Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №378/626/26 — Київський апеляційний суд

Справа №378/626/26 Суддя в суді першої інст. - Скороход Т.Н.

Провадження № 33/824/4241/2026 Суддя-доповідач - Дрига А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,

за участю особи,

яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 04 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно ст. 40-1 КУпАП стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 , 3 травня 2026 року, близько 21 години 52 хвилин, по вул. Цимбала Сергія в селищі Ставище, керував транспортним засобом - електровелосипедом DYNA, без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що він керував транспортним засобом з електричним двигуном потужністю понад 3 кВт, що є обов`язковою умовою для віднесення такого електровелосипеда до транспортних засобів у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України. Натомість, на його думку, керований ним засіб є велосипедом, що не потребує наявності посвідчення водія. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 127 КУпАП.

Крім того, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить відомостей про марку та модель велосипеда, його технічні характеристики, зокрема потужність електродвигуна, що має істотне значення для встановлення належності такого транспортного засобу до відповідної категорії.

Заслухавши думку ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив про її задоволення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені захисником, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальністьч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 656450 від 03.05.2026 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.05.2026; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 Батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області від 3 травня 2026 року; відеозаписом на DVD-R диску.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить відомостей про марку та модель велосипеда, його технічні характеристики, зокрема потужність електродвигуна, що має істотне значення для встановлення належності такого транспортного засобу до відповідної категорії, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 656450 від 03.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом - електровелосипедом DYNA, без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а сааме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 ; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. ОСОБА_4 ознайомлено з протоколом, зауважень щодо його змісту та оформлення з його боку не надходило.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає порушень вимог законодавства у діях працівників поліції під час складання адміністративного протоколу.

Доводи апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що він керував транспортним засобом з електричним двигуном потужністю понад 3 кВт, що є обов`язковою умовою для віднесення такого електровелосипеда до транспортних засобів у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2023 року у справі № 127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно зі звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведені положення у їх взаємозв`язку, слід дійти висновку, що електровелосипед є транспортним засобом, призначеним для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу.

При цьому, як слідує з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, суб`єктом вказаного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, тобто, положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній поділтранспортних засобів на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують такими транспортними засобами, у тому числі і електроскутерами, електросамокатами, електровелосипедами, гіроскутерами, тощо, зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Згідно з дослідженому відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, який приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Отже, у зазначеному випадку ОСОБА_1 є учасником дорожнього руху та особою, яка керує транспортним засобом, а тому є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та зобов`язаний дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України.

З урахуванням наведеного, положень Правил дорожнього руху, які визначають поняття електричного колісного транспортного засобу, а також правових висновків Верховного Суду щодо віднесення до транспортних засобів тих, що приводяться в рух електричним двигуном, апеляційний суд доходить висновку, що електровелосипед, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом у розумінні законодавства України. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування та закриття провадження по справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ставищенського районного суду Київської області від 04 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига