Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №309/1835/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1835/26

2/301/1137/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Тайгер-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.10.2024 між ТОВ «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №54216809, згідно якого відповідач отримала кредит у сумі 3 000 грн зі сплатою процентів за користуванням кредиту та можливих штрафів. Позивач умови кредитного договору виконав у повному обсязі надавши кредит на потрібну суму. Відповідач не виконувала умови договору належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 15145,16 грн, яка складається з 3 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10195,16 грн - заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту; 1500 грн - заборгованість за штрафами. Посилаючись на викладене просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 15145,16 грн, 2662,40 грн судового збору та 8000 грн витрат на правову допомогу.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_1 не подавала.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, враховуючи відсутність відзиву відповідача, беручи до уваги, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З долученого до позовної заяви кредитного договору №54216809 від 28.10.2024 року вбачається, що згідно нього ОСОБА_1 отримала кредит у ТОВ «Тайгер-Фінанс» у сумі 3 000 грн на строк 360 днів, денна процентна ставка 0,96%, пільгова процентна ставка 0,8% за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, що складає 450 грн.

Даний кредитний договір укладено в електронній формі, відповідач ОСОБА_1 підписала його за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с. 9-30).

А згідно листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» кошти у розмірі 3 000 грн були перераховані ТОВ «Тайгер-Фінанс» на картку маска якої казана у реквізитах позичальника ОСОБА_1 при підписанні договору (а.с. 38).

Згідно наданої позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 22.10.2025 року рахується наступна заборгованість на загальну суму сумі 15145,16 грн, яка складається з 3 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10195,16 грн - заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту; 1500 грн - заборгованість за штрафами. Правильність такого розрахунку ніким не оспорюється (а.с. 39-44).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Суд констатує, що відповідачем не надано жодного заперечення на позов, а тому суд вирішує справу на підставі наявних доказів без врахування позиції відповідача.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 3000 грн та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 15145,16 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10195,16 грн - заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Щодо заборгованості по штрафам у розмірі 1500 грн, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто відповідач звільняється від відповідальності передбаченої у виді неустойки (штрафу, пені), а отже у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Відтак позов підлягає лише частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2398,71 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором №54216809 від 28.10.2024 у розмірі 13645 (тринадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 16 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Тайгер-Фінанс» судовий збір у розмірі 2398,71 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик