ХХ ПК України у первісній редакції поняття територій, на яких ведуться або велися бойові дії, охоплювало як території активних бойових дій, так і території можливих бойових дій. Олександрівська селищна територіальна громада була включена до передбаченого законодавством Переліку саме як територія можливих бойових дій з 24.02.2022, відтак земельні ділянки позивача відповідали умовам застосування податкової пільги, встановленої пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України у редакції Закону № 2120-ІХ. Посилання апелянта на те, що звільнення могло застосовуватись лише щодо територій активнх бойових дій, фактично грунтується на редакції пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, яка набула чинності лише 06.05.2023. Вказує, що Закон№ 3050-ІХ не містить прямого припису про надання новій редакції пп. 69.14 п. 69 підр. 10 розд. ХХ ПК України зворотної діїщодо платників податків, які до 06.03.2023 були звільнені від плати за землю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є користувачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту с. Некременне Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області.

10.02.2022 між позивачем та Олександрівською селищною радою Краматорського району Донецької області укладені договори про надання у строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державною власності загальною площею 43,0433 га, а саме:

- №177/10-27 на користування земельною ділянкою площею 3,5220 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0201, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 120984,5 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 9678,76 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №180/10-27 на користування земельною ділянкою площею 4,4248 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0436, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 118420,28 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 9473,62 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №179/10-27 на користування земельною ділянкою площею 7,4998 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0438, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 200642,1 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 16051,37 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №184/10-27 на користування земельною ділянкою площею 4,6497 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0439, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 124217,35 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 9937,39 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №183/10-27 на користування земельною ділянкою площею 2,8403 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0440, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 75878,99 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 6070,32 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №181/10-27 на користування земельною ділянкою площею 3,5582 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0441, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 94663,97 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 7573,12 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №178/10-27 на користування земельною ділянкою площею 4,6155 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0447, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 123831,51 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8 % відсотків від нормативної грошової оцінки та складає 9906,52 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №182/10-27 на користування земельною ділянкою площею 2,6673 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0448, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 73745,89 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 5899,67 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022;

- №176/10-27 на користування земельну ділянку площею 9,2657 га з кадастровим номером 1420386700:01:000:0455, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 200833,01 грн, орендна плата погоджена у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 16066,64 грн. Державна реєстрації речового права відбулась 18.11.2022.

16.05.2025 позивач отримав податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області про визначення грошових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2022 рік:

№3386055-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9906,52 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0447;

№3386054-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 16051,37 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0438;

№3386053-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 6070,32 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0440;

№3386052-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 7573,12 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0441;

№3386051-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9937,39 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0439;

№3386050-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 16066,64 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0455;

№3386049-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9473,62 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0436;

№3386048-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 5899,67 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0448;

№3386047-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9678,76 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0201.

Крім того, 16.05.2025 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2023 рік:

№3386036-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9906,52 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0447;

№3386032-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 16051,37 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0438;

№3386023-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 6070,32 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0440;

№3386040-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 7573,12 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0441;

№3386043-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9937,39 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0439;

№3386029-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 16066,64 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0455;

№3386035-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9473,62 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0436;

№3386038-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 5899,67 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0448;

№3386024-2405-0507-UA14120170000011133 у сумі 9678,76 грн за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1420386700:01:000:0201.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, вважаючи їх протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

За підпунктами 14.1.72 ст.14, 14.1.73 ст.14, п.14.1.74 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

У розумінні п.п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

За приписами п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є різновидом податку на майно.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 ст.271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування платою за землю є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Відповідно до п.284.2 ст.284 ПК України якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку. Плата за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст. 287 ПК України).

Згідно з нормами ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-ІХ від 15.03.2022 р. (далі – Закон №2120-ІХ) доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Вказана норма ПК України набрала чинності 17.03.2022 р.

Тобто, з набранням чинності змінами п.п.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): 1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та: розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації; 2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями, як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

З 24.02.2022 Олександрівську територіальну громаду Краматорського району Донецької області згідно Розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, віднесено до категорій територій можливих бойових дій.

Законом України від 11.04.2023 №3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", внесено зміни до п.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та викладно вказаний пункт у наступній редакції: "За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (абз.1 п.69.14).

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" (в подальшому - Закон України від 11.04.2023 року №3050-ІХ), відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 роки та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій (абз.5 п.69.14)".

Тобто, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022.

Також аналіз зазначених змін дає підстави вважати, що у платників плати за землю, які задекларували за 2022 рік, 2023 рік податкові зобов`язання по вказаним податкам, з`явилося право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання шляхом подання податкових декларацій за відповідний період.

Закон України від 11.04.2023 №3050-ІХ набрав чинності 06.05.2023, а у спірних правовідносинах граничні терміни сплати податку визначено до вказаної дати.

Таким чином, пільгу по сплаті орендної плати скасовано у травні 2023 року, тобто, податок у даному випадку мав сплачуватись починаючи з червня 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачеві податкового зобов`язання за період січень-травень 2023 не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України. Крім того Законом від 11.04.2023 №3050-IX не надавалася приписам нової редакції пп.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України ретроактивної дії.

Таким чином, застосування контролюючим органом редакції пп.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, яка набрала чинності з 06.05.2023, починаючи з 01.01.2023 суперечить вимогам ст.58 Конституції України.

Аналогічні висновки місятить постанова Верховного Суду від 02.07.2026, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах стосовно сплати орендної плати за період березень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року необхідно застосовувати положення, чинного на час їх виникнення та існування, пп. 69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, яка розташована на територіях, на яких, зокрема, велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції, чинній з 06.05.2023 та на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, в період березень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року позивач, на підставі пп.69.14 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України був звільнений від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельну ділянки, розташовані на території, на якій велися бойові дії.

Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з ГУ ДПС у Донецькій області судових втрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

На підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених позивачем при розгляді позовної заяви в суді першої інстанції надано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 17.06.2025 б/н, рахунок на оплату від 17.06.2025 №1, платіжна інструкція №192 від 26.06.2025 суму 10000 грн, ордер про надання правничої допомоги від 23.06.2025 серія АХ№1269323, копія свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.

Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.01.2025 по справі №240/32993/23, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що сума в розмірі 5000,00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в суді першої інстанції, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 по справі № 520/16509/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова