Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №200/1597/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа №200/1597/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Пивовар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (повне судове рішення складено 14 травня 2026 року) у справі № 200/1597/26 (суддя в І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

05 березня 2026 року адвокат Мотуз Олександр Володимирович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач-2) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №2503409674 від 06 лютого 2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зарахування: до страхового стажу період навчання з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року; спеціального (пільгового) стажу періодів роботи з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року, з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року, з 04 вересня 1991 року по 17 січня 1994 року; з 12 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 11 жовтня 2017 року по 28 лютого 2022 року, з 25 травня 2022 року по 12 серпня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу період навчання з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року та до спеціального (пільгового) стажу періоди роботи з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року, з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року, з 04 вересня 1991 року по 17 січня 1994 року, з 12 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 11 жовтня 2017 року по 28 лютого 2022 року, з 25 травня 2022 року по 12 серпня 2025 року, та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з дня звернення за пенсією, а саме: з 29 січня 2026 року пенсію за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213 та від 24 грудня 2015 року №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За змістом викладеного, позивач, досягнувши необхідного пенсійного віку (на момент звернення 57 років 06 місяців 13 днів), з урахуванням наявного страхового і пільгового стажу, 29 січня 2026 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. Рішенням №2503409674 від 06 лютого 2026 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу. До страхового стажу не зараховано період навчання з 13 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року згідно свідоцтва про навчання від 16 липня 1986 року №26, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 ». Врахувати до спеціального стажу періоди роботи згідно довідки №ТЧ-17 Волноваха-06/13н від 24 листопада 2025 року, виданої АТ «Українська залізниця», неможливо, оскільки довідка видана на підставі трудової книжки, а не на підставі первинних документів. В довідці зазначено, що документи знаходяться на не підконтрольній території України. До спеціального стажу враховано періоди згідно відомостей по спеціальному стажу в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з чим позивач не погоджується.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №2503409674 від 06 лютого 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 періоди роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2007 року, з 11 жовтня 2017 року по 12 серпня 2025 року, з 13 серпня 2025 року по 01 жовтня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року, з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року, з 04 вересня 1991 року по 31 грудня 1991 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2026 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що страховий стаж становить 39 років 2 місяці 16 днів.

Спеціальний стаж становить 9 років 10 місяців.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року згідно свідоцтва про навчання від 16.07.1986 №26, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 ».

Врахувати до спеціального стажу періоди роботи згідно довідки №ТЧ-17 Волноваха-06/13н від 24.11.2025, виданої АТ «Українська залізниця», неможливо, оскільки довідка видана на підставі трудової книжки, а не на підставі первинних документів. В довідці зазначено, що документи знаходяться на не підконтрольній території України. До спеціального стажу враховано періоди згідно відомостей по спеціальному стажу в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважає, що Головне управління діяло відповідно до чинного законодавства України, в межах покладених повноважень, тому ознаки неправомірності в його діях відсутні.

Представник позивача надіслав відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

29 січня 2026 року позивач через вебпотал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії.

06 лютого 2026 року відповідачем-1, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, прийнято рішення №2503409674 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено дослівно наступне.

«Заявник: ОСОБА_1 .

Шифр та вид пенсії: пенсія за вислугу років.

Умови призначення: Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Податковий номер: 2503409674.

Дата народження, стать: ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік.

Дата звернення, вік, ознака роботи: 29 січня 2026 року, 57 р. 6 м. 13 д. Не працює.

Адреса: 85701, Донецька область, м. Волноваха, пров. Патріотичний, буд. 16.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» на (11 жовтень 2017 року) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення за вислугу років робітникам локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 після досягнення 55 років при страховому стажі не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж особи становить 39 років 2 місяці 16 днів.

Спеціальний стаж особи становить 9 років 10 місяців.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

до страхового стажу не зараховано період навчання з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року згідно свідоцтва про навчання від 16 липня 1986 року №26, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 ».

Врахувати до спеціального стажу періоди роботи згідно довідки №ТЧ-17 Волноваха- 06/13н від 24 листопада 2025 року, виданої AT «Українська залізниця», неможливо, оскільки довідка видана на підставі трудової книжки, а не на підставі первинних документів. В довідці зазначено, що документи знаходяться на не під контрольованій території України. До спеціального стажу враховано періоди згідно відомостей по спеціальному стажу в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вирішено: на підставі статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовити ОСОБА_1 призначенні пенсії за вислугу років в зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.».

24 лютого 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом вих.№2300-0303-8/14171 надало відповідь на адвокатський запит від 18 лютого 2026 року, що надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 19 лютого 2026 року (вхідний №7563/8), щодо відмови у призначенні пенсії та надання копій документів з пенсійної справи ОСОБА_1 , в якій дослівно зазначило наступне.

«Згідно з пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) особам, які па день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11 жовтня 2017 року) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788.

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, то затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Отже, вислуга років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років обчислюються до 11 жовтня 2017 року.

Заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2026 року за екстериторіальним принципом розглянуло Головне управління та прийняло рішення про відмову заявнику у призначенні пенсії відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений пунктом «а» статті 55 Закону №1788, становить 9 років 9 місяців 10 днів. Спеціальний стаж ОСОБА_1 обчислено до 11 жовтня 2017 року згідно з даними персоніфікованого обліку відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058).

Під час обчислення спеціального стажу не враховано довідку від 24 листопада 2025 року №ТЧ-17 Волноваха-06/13н, оскільки періоди роботи не підтверджено первинними документами.

У межах компетенції зазначаємо, що відмовна електронна пенсійна справа ОСОБА_1 знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Тому, щодо надання розрахунку стажу і копії довідки від 24 листопада 2025 року №ТЧ-17 Волноваха-06/13н Ви можете звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.».

24 лютого 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом вих.№0500-0202-8/18291 надало відповідь на запит щодо надання правової допомоги ОСОБА_1 , який зареєстровано 18 лютого 2026 року за вх.№2210/8, в якому дослівно зазначив наступне.

« ОСОБА_1 29 січня 2026 року засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України надав заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

За результатами розгляду документів, долучених до заяви від 29 січня 2026 року, рішенням Головного управління Пенсійною фонду України в Черкаській області від 06 лютого 2026 року №2503409674 (додаток 1) (далі Рішення) ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Як зазначено у Рішенні, врахувати до спеціального стажу періоди роботи згідно з довідки №ТЧ-17 Волноваха-06/13н від 24 листопада 2025 року (додаток 2), виданої AT «Українська залізниця», неможливо, оскільки довідка видана на підставі трудової книжки, а не на підставі первинних документів. В довідці зазначено, що документи знаходяться на не підконтрольній території України. До спеціального стажу враховано періоди згідно з відомостей про спеціальний стаж, які наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: з 01 січня 2008 року по 10 жовтня 2017 року. Копія розрахунку стажу додається (додаток 3).».

Судом встановлено, що відповідно до записів №1-25 копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30 липня 1985 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 30 липня 1985 року по 20 вересня 1985 року – працював слюсарем 1 розряду механоскладальних робіт на експериментальній дільниці в Локомотивному депо Волноваха Донецької залізничної дороги, відряджений на курси помічників машиністів тепловозів-електровозів до Ясинуватського технікуму;

- з 24 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року – навчався в групі помічників машиністів тепловозів-електровозів в технічній школі м. Ясинувата Донецької залізничної дороги;

- з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року – працював помічником машиніста тепловозу в Локомотивному депо Волноваха Донецької залізничної дороги;

- з 11 листопада 1986 року по 28 жовтня 1988 року – проходив строкову військову службу в армії;

- з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року – працював помічником машиніста тепловозу в Локомотивному депо Волноваха Донецької залізничної дороги, звільнений від роботи у зв`язку з направленням на навчання в Ясинуватську техшколу;

- з 29 січня 1991 року по 30 серпня 1991 року – навчався в Ясинуватській техшколі;

- з 04 вересня 1991 року по 12 серпня 2025 року – працював на посадах помічника машиніста тепловозу, слюсаря з ремонту рухомого складу тепловозів, машиністом тепловозу, машиністом-інструктором локомотивних бригад цеху з експлуатації локомотивів основне депо в Регіональній філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»;

- з 13 серпня 2025 року по 01 жовтня 2025 року – працював машиністом тепловозу депо рухомого складу в Зеленодольській філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровська МППЗТ».

Відповідно до свідоцтва №26 від 16 липня 1986 року, позивач навчався Ясинуватській дорожній технічній школі у період з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року за спеціальністю помічник машиніста тепловоза-електровоза.

Суд констатує, що у вказаному свідоцтві прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_2 ».

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 29 січня 2026 року, періоди з 30 липня 1985 року по 20 вересня 1985 року та 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року зараховано до загального страхового стажу позивача, період з 11 листопада 1986 по 28 жовтня 1988 року зараховано до загального страхового стажу як «Військова служба строкова», період з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року зараховано до загального страхового стажу, період з 29 січня 1991 року по 30 серпня 1991 року зараховано до загального страхового стажу як «Навчання у вищих/середн.НЗ», період з 04 вересня 1991 року по 31 грудня 2007 року зараховано до загального страхового стажу, період з 01 січня 2008 року по 10 жовтня 2017 року зараховано до загального страхового стажу та спеціального стажу «Робітн. локомот. бригад, водії вантажн. транспорту», періоди з 11 жовтня 2017 року по 12 серпня 2025 року та з 13 серпня 2025 року по 13 жовтня 2025 року зараховано до загального страхового стажу.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення»: з 1 січня 1992 року – в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року – в повному обсязі.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Перехідні положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону №1788-XIІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (зі змінами) (далі – Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.

Разом із цим, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем-1 зараховано не всі періоди трудової діяльності до загального страхового та спеціального стажу роботи позивача.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів №1-25 копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30 липня 1985 року позивач:

- з 30 липня 1985 року по 20 вересня 1985 року – працював слюсарем 1 розряду механоскладальних робіт на експериментальній дільниці в Локомотивному депо Волноваха Донецької залізничної дороги, відряджений на курси помічників машиністів тепловозів-електровозів до Ясинуватського технікуму;

- з 24 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року – навчався в групі помічників машиністів тепловозів-електровозів в технічній школі м. Ясинувата Донецької залізничної дороги;

- з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року – працював помічником машиніста тепловозу в Локомотивному депо Волноваха Донецької залізничної дороги;

- з 11 листопада 1986 року по 28 жовтня 1988 року – проходив строкову військову службу в армії;

- з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року – працював помічником машиніста тепловозу в Локомотивному депо Волноваха Донецької залізничної дороги, звільнений від роботи у зв`язку з направленням на навчання в Ясинуватську техшколу;

- з 29 січня 1991 року по 30 серпня 1991 року – навчався в Ясинуватській техшколі;

- з 04 вересня 1991 року по 12 серпня 2025 року – працював на посадах помічника машиніста тепловозу, слюсаря з ремонту рухомого складу тепловозів, машиністом тепловозу, машиністом-інструктором локомотивних бригад цеху з експлуатації локомотивів основне депо в Регіональній філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»;

- з 13 серпня 2025 року по 01 жовтня 2025 року – працював машиністом тепловозу депо рухомого складу в Зеленодольській філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровська МППЗТ».

Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем-1 серед іншого зазначено, що врахувати до спеціального стажу періоди роботи згідно довідки №ТЧ-17 Волноваха-06/1Зн від 24 листопада 2025 року, виданої AT «Українська залізниця», неможливо, оскільки довідка видана на підставі трудової книжки, а не на підставі первинних документів. В довідці зазначено, що документи знаходяться на не під контрольованій території України. До спеціального стажу враховано періоди згідно відомостей по спеціальному стажу в даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Відповідно до довідки Акціонерного товариства «Українська залізниця» вих.№ТЧ-17 Волноваха-06/13н від 24 листопада 2025 року, ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки працював у структурному підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» AT «Укрзалізниця»:

«30 липня 1985 року – 19 вересня 1985 року слюсар механо-збиральних робіт експериментальної дільниці (Наказ 437/л від 30 липня 1985 року згідно записів трудової книжки);

24 вересня 1985 року – 16 липня 1986 року навчання на курсах помічників машиністів тепловоза у Ясинуватській технічній школі (Наказ НТШ №38 від 24 вересня 1985 року згідно з записів з трудової книжки, свідоцтво про закінчення №35 від 16 липня 1986 року);

25 липня 1986 року – 05 листопада 1986 року помічник машиніста тепловоза (Наказ №344/л від 25 липня 1986 року згідно записів трудової книжки);

05 листопада 1986 року звільнений до армії (Наказ №626/л від 05 листопада 1986 року згідно записів трудової книжки);

16 грудня 1988 року – 28 січня 1991 року помічник машиніста тепловоза (Наказ №495/л від 15 грудня 1988 року згідно записів трудової книжки);

29 січня 1991 року – 30 серпня 1991 року навчання на курсах машиністів тепловоза у Ясинуватській технічній школі (Наказ №47/л від 28 січня 1991 року згідно з записів з трудової книжки, свідоцтво про закінчення №164);

04 вересня 1991 року – 17 січня 1994 року помічник машиніста тепловоза (Наказ №476/л від 04 вересня 1991 року згідно записів трудової книжки);

18 січня 1994 року – 11 листопада 2007 року слюсар з ремонту рухомого складу (Наказ №12/л від 18 січня 1994 року згідно записів трудової книжки);

12 листопада 2007 року – 21 квітня 2009 року помічник машиніста тепловоза (Наказ №254/л від 12 листопада 1997 року згідно записів трудової книжки);

22 квітня 2009 року – 22 липня 2018 pоку машиніст тепловоза (Наказ №76/ос від 22 квітня 2009 року згідно записів трудової книжки);

23 липня 2018 року – 28 лютого 2022 року машиніст інструктор локомотивних бригад (Наказ №157/ос від 23 липня 2018 року згідно записів трудової книжки);

01 березня 2022 року – 24 травня 2022 року згідно з наказом регіональної філії від 28 лютого 2022 року №120-НЗТ «Про встановлення простою в структурному підрозділі «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» знаходився у вимушеному простої з причин, що не залежать від працівника (Наказ №120-НЗТ від 28 лютого 2022 року);

25 травня 2022 року – 12 серпня 2025 року машиніст інструктор локомотивних бригад (наказ про дистанційну роботу №300/Н-ос від 25 травня 2022 року);

12 серпня 2025 року – звільнений за угодою сторін пункту 1 статті 36 КЗпП України (наказ №191-Н/ос від 07 серпня 2025 року).

У довготривалій відпустці без збереження заробітної плати – не перебував.

Безпосередньо здійснював організацію перевезень та забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті, згідно трудової книжки, згідно біографічної довідки та карти П-2 які зберігаються в автоматизованій системі АСУ «Кадри», ЕАСУП, користується правом на пенсію за вислугу років за професією, посадою помічник машиніста тепловоза, машиніст тепловоза, машиніст - інструктор локомотивних бригад.

Пільговий стаж 22 роки 00 місяців 24 дні.

Підтвердження періодів роботи, які зараховуються/не зараховуються до пільгового стажу, надати не маємо можливості, у зв`язку з тим, що архів структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» тимчасово знаходиться на не підконтрольній території України.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 55 пункту а Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років

Право на пенсію за вислугу років мають:

а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01 грудня 2015 року державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та утворено регіональну філію «Донецька залізниця» Закон України від 23 лютого 2012 року №4442-VI постанова Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200, рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» на підставі протоколу від 26 листопада 2015 року №6.

З 01 грудня 2015 року Локомотивне депо Волноваха Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізоване у структурний підрозділ «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі наказу від 01 грудня 2015 року №1/Н.

З 29 грудня 2018 року Регіональна філія «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 29 грудня 2018 року перейменована на регіональну філію «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі наказу від 29 грудня 2018 року №1937-H3-1.».

У той час, статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.

Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач-1 у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов`язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років професії і посади робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників.

Згідно з роз`ясненням «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років» №6804 від 25 березня 2003 року, Управління пенсійного забезпечення Міністерства праці та соціальної політики України, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ деякі категорії працівників, які безпосередньо займаються організацією перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо займаються організацією перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583, зокрема, передбачені посади: машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники машиністів електровозів, машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів, машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій), машиністи-інструктори локомотивних бригад, слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу.

Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років мають робітники локомотивних бригад після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У додатку до Класифікатора професій ДК003:2005 Національного класифікатора професій, передбаченого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375, який розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04 травня 1993 року №326, вказано, що він призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників, а також зазначено, що останніми можуть утворюватися та застосовуватися похідні слова до професій, за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду професії.

Це означає, що назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови фактичного дотримання лаконічності викладення та якщо інше не передбачено у самому Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.

Згідно із роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18 листопада 1992 року №25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

Отже, враховуючи те, що положення Закону №1788-ХІІ в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій, застосовуються з 01 січня 1992 року, зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років у відповідності до положень статей 52, 55 Закону №1788-ХІІ, підлягають періоди роботи саме з 01 січня 1992 року.

Крім того, як вбачається з довідки Акціонерного товариства «Українська залізниця» вих.№ТЧ-17 Волноваха-06/13н від 24 листопада 2025 року, у період з 01 березня 2022 року по 24 травня 2022 року згідно з наказом регіональної філії від 28 лютого 2022 року №120-НЗТ «Про встановлення простою в структурному підрозділі «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» позивач знаходився у вимушеному простої з причин, що не залежать від працівника.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про суми заробітку для нарахування пенсії та про сплату страхових внесків підприємством за період роботи з 01 березня 2022 року по 24 травня 2022 року.

Відтак, записами у трудовій книжці позивача підтверджується його робота на посадах, які підлягають зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ у періоди: з 01 січня 1992 року по 12 серпня 2025 року, з 13 серпня 2025 року по 01 жовтня 2025 року.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі №127/9289/17.

Відповідач наголошував, що виходячи з пунктів 2-1, 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, відповідні умови для призначення пенсії за вислугу років мають визначатись на момент, передбачений законодавцем - на день набрання чинності Законом України №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Вказані законодавчі положення неконституційними не визнавались.

З цього приводу наявна практика Верховного Суду.

Так, в своїй постанові від 06 листопада 2023 року в справі №240/24/21 касаційний суд зазначив:

«24. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.

25. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

26. У Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

27. Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018).

28. Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття „легітимні очікування") (Доповідь „Верховенство права", схвалена Європейською Комісією „За демократію через право" (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

29. Відтак, колегія суддів вважає, що, обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

30. Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:

«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».

31. За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 відмова відповідача в призначенні пенсії позивачу, який на час звернення до відповідача досяг 55 років, мав страховий стаж 37 років 7 місяців 14 днів, а пільговий стаж станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії становив 13 років 2 місяці та 8 днів є протиправною.

32. Колегія суддів звертає увагу, що судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем надано повний пакет документів для призначення пенсії, про що відповідачем надано оцінку та єдиною підставою для відмови у її призначенні є відсутність достатнього станом на 11.10.2017 стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тоді як встановлено, що станом на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії, спеціальний стаж останнього становив 13 років 2 місяці 8 днів, що відповідає вимогам п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вказані доводи апелянта колегією суддів відхиляються.

Разом із цим, представник позивача в позовних вимогах просить зарахувати до спеціального (пільгового) стажу періоди роботи з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року, з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року, з 04 вересня 1991 року по 17 січня 1994 року, з 12 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 11 жовтня 2017 року по 28 лютого 2022 року, з 25 травня 2022 року по 12 серпня 2025 року.

Водночас, відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 29 січня 2026 року, періоди з 30 липня 1985 року по 20 вересня 1985 року та 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року зараховано до загального страхового стажу позивача, період з 11 листопада 1986 року по 28 жовтня 1988 року зараховано до загального страхового стажу як «Військова служба строкова», період з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року зараховано до загального страхового стажу, період з 29 січня 1991 року по 30 серпня 1991 року зараховано до загального страхового стажу як «Навчання у вищих/середн.НЗ», період з 04 вересня 1991 року по 31 грудня 2007 року зараховано до загального страхового стажу, період з 01 січня 2008 року по 10 жовтня 2017 року зараховано до загального страхового стажу та спеціального стажу «Робітн. локомот. бригад, водії вантажн. транспорту», періоди з 11 жовтня 2017 року по 12 серпня 2025 року та з 13 серпня 2025 року по 13 жовтня 2025 року зараховано до загального страхового стажу.

Враховуючи зазначене, суд висновує, що до спеціального страхового стажу позивача підлягають зарахуванню незараховані періоди його роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2007 року, з 11 жовтня 2017 року по 12 серпня 2025 року та з 13 серпня 2025 року по 01 жовтня 2025 року.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо частини періодів роботи до 01 січня 1992 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 розділу ХХХ «Транспорт» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, до посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах, віднесені посади машиністів, їх помічників і старших машиністів: паровозів, тепловозів, електровозів, дизель поїздів, моторвагонних (електро) секцій мотовозів.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Чинними після 01 січня 1992 року Списками №2, затвердженими відповідно постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 посади машиністів, їх помічників і старших машиністів: паровозів, тепловозів, електровозів, дизель поїздів, моторвагонних (електро) секцій мотовозів не віднесені до таких, робота на яких дає право на пільгову пенсію за Списком №2, а віднесені до посад, робота на яких діє право на призначення пенсії за вислугу років.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періодів роботи позивача з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року, з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року, з 04 вересня 1991 року по 31 грудня 1991 року до пільгового страхового стажу за Списком №2.

Щодо зарахування до загального страхового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період навчання з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року згідно свідоцтва про навчання від 16 липня 1986 року №26, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 ».

Разом із цим, представник позивача в позовних вимогах просить зарахувати до страхового стажу період навчання з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року.

Водночас, як вже встановлено судом вище, у період з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року позивач працював помічником машиніста тепловозу в Локомотивному депо Волноваха Донецької залізничної дороги, та такий період роботи позивача зараховано відповідачем-1 до його загального страхового стажу.

Відтак, заявлені представником позивача позовні вимоги в цій частині є безпідставними та помилковими, тому не підлягають задоволенню.

При цьому, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30 липня 1985 року позивач з 24 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року навчався в групі помічників машиністів тепловозів-електровозів в технічній школі м. Ясинувата Донецької залізничної дороги.

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва №26 від 16 липня 1986 року позивач навчався Ясинуватській дорожній технічній школі у період саме з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року за спеціальністю помічник машиніста тепловоза-електровоза.

Суд констатує, що дійсно у вказаному свідоцтві прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_2 ».

Однак, суд зазначає, що позивач, який у даному випадку був студентом та працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів в начальному закладі та на підприємстві, та, у свою чергу, за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, та іншої документації, з вини адміністрації підприємства та начального закладу.

Адже, недотримання начальним закладом та підприємством правил заповнення документів та ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з надання пенсії.

Отже, позивач має відповідні записи у свідоцтві №26 від 16 липня 1986 року та трудовій книжці щодо періоду його навчання, й ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу саме у період з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання саме з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявника « ОСОБА_3 », спростовано матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач-1 неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до його страхового стажу періоду навчання саме з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року.

Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, означений період навчання підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Також, приписами пункту 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, (зі змінами) (далі – Порядок №22-1) встановлено, що орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Підсумовуючи, суд висновує, що відповідач-1 приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №2503409674 від 06 лютого 2026 року.

З огляду на зазначене, оскільки факт перебування на роботах, що дають право на зарахування періодів такої роботи до спеціального страхового стажу підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №2503409674 від 06 лютого 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, якого визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, яке розглядало заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, рішення якого про відмову в призначенні пенсії й оскаржує позивач, є суб`єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років.

Викладене свідчить про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач-1 зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового та спеціального стажу визначені судом періоди.

Крім того, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач-1, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті рішення №2503409674 від 06 лютого 2026 року.

Так, суд звертає увагу відповідачів, що стаття 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі якої відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, жодним чином не регулює порядок та не встановлює умови призначення пенсії за вислугу років, оскільки норми зазначеної статті регламентують порядок укладення та оплати договору страхування довічної пенсії.

Щодо вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з дня звернення за пенсією, а саме: з 29 січня 2026 року, пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213 та від 24 грудня 2015 року №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», суд зазначає наступне.

Крім того, у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, враховуючи, що відповідач, як уповноважений орган, неправильно надав оцінку окремим періодам роботи позивача, та не перевіряв дотримання всіх умов для призначення пенсії, в той час як судом зобов`язано зарахувати визначені періоди до пільгового стажу, тому зобов`язання саме відповідача-1 повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду є достатнім.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №211/5254/16-а (провадження №К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №2503409674 від 06 лютого 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 23 вересня 1985 року по 16 липня 1986 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 періоди роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2007 року, з 11 жовтня 2017 року по 12 серпня 2025 року, з 13 серпня 2025 року по 01 жовтня 2025 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 25 липня 1986 року по 05 листопада 1986 року, з 16 грудня 1988 року по 28 січня 1991 року, з 04 вересня 1991 року по 31 грудня 1991 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2026 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, апеляційний суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 200/1597/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 10 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

І. В. Пивовар