Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №200/445/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №200/445/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Дмитрієв В.С.) у справі № 200/445/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до пенсійної справи ОСОБА_1 таку особливість, як “Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 04.12.2025 по довічно” та припинення виплату пенсії з грудня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не застосовувати до пенсійної справи ОСОБА_1 такі особливості, як “Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 04.12.2025 по довічно” та поновити виплату пенсії з 01.12.2025 року та виплатити поточні щомісячні пенсії відповідно з приписами ст. 47 ч. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, без застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 з 04.12.2025 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 поточної пенсії з 04.12.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати ОСОБА_1 виплату поточної пенсії з 04.12.2025 відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без урахування постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт вказав, положення пунктів 4-7 Порядку № 821 визначають механізм та умови здійснення таких виплат і є обов`язковими для застосування всіма органами Пенсійного фонду України.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді у зв`язку з тим, що справа зареєстрована через підсистему «Електронний суд».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ Донецької області як одержувач пенсії за віком.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №200/1528/25, вирішено, зокрема зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 26.09.2022 року пенсію на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 30.12.2025 повідомлено позивача про виконання рішення суду та призначення пенсії. Додатково повідомлено, що заборгованість за період з 26.09.2022 по 31.01.2026 в розмірі 491408,25 грн, яка нарахована на виконання рішення суду, облікована Головним управлінням в переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень, сформованого відповідно до Порядку №821. Відтак, виплата коштів на виконання рішення суду буде проводитись в межах бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку №821.

Отже, на виконання рішення суду у справі №200/1528/25 позивачу призначено пенсію за віком з 26.09.2022 по довічно, що підтверджується рішенням 056650007946 від 18.12.2025.

Згідно з вказаним вище рішенням про призначення пенсії, в графі «особливості» значиться, зокрема: «рішення суду згідно ПКМУ №821 – з 04.12.2025 по довічно».

На звернення позивача щодо виплати пенсії, відповідач листом від 30.01.2026 повідомив, що розмір пенсії ОСОБА_1 , призначеної на виконання Рішення суду, з 26.09.2022 склав - 11911,26 грн, з 01.03.2023 - 12027,76 грн, з 01.03.2024 - 12127,76 грн, з 01.03.2025 -12717,50 грн, з 01.01.2026 - 12776,00 грн.

Також повідомлено, що згідно з Порядком №821 видатки на виплату пенсій за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок, тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Таким чином, Головним управлінням облікована сума в розмірі 504184,25 грн за період з 26.09.2022 по 28.02.2026, яка складається з:

-суми пенсії, призначеної на виконання Рішення суду,- 478632,25 грн за період з 26.09.2022 по 31.12.2025.

-щомісячної суми пенсії, призначеної на виконання Рішення суду, за період з 01.01.2026 по 28.02.2026 в сумі 25552,00 грн (по 12776,00 грн за кожний місяць).

Вказано, що бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік на дату надання відповіді на звернення не затверджено. Отже, у подальшому, виплата щомісячної пенсії в розмірі 12776,00 грн, призначеної на виконання Рішення суду, буде обліковуватись відповідно до Порядку №821 та виплачуватись в межах виділених бюджетних призначень після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік.

Отже матеріалами справи підтверджується, що на виконання судового рішення, що набрало законної сили 04.12.2025, позивачу призначено пенсію з 26.09.2022, проте не здійснюється виплата як заборгованості за період з дня набуття права на пенсію по день набрання законної сили рішенням суду так і поточна пенсія з посиланням на постанову КМУ №821.

Не погоджуючись з діями, щодо застосування Пенсійним органом Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 до пенсії позивача з 04 грудня 2025 року, позивач звернувся до суду.

Суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються Пенсійним фондом України в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік».

Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими програмами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік».

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок № 821).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата

Згідно пункту 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Відтак, Порядком № 821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Станом на дату розгляду справи постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821 є чинною, а відтак, затверджений нею Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, є обов`язковим у застосуванні пенсійними органами.

Разом з тим, аналіз наведених вище норм права дає підстави зробити висновок, що з урахуванням Порядку №821 здійснюється виплата пенсій нарахованих на виконання судового рішення за минулий час.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №200/1528/25 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 26.09.2022, при цьому застосовано приписи постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821.

До нарахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 26.09.2022 до 03.12.2025 (даті що передує даті набрання законної сили судовим рішенням) відповідачем правомірно застосовано Порядок №821.

Разом з тим, відповідачем, застосовані приписи постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 до поточної пенсії та з грудня 2025 року, яка взагалі не виплачується, що суперечить вимогам цього Порядку

Фактично позивачу припинено виплату пенсії з 04.12.2025 (з дня набрання законної сили рішенням суду).

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Водночас таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону № 1058 у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Отже, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, нездійснюючі виплати з грудня 2025 року, що є порушенням прав позивача на отримання пенсійних виплат.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції у неправомірності дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з грудня 2025 року обумовленої застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821.

Крім того, суд зазначає, що пенсія відповідає ознакам такої правової категорії як власність; протиправне позбавлення особи її власності є порушенням гарантій, передбачених ч. 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду щодо зобов`язання управління здійснювати ОСОБА_1 виплату поточної пенсії з 04.12.2025 відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, без урахування постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 200/445/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 200/445/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко