Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №200/3692/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №200/3692/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Касьяненка Юрія Яковлевича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (повне судове рішення складено 26 травня 2026 року) у справі № 200/3692/26 (суддя в І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 Прикордонний загін ДПС України), в якому просив зобов`язати відповідача виплатити йому грошову винагороду на підставі Постанови КМУ №168 та грошове забезпечення.

Ухвалою від 12 травня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху, 22 травня 2026 року суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 12 травня 2026 року позивач надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду на підставі Постанови КМУ №168 та грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) з 08.09.2023 по 26.11.2024.

Також позивач надав суду клопотання від 15.05.2026 про визнання причин пропуску строку поважними та поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, визнано неповажними причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 - повернуто позивачу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти постанову, якою справу №200/3692/26 направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що апелянтом було надано клопотання про поновлення пропущеного строку та надавались пояснення, що строк був пропущений з поважних причин, а саме:

- до моменту звільнення, а саме 04.09.2025, він був військовослужбовцем та виконував бойові завдання. Відповідно до практики Верховного Суду, введення воєнного стану та пов`язані з ним обставини (перешкоди) можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску процесуального строку;

- від моменту звільнення був зайнятий постановкою на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , працевлаштовувався та, найголовніше, пошуками хорошого та кваліфікованого юриста в області права для захисту свої прав та інтересів;

- п`ятого лютого 2026 року його представник ОСОБА_2 надіслала запит щодо надання відповіді, чому не було здійснено належних виплат, відповідь на зазначений запит була отримана на електронну адресу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 04.04.2026.

Суд зазначає, що у клопотанні Апелянт не навів жодних об`єктивних, непереборних причин, пов`язаних з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення Апелянта до суду, які дали б змогу суду визнати їх поважними.

Вважає, що судом не доведено та не обґрунтовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Крім того, зауважив, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3649/26 від 28 травня 2026 року клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено за аналогічних обставин.

Відповідач надіслав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Щодо клопотання про визнання причин пропуску строку поважними та поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 Конституційний Суд України зробив висновок, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, з 11.12.2025 скасовано обмеження щодо строку звернення до суду працівника для вирішення трудового спору під час дії трудових відносин, що був встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Частина друга статті 233 КЗпП України рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 такою, що не відповідає Конституції України, не визнавалася.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду на підставі Постанови КМУ №168 та грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) з 08.09.2023 по 26.11.2024.

Отже, у спірних правовідносинах застосовується тримісячний строк звернення до суду, який пропущений позивачем.

Частиною 1 статтею 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Позивач у клопотанні наводить такі причини пропуску строку звернення до суду: після звільнення з військової служби 04.09.2025 він був зайнятий постановкою на облік ТЦК, працевлаштуванням та пошуками хорошого юриста. Доказів на підтвердження цих обставин позивачем суду не надано.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що пунктами 6 та 7 частини п`ятої статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, суд зауважує, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.

Суд зазначає, що позивач у клопотанні не навів жодних об`єктивних, непереборних причин, пов`язаних з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, які дали б змогу суду визнати їх поважними.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, визнати неповажними причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частина 5 статті 169 КАС України визначає, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Проте, з такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 06.05.2026.

Також позивач зазначає, що був звільнений 04.09.2025 з військової служби, проте відповідних документів з цього приводу матеріали справи не містять.

Згідно частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У пункті 77 постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 щодо застосування положень частини другої статті 233 КЗпП України викладений наступний правовий висновок:

«Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)».

Послуговуючись позицією Судової палати, викладеною в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, Верховний Суд сформував у подібних справах загальний підхід, за якого для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення з позовом, суд має перевірити наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення до моменту отримання відповіді на запит, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 червня 2026 року в справі № 520/25416/25.

Отже, повертаючи позов, суд першої інстанції не встановив, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Відтак, висновок окружного суду про те, що позивачем порушено строк звернення до суду, колегія суддів вважає передчасним.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення № 960/0/15-26 від 21.05.2026, яким, зокрема, із 01.06.2026 змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду, шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду, справа підлягає направленню для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Касьяненка Юрія Яковлевича – задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року скасувати, а справу № 200/3692/26 – направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Повне судове рішення – 10 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

І. В. Пивовар