Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №760/3528/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 760/3528/26 Головуючий у суді першої інстанції - Фіцай О.Л.

Номер провадження № 22-ц/824/13346/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Фіцай О.Л., у місті Київ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення коштів у зв`язку з розірванням договору підряду та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення коштів у зв`язку з розірванням договору підряду та відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого просив стягнути на свою користь з відповідача 3 000 грн основної суми, сплаченої за договором; 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахованих з 09 грудня 2025 року по день фактичного виконання рішення суду; 1 000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 вересня 2025 року між ним та відповідачем було укладено договір № 252906000327-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт у складі кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Від імені відповідача договір було підписано начальником Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Харченком О.В. Ціна договору становила 3 000 грн, які були повністю сплачені позивачем як 100% попередня оплата.

Зазначив, що метою укладення Договору було отримання кадастрового номера для спадкової земельної ділянки з метою подальшого оформлення права власності на спадкове майно.

24 вересня 2025 року представник відповідача провів заміри меж земельної ділянки в натурі. За результатами проведених замірів позивачу було направлено «Відомості про встановлені межові знаки», які, за твердженням Позивача, містили суттєві помилки, зокрема: невідповідну інформацію щодо прізвища власниці суміжної земельної ділянки та помилкову інформацію щодо відсутності кадастрового номера суміжної ділянки.

05 жовтня 2025 року він направив претензійний лист із вимогою усунення недоліків. Відповідь на лист була отримана лише 22 листопада 2025 року у вигляді «Акту усунення недоліків», який, за позицією Позивача, не містив виправлення зазначених недоліків. Натомість Відповідач запропонував Позивачу підписати окремий договір № 0069 на «розроблення технічної документації із землеустрою» за додаткові 8 000 грн.

27 листопада 2025 року ним було направлено лист-претензію, в якому заявив про односторонню відмову від Договору та вимагав повернення сплачених 3 000 грн протягом 10 календарних днів. Кошти повернуті не були.

З огляду на викладені обставин позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Центр Державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за Договором № 252906000327-ГР від 24 вересня 2025 року, у розмірі 3 000 гривень та на користь на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, суд першої інстанції встановивши факт істотного порушення права позивача, як споживача безпідставно відмовив в задоволенні відшкодуванні моральної шкоди та не зробив з цього належних юридичних висновків.

В апеляційній скарзі також посилається на те що, суд не врахував спеціальний статус позивача, як споживача у споживчих правовідносинах та не звернув уваги, що моральна шкода проявлялась у конкретних немайнових наслідках, а саме у тривалій правовій невизначеності щодо спадкової земельної ділянки, що призводило до неможливості реалізувати спадкові права та оформити право власності на земельну ділянку, необхідності неодноразового звернення до відповідача та витрачання часу на захист свого права, а також тривалому ігноруванні письмового звернення.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить змінити рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача ДП «Центр Державного земельного кадастру» подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 15 червня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету ДП «Центр Державного земельного кадастру» у підсистемі (модуля) ЄСІТС Електронний суд.

Ухвалу про відкриття провадження ДП «Центр Державного земельного кадастру» отримало в особистому кабінеті Електронного суду 18.06.2026 о 13:50:28, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 29 червня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2025 року між позивачем (Замовник) та ДП «Центр Державного земельного кадастру», від імені якого діє Білоцерківський міськрайонний виробничий відділ Київської обласної філії (Виконавець), було укладено Договір № 252906000327-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт у складі кадастрової зйомки (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язався виконати топографо-геодезичні та картографічні роботи у складі кадастрової зйомки, а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.3 Договору результатом виконання договору є кадастрова зйомка за адресою: АДРЕСА_1 .

Ціна Договору відповідно до п. 2.1 становить 3 000 грн з ПДВ.

На виконання п. 2.2 Договору Позивач здійснив 100% попередню оплату в розмірі 3 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2А99-ВМТО-162С-А613 від 24.09.2025.

Судом також встановлено, що 24 вересня 2025 року представник відповідача у присутності Позивача провів геодезичні заміри земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

За результатами проведених замірів Відповідачем було складено «Відомості про встановлені межові знаки» для ділянок площею 0,15 га та 0,03 га, які були направлені позивачу для узгодження та підпису. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Разом з тим, зазначені документи містили помилки, які не заперечуються сторонами, а саме: у «Відомості» для ділянки площею 0,15 га зазначено помилкове прізвище власниці суміжної земельної ділянки (дівоче прізвище замість актуального), а у «Відомості» для ділянки площею 0,03 га помилково зазначено про відсутність кадастрового номера суміжної ділянки, яка його має. Зазначені помилки мають суттєвий характер, оскільки унеможливлюють подальше використання результатів робіт за їх цільовим призначенням - оформлення спадщини та отримання кадастрового номера земельної ділянки.

05 жовтня 2025 року позивач направив відповідачу лист (вх. № 24 від 06 жовтня 2025 року) із зауваженнями до наданих документів, в яких зазначив конкретні помилки: невідповідну інформацію щодо прізвища власниці суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 (зазначеної під дівочим прізвищем ОСОБА_3 ) та помилкове зазначення про відсутність кадастрового номера у суміжної ділянки ОСОБА_4 (кадастровий номер 3224255100:01:014:0026). Тобто позивач, діючи добросовісно, повідомив відповідача про конкретні недоліки та фактично призначив строк для їх усунення.

22 листопада 2025 року отримав від відповідача «Акт усунення недоліків», який фактично не містив виправлення зазначених Позивачем помилок: у ньому не було жодної згадки про помилкове прізвище суміжного власника та про відсутність кадастрового номера суміжної ділянки. Натомість Відповідач обумовив завершення робіт підписанням нового платного договору № 0069 на «розроблення технічної документації із землеустрою» за додаткові 8 000 грн.

27 листопада 2025 року направив лист-претензію (вх. № 25 від 28.11.2025), в якому заявив про односторонню відмову від Договору на підставі ст.ст. 837, 849 ЦК України та вимагав повернення сплачених 3000 грн. протягом 10 календарних днів. Кошти повернуті не були.

Вирішуючи вказаний спір та визнаючи доведеними позовні вимоги в частині не належного виконання відповідачем у справі взятих на себе зобов`язань за договором від 24 вересня 2025 року, суд першої інстанції також стягнув із відповідача у справі на користь позивача сплачені останнім грошові кошти у розмірі 3000 грн. за вище вказаним договором підряду, констатувавши факт не виконання у повному обсязі взятих на себе зобов`язань за вище вказаним договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у судовій практиці Верховного Суду України та Великої палати Верховного Суду сформовано підхід, про те, що моральна шкода за порушення договору не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним 24 вересня 2025 року між сторонами, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судове рішення оскаржується лише в частині відшкодування моральної шкоди. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що неналежне надання відповідачем землевпорядних послуг призвело не лише до майнових втрат, а й завдання немайнової моральної шкоди, яка полягала в тривалому порушенні прав на реалізацію спадкових прав гарантованих ст. 1216 - 1268 ЦК України. Посилався на те, що внаслідок допущених відповідачем істотних помилок у технічній документації, ігнорування зауважень та фактично відмови виконувати умови договору внаслідок чого він був позбавлений можливості протягом тривалого часу отримати кадастровий номер спадкової земельної ділянки, завершити оформлення спадщини у нотаріуса та набути право власності на спадкове майно.

Вказував, що зазначені обставини створили стан тривалої правої невизначеності щодо спадкового майна померлої близької людини та вказані обставини зумовили необхідністю неодноразових безрезультатних письмових та усних звернень до відповідача з витратою значної кількості особистого часу та емоційних зусиль, що значно перевищує звичайні господарські незручності та завдало моральних страждань, які оцінюються у сумі 1 000 грн.

Таким чином апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що його права відповідачем були порушені, що підтверджується ухваленим у справі рішення в частині стягнення із відповідача сплачених позивачем грошових коштів в наслідок неналежного виконання умов договору підряду. Відповідач не оскарживши рішення в цій частині фактично визнав ці обставини.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, посилавшись лише на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення норм статей 11 та 23 ЦК України дають підстави для висновку, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Судом першої інстанції встановлено факт протиправності дій працівників ДП «Центр Державного земельного кадастру» щодо відмови від належного виконання умов договору підряду, тобто вказані дії по відношенню до позивача є протиправними, оскільки останній, укладаючи договір щодо надання послуг відповідачем розраховував на їх належне виконання у строк обумовлений сторонами, разом і тим такі послуги відповідачем йому не були наданні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що через такі протиправні дії позивач тривалий час був позбавлений можливості протягом тривалого часу отримати кадастровий номер спадкової земельної ділянки, завершити оформлення спадщини у нотаріуса та набути право власності на спадкове майно.

З урахуванням наведених норм процесуального права, які уособлюють змагальність процесу, позивач довів завдання йому моральної шкоди.

Колегія суддів, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до характеру та розміру душевних страждань позивача, з урахуванням вимог виваженості, розумності і справедливості, дійшла висновку про задоволення позовної вимоги та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 1 000 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивач у справі звільнений від сплати судового збору в порядку визначеному ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист право споживачів» при подачі апеляційної скарги тому вказані витрати повинні бути покладені на відповідача у справі.

Керуючись ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (ЄДРПОУ ,21616582, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (ЄДРПОУ ,21616582, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3) в дохід держави судовий збір у розмірі 1996,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв