Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №440/1585/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р.Справа № 440/1585/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 19.05.26 у справі № 440/1585/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області стосовно запровадження окремого порядку виплати пенсії ОСОБА_1 , не передбаченого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Цим же рішенням суд (з урахуванням ухвали суду від 04.03.2025 про виправлення описки) зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 31.08.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням її осучаснення відповідно до статей 27, 28 та частин другої, третьої статті 42, пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 частину витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набрало законної сили 04.07.2024.

27.02.2025 судом зареєстровано заяву адвоката Меламеда В. Б. від 26.02.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, за змістом якої заявник просить зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області у місячний строк з дня отримання повідомлення про цю ухвалу подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

09.04.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області надійшов звіт про результати виконання рішення суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 прийнято звіт. Разом з цим встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

08.07.2025 до суду через систему "Електронний суд" надійшов звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 прийнято звіт.

Однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 440/1585/24 скасовано. Відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.07.2025 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі 440/1585/24. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт до суду першої інстанції про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24 протягом одного місяця з моменту отримання копії постанови.

На виконання вказаної постанови 30.10.2025 через систему "Електронний суд" до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

11.03.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №440/1585/24 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, відмовити у прийнятті звіту від 11.03.2026; викликати в судове засідання керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області - Тараторіна Володимира Никандровича, відповідального за невиконання обов`язку стосовно виконання рішення суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24; накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області - ОСОБА_2 штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення від 29.03.2024; постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка, із посиланням на обставини справи, указує на те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали фактично встановив обставини невиконання рішення суду, а саме, відсутність належних та допустимих доказів проведення перерахунку пенсії відповідно до резолютивної частини рішення суду, відсутність повного та зрозумілого розрахунку пенсії із зазначенням усіх застосованих показників, коефіцієнтів та складових перерахунку, невиплату заборгованості за рішенням суду у сумі 19 430,04 грн. Таким чином, увстановлені судом обставини прямо свідчать про неповне та неналежне виконання рішення суду, що відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України є самостійною та достатньою підставою для відмови у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень. Незважаючи на це, суд дійшов взаємовиключного висновку, оскільки, одночасно констатувавши факт невиконання рішення суду, все ж прийняв звіт відповідача про його виконання. Фактичне прийняття судом звіту за відсутності повного виконання рішення суду нівелює саму мету судового контролю, позбавляє позивача ефективного судового захисту та суперечить принципу обов`язковості судового рішення, гарантованому статтею 129-1 Конституції України та статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивачка зауважує, що прийняття п`ятого поспіль звіту за встановленого судом факту невиконання рішення позбавляє інститут судового контролю будь-якого практичного змісту.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24, суд першої інстанції взяв до уваги часткове виконання рішення суду.

З огляду на прийняття звіту відповідача про виконання рішення суду у цій справі, але не виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду в повному обсязі, суд першої інстанції встановив новий строк для подання звіту, а саме, три місяці з дня отримання боржником повідомлення про цю ухвалу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на таке.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що на виконання рішення суду, з урахуванням ухвали від 04.03.2025 про виправлення описки, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 31.08.2021, з урахуванням осучасненої з 01.03.2021 заробітної плати для обчислення пенсії 6677,32 грн. Розмір пенсії – 1903,04 грн. З 01.12.2021 проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму. Розмір пенсії – 1934,00 грн. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 01.03.2022 проведено перерахунок пенсії заявниці із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, в розмірі 1,14 – 6186,32 грн. Після проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.03.2022 – 2169,46 грн. З 01.10.2022 на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №963 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб у 2022 році та в подальшому” заявниці встановлено щомісячну компенсаційну виплату 70-річним у розмірі 300,00 грн. Розмір пенсії з урахуванням доплати 70-річним у розмірі 380,54 грн – 2850,00 грн. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” з 01.03.2023 проведено перерахунок у зв`язку з індексацією пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні на коефіцієнт 1,197 (6186,32х1,197=7405,03). Розмір пенсії – 2 950,00 грн. З 01.03.2024 на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, в розмірі 1,0796 – 7994,47 грн і розмір пенсії ОСОБА_1 становить 3 103,56 грн. З 01.03.2025 перерахунок проведено відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, в розмірі 1,115 (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні становить 8913,83 грн. Розмір пенсії – 3432,50 грн, у тому числі 300,00 грн – компенсаційна виплата 70 річним, 6,39 грн – доплата 70-річним. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024, з урахуванням ухвали суду від 04.03.2025, виконане в межах зобов`язань, покладених на управління. Відповідно до рішення суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за віком з 04.07.2024. Виплата заборгованості пенсійних коштів за період з 04.07.2024 по 31.01.2025 в сумі 7050,89 грн проведена у січні 2025 року.

Представник відповідача також зазначив, що на виконання ухвали суду від 04.03.2025, яка набрала законної сили 04.03.2025, якою виправлено описку та зобов`язано ГУПФ здійснити з 31.08.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням її осучаснення відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проведено перерахунок пенсії з 31.08.2021. Заборгованість пенсійних коштів за період з 31.08.2021 (дата початку зобов`язання) по 03.07.2024 (по дату набрання законної сили) в сумі 19 430,04 грн зараховано на банківський рахунок пенсіонерки, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк" у червні 2025 року. Перерахована на банківський рахунок пенсія за серпень 2025 повернута банком з поміткою “рахунок закрито за заявою власника”. Оскільки ОСОБА_1 не надала нову заяву на перерахування коштів через банківську установу, то починаючи з вересня 2025 року виплата пенсії здійснювалася через АТ "Укрпошта", але не отримувалася. Відповідно до п. 4 ст. 49 Закону, у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд виплата пенсії припинена з березня 2026 року.

Представник позивачки надав заперечення на звіт відповідача від 11.03.2026, в якому зазначив, що відповідач знову намагається ввести в оману суд, здійснивши протиправний перерахунок пенсії позивачки та не здійснивши виплату доплати пенсії у єдино можливий спосіб - на визначений банківський рахунок, на який вона раніше отримувала пенсію. Наголосив, що предметом розгляду справи було саме здійснення перерахунку пенсії, а не лише її виплата. А оскільки до звіту від 11.03.2026 відповідач не надав розрахунку пенсії та доказів здійсненого ним перерахунку, то перерахунок пенсії позивачки на виконання рішення суду так і не здійснено (перерахунок пенсії з урахуванням її осучаснення відповідно до статей 27, 28, частин 2, 3 статті 42 та пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році"). Вказав, що до звіту відповідачем не додано: розрахунку пенсії, пояснення застосованих показників, підтвердження понаднормового стажу.

Тож з наданих представниками сторін письмових пояснень суд першої інстанції встановив факт невиконання рішення суду, оскільки виплату заборгованості з пенсії на користь позивача не здійснено. Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження обчислення розміру пенсії у відповідності до резолютивної частини рішення суду від 29.03.2024, з урахуванням ухвали від 04.03.2025 про виправлення описки.

Разом із тим, вирішуючи питання про прийняття звіту, суд першої інстанції не зазначив, з якою частиною поданого відповідачем звіту від 11.03.2026 він погодився, прийнявши звіт, навпаки, погодившись з доводами представника заявниці про те, що відповідачем не надано розрахунку пенсії із поясненнями застосованих коефіцієнтів та не/врахування понаднормового стажу. Надані у звіті пояснення не відображають у повному обсязі застосовані показники до обрахунку пенсії ОСОБА_1 .

Окрім того, зміст поданого звіту свідчить лише про часткове виконання рішення суду, оскільки доплата за період з 31.08.2021 по 03.07.2024 в сумі 19430,04 грн до цього часу не проведена.

За приписами частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Тож заборгованість з виплати пенсії може бути виплачена або організацією, що здійснює доставку і виплату пенсій, або через установу банку.

Таким чином суд першої інстанції, констатуючи, що на день розгляду даного звіту відповідачем не виконано рішення суду, прийняв звіт відповідача про його виконання, не зазначивши при цьому у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали жодних підстав.

Колегія суддів зауважує, що фактичне прийняття судом звіту за відсутності повного виконання рішення суду нівелює саму мету судового контролю, позбавляє позивача ефективного судового захисту та суперечить принципу обов`язковості судового рішення, ґарантованому статтею 129-1 Конституції України та статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, встановивши лише факт невиконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.

Разом із тим аналіз статті 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення, це саме стосується і питання щодо накладення штрафу.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги про ухвалення рішення про відмову у прийнятті звіту відповідача від 11.03.2026 та накладення на керівника ГУ ПФУ ОСОБА_2 , відповідального за невиконання рішення суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24, штрафу у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким у даному випадку є Полтавський окружний адміністративний суд.

Щодо вимог позивачки про постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, і направлення її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, колегія суддів зазначає таке.

За змістом статті 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Частиною четвертою статті 249 КАС України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Колегія суддів зазначає, що стаття 249 КАС України дає можливість суду у процесуальний спосіб відреагувати на порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак окрема ухвала може бути постановлена у разі, коли під час судового розгляду справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити.

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для постановлення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення.

Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

На переконання суду позивачка, звертаючись з вимогою постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України, не навела жодних підстав та аргументів для постановлення такої ухвали.

Разом з цим судом апеляційної інстанції не встановлено достатніх даних для висновку про наявність порушень законодавства при виконанні судового рішення у діях відповідача.

Отже, ураховуючи, що законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не вбачається, постановлення окремих ухвал, на підставі 249 КАС України, є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні вимог про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині прийняття звіту відповідача від 11.03.2026 з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі № 440/1585/24 скасувати в частині прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 440/1585/24.

Справу за № 440/1585/24 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.03.2026, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі № 440/1585/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 10.09.2026