Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №370/4060/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 370/4060/25 Головуючий у суді першої інстанції - Сініцина О.С.

Номер провадження № 22-ц/824/14347/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданою представником Усенком Михайлом Ігоровичем, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сініциної О.С., у селищі Макарів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 659651 від 09 березня 2023 року в розмірі 25 007,39 грн, яка складається з: 3 299,99 грн заборгованості за тілом кредиту, 21 707,74 грн заборгованості за відсотками, сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та суму витрат за професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 березня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт, було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №659651, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 3 300 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти у строк визначений умовами кредитного договору у безготівковій формі. Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 007,39 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3 299,99 грн; заборгованість за процентами - 21 707,74 грн.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 року (договір додається). Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №659651 від 09.03.2023 року.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Кредитний договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Не може визнати обґрунтованим посилання суду про те, що картка не належить відповідачу оскільки про зміст відповіді АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, їм стало відомо лише після ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в підсистемі ЄСІТС відповідь банку відсутня, що унеможливило своєчасне ознайомлення позивача з її змістом.

Вказує, що ним було заявлено клопотання про витребування доказів саме від АТ КБ «ПриватБанк», оскільки за першими шістьма цифрами (BIN) номера банківської картки, зазначеної Позичальником, неможливо було достовірно визначити банк-емітент. Вказаний BIN використовується як АТ КБ «ПриватБанк», так і АТ «ТАСКОМБАНК», у зв`язку з чим Позивач об`єктивно не мав можливості встановити належного адресата запиту до отримання відповідної інформації.

Після надходження відповіді АТ КБ «ПриватБанк», з якої фактично вбачалося, що зазначена картка не обслуговується цим банком, суд першої інстанції, повідомивши про надходження відповіді АТ КБ «ПриватБанк» до ухвалення рішення, надав би йому можливість звернутися з клопотанням про витребування аналогічних відомостей від належного банку-емітента та подати відповідні докази на підтвердження факту перерахування кредитних коштів.

Однак суд безпідставно не повідомив про надходження зазначеної відповіді, не надав можливості ознайомитися з нею до ухвалення рішення та не забезпечив реалізацію принципів змагальності сторін і рівності їхніх процесуальних прав. Натомість рішення було постановлено без надання можливості висловити свою позицію щодо нового доказу та усунути обставини, які стали підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції фактично позбавив права на ефективний захист своїх прав та можливості надати належні й допустимі докази, що є істотним порушенням норм процесуального права та принципів справедливого судового розгляду.

Посилання суду виключно на відсутність підтвердження від АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача без урахування інших доказів у справі свідчить про надмірно формалістичний підхід до оцінки доказів, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства. Така відповідь сама по собі не спростовує факту належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та не свідчить про відсутність заборгованості відповідача.

Крім того, номер банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти, був самостійно зазначений позичальником під час реєстрації в особистому електронному кабінеті. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало умови кредитного договору зі своєї сторони, а саме - здійснило перерахування кредитних коштів на банківську картку, зазначену самим позичальником.

Позивачем було надано детальний розрахунок заборгованості. Розрахунок заборгованості - це письмовий документ, який у сукупності з іншими доказами підтверджує суму боргу та відображає механізм утворення заборгованості, оскільки містить інформацію про усі нарахування та погашення, здійснені сторонами.

Нарахування процентів, яке відображене у розрахунку заборгованості, відповідає умовам кредитного договору та додатку №1 до кредитного договору (розрахунку процентів), з яким позичальник був ознайомлений під час укладення договору.

Наданий до суду розрахунок заборгованості за процентами відповідає погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Вважає, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №659651 від 09.03.2023 року, передбачених законодавством. Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, 08 квітня 2023 року позичальником було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 9,9 грн на оплату процентів за користування кредитом та 0,01 грн на оплату тіла кредиту

Посилаючись на обставини зазначені в позові, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. просить скасувати оскаржуване рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2026 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача ОСОБА_1 подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 14 липня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету ОСОБА_1 у підсистемі (модуля) ЄСІТС Електронний суд.

Ухвалу про відкриття провадження ОСОБА_1 отримав в особистому кабінеті Електронного суду 15.07.2026 о 13:30:24, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 17 липня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту «NewShort» № 659651, за умовами якого, відповідач отримав кредит у розмірі 3 300 грн строком на 420 днів (дата повернення до 03 березня 2024 року), з стандартною процентною ставкою 2,2% за кожний день користування кредитом, зниженою процентною ставкою 0,01% за кожний день користування кредитом.

Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором М296, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Селфі Кредит».

Позивач посилається, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, шляхом перерахування коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , яка зазначена у договорі.

Суд за клопотанням позивача витребував докази у АТ КБ «ПриватБанк» щодо підтвердження зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.

Однак, відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 26 березня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260317/3110, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банківська карта НОМЕР_2 не емітована, а також вказана карта банком не обслуговується.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору, а також правильність розрахунку її розміру, оскільки позивачем не доведена обставина передання кредитних коштів саме позичальнику, що свідчить і про відсутність обов`язку відповідача повертати ці кошти кредитодавцю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, позивач посилався на те, що 09 березня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 659651, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 3 300 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. (а.с. 8 на звороті - 18).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, цей Договір укладається за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт.

Електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві. Код доступу може також надсилатися з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо), в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких месенджерів (ботів). При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту Товариства. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.3. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Згідно п. 9.2. кредитного договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало Відповідачу грошові кошти у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

На підтвердження перерахування коштів позивачем надано Повідомлення провайдера «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №659651 від 09.03.2023 року (а.с. 21 зворотній бік).

Згідно п. 3.1., проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Посилаючись на те, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 659651 від 09 березня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 01.02.2024 заборгованість становить 25 007,39 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3 299,99 грн; заборгованість за процентами - 21 707,74 грн.. (а.с.25-29).

З Договору факторингу №01022024-1 від 02.02.2024 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вбачається, що позивач набув статусу Нового Кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором від №659651 від 09.03.2023 року (а.с. 37 на звороті- 42).

Разом з тим, представник позивача у позовній заяві зазначає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не має інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , окрім повідомлення провайдера «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від №659651 від 09.03.2023 року, тому представник позивача просив суд витребувати від АТ "Приватбанк" необхідні документи на підтвердження існуючої заборгованості.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 22 січня 2026 року відкрито провадження у справі та задоволено зазначене клопотання.

07 квітня 2026 року до суду першої інстанції надійшла відповідь АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260317/3110 (вх. 3778 від 07 квітня 2026 року) з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банківська карта № НОМЕР_2 не емітована, а також вказана карта банком не обслуговується. (а.с. 73)

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» Вих.№ 20251020-2669 від 20 жовтня 2025 року про переказ коштів на платіжну картку клієнта суд відхиляє як доказ, оскільки він не є належним достовірним доказом підтвердження заявленої позивачем обставини щодо грошового переказу кредитних коштів 09.03.2023 року кредитодавцем саме ОСОБА_1 як позичальнику, оскільки у вказаному повідомленні не зазначено, що ЕПЗ (електронний платіжний засіб) НОМЕР_2 на який було перераховано грошові кошти ТОВ «ПЕЙТЕК» у розмірі 3300 грн за дорученням ТОВ «Селфі кредит» дійсно відкрита на ім`я відповідача у справі ОСОБА_1 .

Апеляційний суд звертає увагу, що надані позивачем, а також отримані судом докази в порядку їх витребування за клопотанням позивача не містять відомостей, які б прямо або опосередковано свідчили про те, що відповідач фактично отримав та користувався кредитними коштами, у зв`язку з чим мав би обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, в яких відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 3 300 грн. за договором від 09 березня 2023 року № 659651 про надання споживчого кредиту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи у розділі відомостей про позичальника в договорі про надання споживчого кредиту № 659651 від 09 березня 2023 року зазначено прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , адресу його проживання, ідентифікаційний код та серію і номер паспорта.

Однак, кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачкою ОСОБА_1 цього договору.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності належних та допустимих доказів здійснення безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, у зв`язку з чим позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за договором споживчого кредиту № 659651 від 09 березня 2023 року, не підлягає задоволенню.

Належним чином оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеними кредитними договорами.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього справи, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданою представником Усенком Михайлом Ігоровичем,залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв