Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №200/7973/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №200/7973/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (повне судове рішення складено 30 березня 2026 року) у справі № 200/7973/24 (суддя в І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення,

УСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), у якій позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача в частині утримання з нарахованої пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи грошових коштів в сумі 1328 грн 64 коп. внаслідок обмеження в її індексації з 01.03.2023;

- зобов`язати Управління утриматись від вчинення дій з утримання з нарахованої пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи грошових коштів в сумі 1328 грн 64 коп. внаслідок обмеження в її індексації з 01.03.2023;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача на відшкодування шкоди, завданої цими протиправними діями, недоплачені за період з червня 2024 року по листопад 2024 року грошові кошти в сумі 7971 грн 84 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вказує, що при нарахуванні йому пенсії відповідачем було порушено встановлені умови її обчислення, оскільки протягом тривалого часу з загальної суми нарахованої пенсії безпідставно відбувається відрахування грошових коштів в сумі 1328 грн 64 коп. внаслідок обмеження в її індексації з 01.03.2023. Про це порушення позивачу стало відомо під час ознайомлення з рішенням відповідача від 28.02.2024 за №914260806326 про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, а також одночасно з цим і з іншими документами, розміщеними в персональному електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Також вказує, що оскільки нарахування та виплата пенсії носять періодичний помісячний характер, тому на захист порушених прав позовні вимоги у даному випадку пред`являються позивачем в межах шестимісячного терміну, встановленого нормою ст.122 ч. 2 КАС України. Загальна сума відшкодування шкоди, завданої внаслідок вищенаведених порушень, в межах шестимісячного терміну, встановленого нормою ст. 122 ч. 2 КАС України складає 7971 грн 84 коп. виходячи з наступного розрахунку: 7971,84 грн (сума санкції) = 1328,64 грн. (розмір щомісячно недоплаченої грошової суми внаслідок протиправних дій відповідача) х 6 місяців (період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно в межах шестимісячного терміну, встановленого нормою ст. 122 ч. 2 КАС України).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів відмовлено.

25.02.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Заява була мотивована тим, що ухвалюючи рішення від 21.01.2025 в адміністративній справі № 200/7973/24 про відмову в задоволенні позовних вимог, суд фактично дійшов висновку, що вчинене відповідачем обмеження індексації пенсії сумою 1500 грн не суперечить нормі абзацу 3 пункту 10 ПКМУ від 24.02.2023 № 168, тим самим по суті дійшовши висновку, що нарахування пенсії відповідає ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII. Згодом, під час розгляду іншої адміністративної справи № 200/8775/25, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 достовірно було встановлено, що пенсія позивача насправді обчислюється відповідачем зовсім не за ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII, з якою абзац 3 пункту 10 ПКМУ від 24.02.2023 № 168 пов`язує встановлення обмеження індексації сумою 1500 грн, тобто не у відповідності до висновків суду за результатом розгляду даної адміністративної справи № 200/7973/24, а навпаки із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, що відповідає ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII, з якою абзац 3 пункту 10 ПКМУ від 24.02.2023 № 168 не пов`язує встановлення ніяких обмежень індексації пенсії.

Зазначає, що ця обставина раніше не була відома і навіть не могла бути відома, оскільки жодних документів про те, що пенсія нараховується за ст. 54 ч. 1 Закону № 796-XII із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідач ніколи і ніяким чином не надавав. Вперше ця нововиявлена обставина стала відома лише із змісту рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 в адміністративній справі № 200/8775/25. Водночас, ця встановлена обставина має виняткове істотне значення для правильного вирішення спору в даній справі № 200/7973/24, оскільки нею спростовується помилковий висновок під час попереднього розгляду даної справи про те, що пенсія відноситься до переліку пенсій, до яких може застосовуватися обмеження індексації сумою 1500 грн на підставі пункту 4 та абзацу 3 пункту 10 ПКМУ від 24.02.2023 № 168.

Вважає, що зрештою в кінцевому рахунку ця обставина є підтвердженням правомірності і обґрунтованості пред`явлених в цій справі позовних вимог, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 в адміністративній справі №200/7973/24 було ухвалене без врахування цієї істотної обставини.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 200/7973/24.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обмеження індексації пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи максимальною сумою 1500 грн поширюється не на всі випадки, передбачені всіма частинами статті 54 Закону від 28.02.1991р. № 796-XII, а тільки на ті пенсії, які призначені і нараховуються виключно тільки лише на підставі частини третьої цієї статті, тоді як пенсія позивача призначена і нараховується із заробітку в зоні відчуження, що відповідає першій частині статті 54 Закону від 28.02.1991р. № 796-XII, тобто нормі, яка взагалі не згадується в пунктах 1-7 та 10 ПКМУ від 24.02.2023р. № 168 в частині встановлення обмеження індексації максимальною сумою 1500 грн.;

Вперше факт призначення і обчислення пенсії позивача із заробітку в зоні відчуження, що відповідає першій частині статті 54 Закону від 28.02.1991р. №796-XII – достовірно встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року в адміністративній справі № 200/8775/25, тоді як в даній справі № 200/7973/24 взагалі не існує жодного документа з чітким і конкретним визначенням правової норми (відповідної частки статті 54 Закону від 28.02.1991р. № 796-XII), на підставі якої нараховується пенсія.

Також зазначає, що відповідачем в порушення ст. 77 ч. 2 КАС України не наводиться жодного доказу повідомлення позивача за межами даної адміністративної справи № 200/7973/24 про правову підставу призначення і нарахування пенсії.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За правилами частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що нововиявлені обставини – це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

За своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин справи, не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Тобто, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Свою заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач обґрунтовує тим, що, на його думку, є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Під нововиявленими обставинами позивач вважає те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 200/8775/25, достовірно було встановлено, що його пенсія обчислюється відповідачем не за ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII, з якою абзац 3 пункту 10 ПКМУ від 24.02.2023 № 168 пов`язує встановлення обмеження індексації сумою 1500 грн, тобто не у відповідності до висновків суду за результатом розгляду даної адміністративної справи № 200/7973/24, а із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, що відповідає ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII, з якою абзац 3 пункту 10 ПКМУ від 24.02.2023 № 168 не пов`язує встановлення ніяких обмежень індексації пенсії.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.

Наведене вбачається з протоколу перерахунку пенсії позивача від 06.11.2022 №914260806326 та враховувалось судом під час ухвалення рішення по суті спору.

Суд зазначає, що рішення від 21.01.2025 було прийняте судом за сукупністю встановлених обставин справи і наявних у ній доказів, яким надано належну правову оцінку із зазначенням відповідних мотивів для прийняття саме такого рішення.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач посилається як на нововиявлені на ті обставини, які такими не є.

При цьому позивач наводить нове обґрунтування позовних вимог, змінює підставу та предмет позову, що є недопустимим як в силу приписів закону, так і згідно з усталеною практикою Верховного Суду (серед іншого див. постанови від 05.02.2020 у справі № 607/12044/16-а, від 05.08.2020 у справі № 820/6625/16 та від 10.09.2020 у справі № 802/2344/17-а).

Суд вважає, що усі доводи позивача про необхідність перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами зводяться виключно до його незгоди з висновком суду про відмову у задоволенні позову та із судовою оцінкою наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Отже, сама по собі незгода позивача із рішенням суду від 21.01.2025 не може бути підставою для його скасування та ухвалення іншого рішення в порядку використання процедури перегляду за нововиявленими обставинами. Закон допускає таку можливість лише у разі наявності нововиявлених обставин, тобто юридичних фактів (фактичних обставин) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були та не могли бути відомі ні сторонам та їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 826/19414/14.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Вказаний висновок застосовано КАС ВС у постанові від 21.03.2023 у справі № 640/19240/21, в якій додатково звернуто увагу на те, що перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Також, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу "resjudicata" – принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 18.11.2004 в справі "Правєдная проти Росії" (заява №69529/01), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою – домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі "Ryabykh v. Russia" (Рябих проти Росії) та від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина перша статті 369 КАС України).

З огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/7973/24 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 10 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук