Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №360/6/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №360/6/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 360/6/26 (головуючий І інстанції Кисіль С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Олефіренко Ольги Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Олефіренко Ольги Олександрівни, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Олефіренко Ольги Олександрівни від 10 грудня 2025 року № 82321941 про відмову позивачу у проведенні реєстраційних дій;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за позивачем, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у задоволенні позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що ним була подана заява щодо державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: квартира АДРЕСА_2 . До заяви в якості підстави для державної реєстрації права власності на нерухоме майно були подані наступні документи: - Свідоцтво про право на спадщину Серія ААА № 938604 від 25.10.1996 року, посвідчене державним нотаріусом Лутугинської державної нотаріальної контори Луганської області Науменко Л.С., договір про поділ спадкового майна Серія ААА № 938610 від 25.10.1996 року, посвідчений державним нотаріусом Лутугинської державної нотаріальної контори Луганської області Науменко Л.С., технічна характеристика.

Судом першої інстанції не враховано, що право власності виникло до 01 січня 2013 року, тобто до запровадження сучасної системи державної реєстрації, а відтак підлягає визнанню за умови його набуття відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення такого права.

Суд першої інстанції, погодившись із доводами відповідача, фактично ввів додаткову умову для здійснення державної реєстрації, яка не передбачена законом, а саме обов`язкову наявність архівної інформації БТІ. Такий підхід суперечить правовій природі державної реєстрації речових прав, оскільки державна реєстрація не є підставою виникнення права власності, а лише засвідчує вже набуте право. Суд не врахував, що закон не ставить можливість визнання та державної реєстрації такого права у залежність від наявності архівних даних БТІ. Відсутність відповідної інформації зумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з тимчасовою окупацією території, на якій розташований відповідний орган БТІ, що встановлено судом та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд не врахував, що право власності апелянта не є спірним, не заперечується жодною стороною та не спростоване будь-якими доказами. Відсутність спору щодо самого права виключає можливість відмови у його державній реєстрації за формальних підстав.

Суд також не перевірив належним чином дотримання державним реєстратором принципу розумності та пропорційності при прийнятті рішення про відмову . Відмова у державній реєстрації у даному випадку призводить до фактичного позбавлення особи можливості реалізувати своє право власності, що є надмірним та непропорційним втручанням у майнові права.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 13 березня 2025 року № 3005-7002210848 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням (Центром) надання адміністративних послуг Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією.

17 листопада 2025 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме квартиру. До заяви було додано наступні документи: свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія ААА № 938604 від 25 жовтня 1996 року, посвідчене державним нотаріусом Лутугинської державної нотаріальної контори Луганської області Науменко Л.С., договір про поділ спадкового майна серія ААА № 938610 від 25 жовтня 1996 року, посвідчений державним нотаріусом Лутугинської державної нотаріальної контори Луганської області Науменко Л. С., технічна характеристика підсобних приміщень квартири.

Державним реєстратором направлено запит від 21 листопада 2025 року №70001975 до Луганської обласної державної адміністрації «Про надання інформації», в якому зазначено, що під час розгляду заяви було здійснено пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Так, відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію(довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Просить надати інформацію стосовно реєстрації права власності на квартиру, що розташована з адресою: АДРЕСА_1 .

21 листопада 2025 року Державним реєстратором винесено рішення № 81989846 про залишення без руху розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року за №70001975 до отримання відповіді на запит.

У відповіді від 26 листопада 2025 року № 4/01.01-22-6237 Луганська обласна державна адміністрація повідомила Державного реєстратора, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані у місті Лутутине та зберігання інвентаризаційних справ здійснювалось Лутугинським районним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації». Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» з 07 квітня 2014 населені пункти Лутугинської міської територіальної громади Луганського району Луганської області, у тому числі місто Лутугине, є тимчасово окупованими. Лутугинське районне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» не відновило своєї діяльності на підконтрольній органам державної влади України території, архівні матеріали залишились на тимчасово окупованій території. Таким чином надати відомості щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на даний час не можливо.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Олефіренко Ольги Олександрівни від 10 грудня 2025 року № 82321941 «Про відмову в проведенні реєстраційних дій» відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою. Державний реєстратор за результатами розгляду заяви від 17 листопада 2025 року за реєстраційним номером 70001975 встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття , зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: державним реєстратором було направлено запит до відповідального органу, який проводив державну реєстрацію прав на паперових носіях, але Луганською обласною державною адміністрацією Луганською обласною військовою адміністрацією надано відповідь, яка не містить інформації необхідної для державної адміністрації права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна. Згідно з пунктом 4 статті 24 Закону, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження є підставою для відмови в державній реєстрації прав. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону №1952-IV).

За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);

- наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

- наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

За приписами частини 1 статті 20 Закону № 1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі: 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема: 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивач 17 листопада 2025 року звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви в якості підстави для державної реєстрації права власності на нерухоме майно були подані наступні документи: свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія ААА № 938604 від 25 жовтня 1996 року, посвідчене державним нотаріусом Лутугинської державної нотаріальної контори Луганської області Науменко Л.С., договір про поділ спадкового майна серія ААА № 938610 від 25 жовтня 1996 року, посвідчений державним нотаріусом Лутугинської державної нотаріальної контори Луганської області Науменко Л. С., технічна характеристика підсобних приміщень квартири.

Як вже встановлено вище, відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Як вбачається з матеріалів справи, запитувана державним реєстратором інформація у Луганської обласної державної адміністрації щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути надана, оскільки з 07 квітня 2014 населені пункти Лутугинської міської територіальної громади Луганського району Луганської області, у тому числі місто Лутугине, є тимчасово окупованими. Лутугинське районне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» не відновило своєї діяльності на підконтрольній органам державної влади України території, архівні матеріали залишились на тимчасово окупованій території.

Разом з тим, позивачем для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав було подано державному реєстратору документи, на підставі яких у відповідності до вимог частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Як вже зазначалось вище, відповідно до частини 3 статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що на момент виникнення у позивача права власності на спірне нерухоме майно діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. У позивача не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на квартиру у відповідному реєстрі речових прав до початку повномасштабної війни, а отже відсутні підстави стверджувати про наявність його вини, щодо не проведення такої реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті спірного рішення державний реєстратор в порушення вимог пункту 3 частини третьої статті 10 та частини першої статті 24 Закону № 1952-IV не надав оцінку поданим позивачем документам; не з`ясував чи містять вони інформацію необхідну для державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, чи відповідають вони встановленим вимогам, чи існують суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження; чи дають змогу подані позивачем документи встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Відтак, рішення від 10 грудня 2025 року № 82321941 про відмову позивачу у проведенні реєстраційних дій прийнято в супереч вимог чинного законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 червня 2026 року у справі №200/5158/25.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону № 1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення від 10 грудня 2025 року № 82321941 про відмову позивачу у проведенні реєстраційних дій є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, невиконання державним реєстратором вимог щодо перевірки поданих позивачем на державну реєстрацію документів означає, що він зобов`язаний провести таку перевірку, належним чином розглянути подані позивачем документи та прийняти рішення з дотриманням вимог Закону №1952-IV.

Без з`ясування уповноваженою законом особою відповідності поданих на державну реєстрацію документів їх відповідності встановленим вимогам та дотримання інших вимог Закону № 1952-IV зобов`язання відповідача здійснити таку реєстрацію є передчасним.

За таких обставин, вимоги позивача щодо зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за позивачем, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 17 листопада 2025 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн та за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1597,44 грн, а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1283,20 грн.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 360/6/26 – задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 360/6/26 – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Олефіренко Ольги Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Олефіренко Ольги Олександрівни від 10 грудня 2025 року № 82321941 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2025 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 40452947 адреса 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 1 283,20 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят три гривні 20 копійок).

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко