Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №936/1074/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1074/26

Провадження № 2/936/370/2026

10.09.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді Сухої Н.І.

за участю секретаря судового засідання Притуп К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача адвокат Рішко С.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис за №64, в результаті чого Позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » .

Від спільного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після укладення шлюбу спірні сторони проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить батькам відповідача.

У квітні 2022 року у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації спірні сторони разом з дітьми змушені були покинути м. Новогродівка та переїхати до с-ща Воловець, де позивачка разом з дітьми стали на облік як внутрішньо-переміщені особи.

Спільне сімейне життя у них не склалося в силу різних життєвих обставин та діаметрально протилежних поглядів на шлюб та сім`ю. Вони як подружжя не змогли досягти взаєморозуміння, а поведінка Відповідача створила умови, за яких подальше спільне проживання стало неможливим. У зв`язку з цим 18.02.2024 ОСОБА_2 залишив місце проживання сім`ї в селищі Воловець та переїхав на постійне проживання у м. Тернівка Дніпропетровської області (точна адреса позивачці невідома).

З того часу вони фактично припинили спільне проживання та не підтримують сімейних стосунків. Діти продовжують проживати із позивачкою в АДРЕСА_2 .

Спору щодо визначення місця проживання дітей між позивачкою та відповідачем немає.

На даний час Відповідач не підтримує контактів із сім`єю, не бере участі у вихованні дітей та не надає жодної матеріальної допомоги на їх утримання.

До лютого 2024 року позивачка із відповідачем неодноразово намагалися примиритися, говорили про їхні сімейні проблеми, але ніяких результатів це не дало.

Після таких розмов позивачка прийшла до висновку, що розірвання шлюбу – це єдиний вихід, який дасть кожному з них змогу побудувати нове щасливе життя, а дітей убереже від додаткових емоційних потрясінь.

На підставі наведеного, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання цього позову і до досягнення дітьми повноліття.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилась, однак представник позивача подав заяву про проведення розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач до суду повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином у передбаченому законом порядку, відомості про час та місце проведення судових засідань були опубліковані на офіційному сайті «Судова Влада» у автоматичному режимі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 18.08.2026 у зв`язку із неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 10.09.2026.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, зазначає таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб 16.08.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.08.2014).

В даному шлюбі народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та дочка: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,(свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 )

Діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками Воловецької селищної ради про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та перебувають на утриманні матері. Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, тому з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища сторін та дітей просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з часу звернення з позовом до суду і до досягнення повноліття дитиною.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Згідно з ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст.140 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Крім цього, суд зважає на роз`яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в пункті 10 постанови №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Крім того, частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому такі слід стягувати з дня звернення позивачки до суду та допустити негайне виконання у межах одномісячного сукупного платежу аліментів на дитину.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Розглянувши позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд зазначає таке.

16.08.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис 64.

Оскільки, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

На даний час сторони по справі не підтримують шлюбне життя, проживають окремо, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів суд зазначає таке.

Діти: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та дочка: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ) є малолітніми.

Оцінюючи надані сторонами по справі докази та враховуючи, що відповідач добровільно не приймає участі у матеріальному забезпеченні дітей, доказів зворотного суду надано не було, а також те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, за таких обставин, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов`язаний нести витрати на утримання своїх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання заяви у розмірі 1064,96 грн.

Також з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету судовий збір в розмірі 1 331,20 грн за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 19, 24, 114, 160, 161, 180-182, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76, 81, 141, 258, 265, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб, укладений між між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 16.08.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №64 -розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання їх малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.07.2026 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя Суха Н.І.