Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №370/2714/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 370/2714/25 Головуючий у суді першої інстанції - Бізяєва Н.О.

Номер провадження № 22-ц/824/13153/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Бізяєвої Н.О., у селищі Макарів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька, відповідно до якого просив стягнути з кожного з відповідачів аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів їхнього заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, довічно, а також допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є батьком відповідачів, що підтверджується відповідними записами у свідоцтвах про народження останніх. Зазначає, що він є особою похилого віку та з 01 лютого 2017 року офіційно визнаний особою з інвалідністю першої групи безстроково (довідка до Акту огляду МСЕК серії АВ №0762455). Настання інвалідності пов`язане з ускладненнями цукрового діабету, внаслідок чого йому було проведено ампутацію правої нижньої кінцівки. У зв`язку з втратою працездатності та фізичними вадами позивач позбавлений можливості самостійно обслуговувати свої побутові потреби, потребує постійного стороннього догляду, спеціального харчування та дорого вартісного медикаментозного лікування.

Вказує, що з 01 липня 2019 року, після смерті його дружини та матері відповідачів - ОСОБА_4 , він проживає самотньо. Єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності, розмір якої є мінімальним і не покриває витрат на придбання ліків, оплату комунальних послуг та забезпечення належних умов проживання. Наголошує, що стан його здоров`я погіршується, що вимагає додаткових фінансових витрат, які він не в змозі покрити самостійно.

Зауважує, що його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є працездатними особами, мають стабільний дохід, проте, незважаючи на його неодноразові звернення, добровільної матеріальної допомоги не надають, його станом здоров`я не цікавляться та фактично усунулися від виконання свого синівського обов`язку.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що він отримує дохід від здачі в оренду земельної ділянки, має у власності житловий будинок та три земельні ділянки. При цьому нібито не доведено потребу в лікуванні, постійному проходженні лікування та витрат на нього.

Суд не врахував, що грошових коштів за оренду земельної ділянки він не отримує, а інші земельні ділянки, які перебувають у його власності та складають одну земельну ділянку житловий будинок, в якому він проживає та не приносить йому жодного доходу.

Судом не враховано, висновок № 39 про наявність порушення функцій організму через невиліковні хвороби особи, які не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги підтверджуються, що він не може самостійно пересуватись та потребувати сторонньої соціальної допомоги, а не лише наявності порушень функції організму.

Також вважає, що не може бути підставою для відмови у стягненні з відповідачі аліментів на його утримання, отримання пенсії вище ніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили непрацездатність.

В апеляційній скарзі вказує, судом також не враховано, що матеріальне становище відповідачів, склад сім`ї не є підставою для відмови у стягненні аліментів утримання непрацездатного батька, а лише впливають на його розмір.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2026 рокута ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідачів, в суді апеляційної інстанції подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою шляхом поштового направлення на адресу зазначену в позовній заяві та в апеляційній скарзі, яке повернулися до апеляційного суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи апеляційним судом.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду, вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-233гс18 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, провадження № 61-2583св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, провадження № 61-3782св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св21.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що згідно Актового запису про народження (Дія), ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис Виконавчим комітетом Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно копії довідки Макарівської центральної лікарні №1669 від 03 вересня 2016 року, про те що ОСОБА_1 постановлено діагноз: струс головного мозку. Забій м`яких тканин голови.

Згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серія FD №076245, МСЕК, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлена І (перша) група інвалідності з 01 лютого 2017 року, причина інвалідності-загальне захворювання, довічно, висновок про умови та характер праці - потребує стороннього догляду.

Відповідно копії Довідки №52 від 08 грудня 2025 року КНП «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» БСР Київської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено діагноз: Цукровий діабет ІІ типу.

З Висновку №49 КНП «Бишівський центр первинної медичної та санітарної допомоги» БСР Київської області, про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рекомендовано: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно довідки про доходи ГУ ПФУ в Київській області № 2810 0663 1988 9827 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Києво-Святошинському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію, розмір якої за вересень 2025 рік по лютий 2026 рік становить 27 629,04 грн.

Згідно Довідки про розмір виплачених пільг (житлової субсидії) № 6836 8988 3900 2820, які були надані ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у період з жовтня 2025 по лютий 2026 загалом складає 10 645,25 грн.

Відповідно до довідки про доходи ГУ ПФУ в Київській області ОСОБА_1 із вересня 2025 року по грудень 2025 року отримував пенсію у розмірі 4 583,00 грн щомісячно. У період з січня 2026 року по лютий 2026 року отримав пенсію у розмірі 4 648,52 грн.

Окрім того, відповідно до Довідки фермерського господарства «Ясногородка» ОСОБА_1 відповідно Договору оренди землі №б/н від 07 лютого 2023 року, оренду землі в сумі 2 310,00 грн. було виплачено в натуральній формі, а саме видано зерном 03 грудня 2025 року в кількості 330 кг.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 березня 2011 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , у тому числі 2/3 частки у спадщини, від яких відмовились син померлої - ОСОБА_2 та син померлої - ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки, площею 0,687 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , загальною площею 0,687 га та загальною площею 0,437 га.

Крім того, ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 95,3 кв.м., де і проживає останній, що не заперечувалось сторонами по справі.

Факт перебування ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 21 березня 2018 року до вступу в законну силу рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року про розірвання шлюбу, позивачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно Довідки про доходи ТОВ «Алві-Лайн», ОСОБА_3 отримав дохід за період грудень 2024 по листопад 2025 у розмірі 96 000,00 грн.

Сім`я ОСОБА_3 , складається з ОСОБА_2 дружини, сина - ОСОБА_6 , 2009 р.н., сина ОСОБА_7 , 2010 р.н., доньки ОСОБА_8 , 2013 р.н., ОСОБА_9 , 2013 р.н., які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою ЖБК «Арсеналець - 26».

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, за 2025 рік річний дохід ОСОБА_2 (дружини ОСОБА_3 ) складав 37 900,00 грн. (соціальні виплати з відповідних бюджетів)

Відповідно Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб 10 травня 2003 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 274. Після реєстрації шлюбу, дружина змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

Згідно з відомостями Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) за 2025 рік річний дохід відповідача ОСОБА_2 складав 72 000,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка працювала головою сільської ради. Очолювала комісію з прав дітей. З 1998 року особисто знає як позивача так і його дружину ОСОБА_4 .. ОСОБА_14 працювала в сільській раді секретарем. Мати відповідачів ОСОБА_15 була доброю та відповідальною людиною. Пам`ятає, як чоловік ОСОБА_15 - ОСОБА_1 жорстоко ставився як до дружини, так і по відношенню до дітей.

Свідок ОСОБА_17 є знайомий ОСОБА_1 , раніше проживав в с. Ясногородка до 1992 року, потім виїхав на інше місто проживання. Завжди коли він був в с. Ясногородка, навідував ОСОБА_1 . Сім`я звичайна. ОСОБА_1 має сад, городину та пасіку, на даний час пасіка складається з 8 бджолосімей.

Свідок ОСОБА_19 , яка є невісткою позивача ОСОБА_1 , тобто її покійний чоловік ОСОБА_20 є рідним братом позивача. З чоловіком у шлюбі прожила 38 років, до його смерті. За невістку прийшла у сім`ю ОСОБА_12 , коли ОСОБА_2 було 2 роки. В с. Ясногородка, Київської області, вона з чоловіком ОСОБА_22 проживала у будинку їх матері. Після смерті матері, братів ОСОБА_12 , житловий будинок у с. Ясногородка залишився у спадок двом братам. Вказаний будинок продали приблизно як 2 роки. Гроші були розділені між братами.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт потреби матеріальної допомоги, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов`язок відповідачів утримувати свого непрацездатного батька.

Таким чином суд дійшов висновку, що відсутність достатніх доказів про щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, догляд, а також про те, що позивач має скрутне матеріальне становище та потребує сторонньої матеріальної допомоги, зокрема, у вказаному ним у позові розмірі, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимим доказами наявність підстав, на які він посилався, звертаючись до суду з позовними вимогами, а тому його позов визнав таким, що не підлягає до задоволення.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Частиною першої ст. 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до положень частини першої ст.205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Отже, необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав: 1) непрацездатність батьків та 2) потреба у матеріальній допомозі.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено частиною першою ст.204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Обов`язок повнолітніх дітей щодо утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зав`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України).

З указаного вбачається, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.

Таким чином, при встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребує матеріальної допомоги.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що згідно Актового запису про народження (Дія), ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками вказані позивач у вказаній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис Виконавчим комітетом Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . ( а.с. 28 т. 2)

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками вказані ОСОБА_1 ( позивач у вказаній справі) та ОСОБА_4 (а.с. 29 т. 2)

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком (встановлена І (перша) група інвалідності з 01 лютого 2017 року, причина інвалідності-загальне захворювання), що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серія FD №076245, МСЕК та розмір виплаченої йому пенсії з із вересні 2025 по грудень 2025 отримував пенсію у розмірі 4 583,00 грн щомісячно. У період з січня 2026 по лютий 2026 отримав пенсію у розмірі 4 648,52 грн.

Зміст понять «непрацездатна особа» і «особа, яка потребує матеріальної допомоги» наведений законодавцем у ст. 75 СК України.

Згідно з ч. 3 ст. 75 Сімейного кодексу України непрацездатною вважається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», чинний на момент звернення позивачем з позовом, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить, 2 361,00 грн.

Таким чином, сума пенсії, яку отримує позивач, в розмірі 4 583,00 грн перевищує суму прожиткового мінімуму на осіб, які втратили працездатність, визначених відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

З Висновку №49 КНП «Бишівський центр первинної медичної та санітарної допомоги» БСР Київської області, про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рекомендовано: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що порядок вирішення питання оформлення постійного догляду за особами, які потребують постійного стороннього догляду, визначається Законом України «Про соціальні послуги» та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами. Отже, оформлення відповідних правовідносин щодо здійснення догляду, визначення його надавача та документальне підтвердження такого статусу здійснюються у встановленому законодавством позасудовому порядку.

Згідно довідки про доходи ГУ ПФУ в Київській області № 2810 0663 1988 9827 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Києво-Святошинському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію, розмір якої за вересень 2025 рік по лютий 2026 рік становить 27 629,04 грн.

Згідно Довідки про розмір виплачених пільг (житлової субсидії) № 6836 8988 3900 2820, які були надані ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у період з жовтня 2025 по лютий 2026 загалом складає 10 645,25 грн.

Відповідно до довідки про доходи ГУ ПФУ в Київській області ОСОБА_1 із вересні 2025 по грудень 2025 отримував пенсію у розмірі 4 583,00 грн щомісячно. У період з січня 2026 по лютий 2026 отримав пенсію у розмірі 4 648,52 грн.

Відповідно до довідки фермерського господарства «Ясногородка» ОСОБА_1 відповідно договору оренди землі №б/н від 07 лютого 2023 року, оренду землі в сумі 2 310,00 грн. було виплачено в натуральній формі, а саме видано зерном 03 грудня 2025 року в кількості 330 кг.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 березня 2011 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , у тому числі 2/3 частки у спадщини, від яких відмовились син померлої - ОСОБА_2 та син померлої - ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки, площею 0,687 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , загальною площею 0,687 га та загальною площею 0,437 га.

Крім того, ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 95,3 кв.м.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги та того, що дохід позивача не дозволяє забезпечити йому належне лікування, харчування, оздоровлення та проживання.

Також колегія суддів враховує і той факт, що рівень доходу відповідачів у справі ОСОБА_2 . Та ОСОБА_3 в розмірі 8000 грн щомісячно кожного згідно до форми 0К-5 та довідки про доходи виданої ТОВ «Алві-Лайн» ( а.с. 33-37 т.2) та наявність на утриманні ОСОБА_3 чотирьох неповнолітніх дітей ( довідка ЖБК «Арсеналець-26» від 17 листопада 2025 року) свідчить про відсутність у останніх можливості сплачувати аліменти на утримання позивача. з

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність доказів на підтвердження необхідності матеріальної допомоги з боку відповідачів.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв