Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №302/997/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/997/26

Провадження № 2/302/615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

10.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 17148-09/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 19 000,00 грн строком на 120 днів. Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі із дотриманням вимог чинного законодавства, після проходження відповідачем процедури ідентифікації та верифікації, а кредитні кошти були перераховані на зазначений ним рахунок.

Представник позивача зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у повному обсязі. Водночас відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, своєчасно кредит та проценти за користування ним не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Крім того, представник позивача вказує, що 23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором становить 51 300,00 грн, з яких: 19 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 22 800,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом та 9 500,00 грн – заборгованість за штрафом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та перехід до позивача права грошової вимоги за договором факторингу, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 51 300,00 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно суд визначив, що розгляд, формування та зберігання матеріалів цивільної справи здійснюються у змішаній формі – паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано відповідну інформацію від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК».

10 серпня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 10 серпня 2026 року № БТ/Е-34497, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також банк повідомив, що у період з 14 вересня 2024 року по 19 вересня 2024 року на зазначену платіжну картку було зараховано грошові кошти у сумі 19 000,00 грн.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за відомою суду адресою його зареєстрованого місця проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті Судової влади України.

Причини своєї неявки відповідач суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, відзиву на позовну заяву не надіслав.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, а також його повторну неявку без поважних причин, суд відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 14 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 17148-09/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 19 000,00 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,00 % за кожний день користування кредитом, а кінцевий строк повернення кредиту визначено 11 січня 2025 року.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначений договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Ідентифікація відповідача здійснювалася кредитодавцем із використанням одноразового ідентифікатора W2810, що підтверджується наданими позивачем документами.

На виконання умов кредитного договору первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 19 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується наявними у матеріалах справи документами про здійснення переказу кредитних коштів.

Із відповіді Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 10 серпня 2026 року № БТ/Е-34497, витребуваної ухвалою суду, вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а у період з 14 вересня 2024 року по 19 вересня 2024 року на зазначену картку було зараховано 19 000,00 грн, що підтверджує фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 17148-09/2024 від 14 вересня 2024 року. Передачу права вимоги підтверджують договір факторингу, витяг із реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників.

Таким чином, на час звернення до суду саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є належним кредитором у спірних правовідносинах та набуло права вимоги до відповідача у порядку, передбаченому статтями 512–514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на день звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 17148-09/2024 становить 51 300,00 грн, з яких: 19 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 22 800,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом та 9 500,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями. Належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів або спростування наданого позивачем розрахунку відповідач суду не подав.

Оцінюючи надані докази та встановлені обставини справи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 17148-09/2024 від 14 вересня 2024 року в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписання його відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується як документами первісного кредитора про перерахування 19 000,00 грн на платіжну картку відповідача, так і відповіддю Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якої зазначена банківська картка належить ОСОБА_1 , а у період з 14 вересня 2024 року по 19 вересня 2024 року на неї було зараховано 19 000,00 грн.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі Договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року право грошової вимоги за спірним кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», яке є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що первісний кредитор належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі.

Належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів або спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не подав.

Сам по собі факт неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Разом із тим досліджені судом письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, набуття позивачем права вимоги за договором факторингу, а також наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 19 000,00 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 22 800,00 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у частині стягнення 19 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 22 800,00 грн заборгованості за процентами є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 549 та 611 Цивільного кодексу України неустойка у формі штрафу або пені є одним із правових наслідків порушення зобов`язання та способом забезпечення його виконання у випадках, установлених договором або законом.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за кредитними зобов`язаннями у період дії воєнного стану.

Так, у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку у формі штрафу або пені за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання або неналежне виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Аналогічний підхід щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, у яких зазначено, що наведена норма встановлює спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за кредитними зобов`язаннями на період дії воєнного стану та звільняє їх від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню), нараховану за прострочення виконання таких зобов`язань.

Судом установлено, що позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 9 500,00 грн, нарахований за порушення умов Договору про надання фінансового кредиту № 17148-09/2024 від 14 вересня 2024 року, тобто за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке виникло під час дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 500,00 грн відсутні, оскільки пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальника звільнено від обов`язку сплачувати неустойку у формі штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, а кредитодавця зобов`язано списати таку неустойку.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у частині стягнення штрафу в розмірі 9 500,00 грн задоволенню не підлягають.

Водночас положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України звільняють позичальника лише від установлених законом заходів відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, однак не припиняють основного грошового зобов`язання та не звільняють його від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 19 000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 22 800,00 грн, а всього 41 800,00 грн. Доказів належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань матеріали справи не містять, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, таких доказів суду не подав.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 51 300,00 грн, з яких судом задоволено позовні вимоги на суму 41 800,00 грн, що становить 81,48148 % від ціни позову.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 169,36 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис виконаних робіт.

Відповідно до статей 133 та 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат і підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Оцінюючи подані докази відповідно до вимог статей 76–81 та 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд виходить із того, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є реальними, документально підтвердженими, необхідними та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи.

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу чи заперечень щодо їх співмірності відповідачем не подано.

Оцінивши подані докази, характер і складність спору, обсяг виконаної адвокатом роботи та документально підтверджений перелік наданих послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу також підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 6 518,52 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 10–13, 19, 76–81, 89, 133, 137, 141, 258–259, 263–265, 268, 273, 280–283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, четвертий поверх, рахунок НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 17148-09/2024 від 14 вересня 2024 року у загальному розмірі 41 800,00 грн (сорок одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок), яка складається із: 19 000,00 грн – заборгованості за основною сумою кредиту; 22 800,00 грн – заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 в частині стягнення штрафу у розмірі 9 500,00 грн (дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 169,36 грн (дві тисячі сто шістдесят дев`ять гривень 36 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 518,52 грн (шість тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 52 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Пухальський С. В.