Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №440/2844/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 р. Справа № 440/2844/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 27.11.25 у справі № 440/2844/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 12.07.2022 з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 12.07.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови №704 та здійснити виплату ОСОБА_1 різниці з урахуванням фактично сплачених сум та із утриманням належних податків та зборів.

16 жовтня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява від позивачки про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у цій справі разом з доказами направлення її відповідачу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/2844/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на безпідставність, необґрунтованість і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 440/2844/25. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України усунути порушення способу виконання рішення суду шляхом проведення повного та належного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням усіх фактично встановлених у спірний період відсоткових складових, визначених нормативними актами та рішеннями командування НГУ. Постановити окрему ухвалу відповідно до статті 249 КАС України щодо виявлених порушень закону під час виконання рішення суду та направити її Головному управлінню Національної гвардії України для належного реагування.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка зазначає, що суд обмежився формальною констатацією факту здійснення перерахунку посадового окладу та окладу за званням, не перевіривши, чи здійснено перерахунок грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до фактичної структури виплат, які існували у період служби. Такий підхід порушує принцип ефективності судового захисту та призводить до фактичної неможливості виконання рішення суду.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У додаткових поясненнях позивачка зауважує, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для судового контролю, фактично ототожнивши проведення відповідачем певного перерахунку з належним виконанням рішення. Водночас наявність обґрунтованого спору щодо перерахунку всіх складових грошового забезпечення, істотне зменшення розміру виплати внаслідок зміни відповідачем відсоткових показників та необхідність перевірки фактичного майнового результату виконання рішення свідчать про наявність підстав для застосування механізму судового контролю. З урахуванням статті 129-1 Конституції України, статті 382-1 КАС України та підходу, застосованого судами у справі № 200/8673/25, встановлення такого контролю у даному випадку є необхідним для забезпечення реального, повного та ефективного виконання рішення суду і фактичного поновлення порушеного права позивача.

З огляду на викладене, просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 та встановити судовий контроль за виконанням рішення від 07.05.2025, зобов`язавши Військову частину НОМЕР_1 подати звіт із детальним розрахунком усіх складових перерахованого грошового забезпечення та сум, фактично виплачених на виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався ст. 383 КАС України та не знайшов підстав для задоволення заяви позивачки про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/2844/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Водночас згідно з пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства випливає, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав уважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Водночас суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.

Разом з тим відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Так, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах” і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи-позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон установив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 та 9 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.10.2018 у справі № 556/2081/17.

Окрім того, приписами ст. 382 та ст. 383 КАС України передбачено і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм.

Як установлено з матеріалів справи, до суду першої інстанції 16.10.2025 надійшла заява позивачки про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, прохальна частина якої містить такі вимоги:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 440/2844/25, яким зобов`язано здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 12.07.2022 відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести повний та належний перерахунок грошового забезпечення, виходячи з визначених судом посадових окладів та з урахуванням усіх відсоткових складових, а саме: надбавки за вислугу років — 35 % від суми посадового окладу та окладу за військове звання; надбавки за особливості проходження служби — 50 % від суми (посадовий оклад + оклад за військове звання + надбавка за вислугу років); премії — у розмірі 95 % за 2020–2021 роки, 130 % з 01.01.2022 по 31.01.2022, 205 % з 01.02.2022 по 12.07.2022 від посадового окладу.

3. Визнати протиправними дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 , які при виконанні рішення суду не здійснили перерахунок усіх відсоткових складових грошового забезпечення, неправильно визначили розмір премії, не забезпечили повного виконання рішення суду в частині способу нарахування та постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу.

4. Постановити окрему ухвалу на підставі частини 1 статті 249 КАС України щодо виявлених судом порушень закону під час виконання рішення у справі № 440/2844/25, з направленням її Головному управлінню Національної гвардії України для вжиття заходів реагування і усунення причин, що призвели до неналежного виконання рішення суду посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 .

5. У встановленому судом порядку зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати до суду письмовий звіт про виконання рішення суду у строк, визначений ухвалою суду, та надати новий розрахунок із зазначенням складових грошового забезпечення та застосованих процентів.

У додаткових поясненнях на вказану заяву відповідач надає оцінку як вимогам позивачки в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, так і вимогам в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Суд першої інстанції, отримавши заяву позивачки, прийняв до розгляду вказану заяву в порядку статей 382, 383 КАС України, що підтверджується ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025.

Водночас судом не враховано, що положеннями зазначених статей передбачено різні процесуальні порядки прийняття й розгляду відповідних заяв, а також різні правові наслідки за результатами їх вирішення. Розгляд заяви за правилами іншої процесуальної норми є порушенням принципу диспозитивності адміністративного судочинства та призводить до ухвалення незаконного судового рішення.

Разом з цим вимоги позивачки у порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення взагалі судом першої інстанції не розглянуті.

Отже, з огляду на викладене, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції у порушення норм процесуального права.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вирішення заяви позивачки по суті.

З урахуванням викладеного, всі інші доводи по суті спору, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на вирішення цієї справи.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, зважаючи на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів уважає, що з урахуванням приписів п. 1 та п. 4 ст. 320 КАС України, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 440/2844/25 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду заяви позивачки до суду першої інстанції з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 440/2844/25 - скасувати.

Справу за № 440/2844/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.10.2025, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц