Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №306/974/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/974/26

Провадження № 2/306/922/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Якубовської С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" - Столітнього Михайла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 у судовому порядку заборгованість за договором №6205779 від 23.12.2022 року у розмірі 17850,40 грн., а також суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року суд за клопотанням представника позивача витребував АТ «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 23.12.2022 року на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк» у сумі 4000 грн., за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

До суду 16.07.2026 року від представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача не визнає позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у заявленому розмірі та вважає їх необґрунтованими, недоведеними належними і допустимими доказами, а також такими, що підлягають відхиленню повністю або істотному зменшенню. В обгрунтування доводів заперечень посилається на те, що позивач не надав належного банківського доказу фактичного зарахування 4000 грн., однак у матеріалах справи відсутній первинний банківський документ від АТ «Універсал Банк» який підтверджує, що платіжна картка НОМЕР_1 станом на 23.12.2022 року належала саме ОСОБА_1 , що 23.12.2022 року на рахунок відповідача фактично було зараховано 4000 грн; що кошти були зараховані саме за кредитним договором № 6205779; що кошти були фактично доступні відповідачу; що операція не була відхилена, повернута або скасована, а тому до моменту отримання відповіді від АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду про витребування доказів факт видачі кредиту саме відповідачу не може вважатися доведеним належними та допустимими доказами. Також зазначає, що ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни та право на гарантії, передбачені для військовослужбовців, проходив військову службу під час мобілізації, брав участь у заходах із забезпечення оборони України, а тому проценти за користування кредитом, заявлені позивачем у розмірі 13850,40 грн. не підлягають стягненню з відповідача. Однак, у навіть у разі доведення факту отримання відповідачем кредиту можливе стягнення не може перевищувати тіло кредиту та стягнення може бути обмежене виключно тілом кредиту у розмір 4000,00 грн. Також представник відповідача у відзиві вказує, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є неспівмірними та підлягають відмові або істотному зменшенню, оскільки справа є малозначною, ціна позову становить 17850,40 грн., а позовна заява та додані документи мають типовий характер для масових спорів фінансових компаній щодо стягнення заборгованості за мікрокредитами. Просить суд відмовити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у задоволенні позову повністю, застосувати до спірних правовідносин пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі якщо суд дійде висновку про часткову обґрунтованість позову просить суд відмовити у стягненні процентів у сумі 13850,40 грн. та у разі доведення факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів обмежити можливе стягнення виключно тілом кредиту 4000 грн, без процентів, штрафів, пені та інших платежів. Також просить суд відмовити у стягненні 10000 грн. витрат на правничу допомогу або зменшити їх до мінімального розумного розміру.

Представником позивача Столітнім М.М., який діє в інтересах ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до суду 17.07.2026 року подано відповідь на відзив, у якому представник позивача посилається на те, що нарахування відповідачу процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №6205779 від 23.12.2022 року доведено належними та допустимими доказами. Просить суд врахувати подану відповідь на відзив під час розгляду справи. Позов ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача просила розгляд справи проводити у відсутності представника ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (а.с. 209).

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідача та без участі його представника. Просить позов задовольнити частково з врахуванням доводів, зазначених у поданому до суду відзиві. (а.с. 161).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, перевіривши доводи на обгрунтування вимог у поданому відзиві представника відповідача та відповіді на відзив представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суд встановив, що 23 грудня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6205779 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом 205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов кредитного договору № 6205779 від 23.12.2022 року: Сума кредиту (загальний розмір) складає 4000 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 364 днів; Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів; Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту 22.12.2023 року.

Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C399402», після чого відповідач отримав кредит в сумі 4000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

25.09.2023 року згідно умов договору факторингу № 25.09/23-Ф ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" відступило право вимоги за договором № 6205779 про надання споживчого кредиту від 23.12.2022 року на користь ТОВ «ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА", яке набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором; ст.1078 ЦК України - предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника; ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за укладеним договором та доТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі: сума кредиту 4000 грн., сума процентів за користування кредитом – 6845,60 грн. на загальну суму 10845,60 грн.

Також, як вбачається з матеріалів позову, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 88 календарних днів з 26.09.2023 року по 22.12.2023 року в межах строку договору відповідно до наступного у розмірі 7004,80 грн.

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором, укладеним в електронній формі.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отримані за кредитним договором кошти у відповідності до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути банку та сплатити відсотки.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За правилами ст. 610, 615 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 625, 629 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно наданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" від 17.06.2026 року за вих.№БТ/Е-26188 інформації на ухвалу суду про витребування доказів від 01.06.2026 року (вх.№5261 від 25.06.2026 року) судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (відповідача) емітовано банківську карту № НОМЕР_2 та досліджено у судовому засіданні, що 23.12.2022 року на рахунок № НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 4000 грн. через платіжну систему.

Суд при розгляді справи встановив, що позивач, як сторона договору про надання споживчого кредиту, яка виконала свої зобов`язання за таким договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошового зобов`язання, а саме повернення грошових кредитних коштів та погашення виниклої заборгованості.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №6205779 від 23.12.2022 року знайшли своє підтвердження при розгляді справи та вважає, що позовні вимоги ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про стягнення заборгованості з відповідача є підставними (підписуючи договір, відповідач погодився на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів).

При цьому, суд констатує, що відповідач має право на кредитні пільги, передбачені пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з огляду на таке.

Згідно з п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону. Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до Указу в.о.Президента України Турчинова О.В. «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 року, затвердженого Законом України № 1126-VII від 17.03.2014 року, в Україні розпочав діяти особливий період. Дія особливого періоду не скасовувалася, не зупинялася, не переривалася, тому він уважається таким, що діє і до цього часу.

Верховний Суд у листі від 13.07.2018 року за № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року за № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Окрім цього на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, розпочав діяти воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє наразі

Водночас, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року , оголошено про проведення в Україні загальної мобілізації.

Отже дія особливого періоду розпочала перебіг з 17.03.2014 року і наразі не закінчилася.

Відповідно до наданих представником відповідача документів: військового квитка серії НОМЕР_3 від 20.06.2024 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідки від 05.09.2024 року за №7196 військової частини НОМЕР_4 - відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить службу за мобілізацією.

Факт проходження військової служби також підтверджує посвідчення серії НОМЕР_5 від 21.01.2025 року, видане Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.177).

Також, згідно посвідчення серії НОМЕР_7 від 15.12.2025 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.165).

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

Оскільки приписи п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) поширюють свою дію як відносно мобілізованих військовослужбовців, так і військовослужбовців, які брали або беруть безпосередню участь в бойових діях, відтак нараховані проценти за кредитом у розмірі 13850,40 грн. з відповідача не підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені та перевірені у судовому засіданні докази, обставини справи, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

В частині вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат; п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України — у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Судовий збір сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до платіжної інструкції №5520 від 18.05.2026 року у розмірі 2662,40 грн. (у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України - у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 4000 грн., що становить 22,40 % від заявленої позивачем суми 17850,40 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 596,60 грн.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи. До таких, окрім судового збору входять витрати на правничу допомогу на загальну суму 10000 грн. – гонорар адвоката.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між адвокатом Столітнім М.М. та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; заявка №19243 на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року; рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги; акт №19243 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року; ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2205300 від 18.05.2026 року.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За роз`ясненнями викладеними у постанові КЦС ВС від 18.03.2021 року у справі №910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Рішеннями ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 та у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року стверджено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим і відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на грошову допомогу у даній справі є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" щодо покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, в частині стягнення 10000 грн., вищезгаданим нормам закону не відповідає, витрати у заявленій сумі не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, у зв`язку з чим в даній частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, на підставі Закону України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В :

Позов представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" - Столітнього Михайла Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 44559822) за договором про надання споживчого кредиту №6205779 від 23.12.2022 року у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 44559822) суму сплаченого судового збору в розмірі 596,60 грн. (п`ятсот дев`яносто шість гривень 60 коп.).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ П.І.Уліганинець

09.09.2026 року.