Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №760/13226/24 — Київський апеляційний суд

справа № 760/13226/24 головуючий у суді І інстанції Українець В.В.

провадження № 22-ц/824/13711/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавцявиконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Українця В.В., у м. Києві, провідмовуу задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Сенат», ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. звернувся до суду із поданням у якому просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на майно, а саме: незавершене будівництво об`єкта будівництва «Будівництво адміністративно-побутової будівлі з лінією по очищенню та розливу води по АДРЕСА_1», що зареєстровано в Реєстрі будівельної діяльності Державною інспекцією архітектури та містобудування України від 01 жовтня 2021 року за № ІУ051211001654, замовник будівництва - ТОВ «Бізнес Сенат».

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у нього знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 760/13226/24, виданого 05 червня 2025 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Бізнес Сенат» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2 795 000,00 грн. та судового збору у сумі 15 140,00 грн. Під час здійснення виконавчих дій було встановлено, що боржник на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення на праві власності володіє земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Також, встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться незавершене будівництво об`єкта будівництва «Будівництво адміністративно-побутової будівлі з лінією по очищенню та розливу води по АДРЕСА_1», що зареєстровано в Реєстрі будівельної діяльності Державною інспекцією архітектури та містобудування України від 01 жовтня 2021 року за № ІУ051211001654, замовник будівництва - ТОВ «Бізнес Сенат». У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформація про вказане незавершене будівництво відсутня, обтяження цього майна чи майнових прав на нього відсутнє. В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що у боржника відсутні кошти чи рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2026 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника відмовлено.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. посилається на аналогічні обставини викладенні ним у поданні та вказує, що перед судом порушувалося питання не про визнання права власності на об`єкт нерухомості (якби об`єкт нерухомості було зареєстровано за боржником, то не виникало б необхідності вносити подання до суду), а саме про звернення стягнення на незареєстрований незавершений об`єкт нерухомості, який належить боржнику, в межах відкритого виконавчого провадження, у зв`язку з чим підлягало застосуванню спеціальне положення - абз. 3 ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 760/13226/24, виданого 05 червня 2025 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «Бізнес Сенат» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2 795 000,00 грн. та судового збору у сумі 15 140,00 грн.

Під час здійснення виконавчих дій було встановлено, що боржник на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення на праві власності володіє земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться незавершене будівництво об`єкта будівництва «Будівництво адміністративно-побутової будівлі з лінією по очищенню та розливу води по АДРЕСА_1 », що зареєстровано в Реєстрі будівельної діяльності Державною інспекцією архітектури та містобудування України від 01 жовтня 2021 року за № ІУ051211001654, замовник будівництва - ТОВ «Бізнес Сенат».

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформація про вказане незавершене будівництво відсутня, обтяження цього майна чи майнових прав на нього відсутні.

В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що у боржника відсутні кошти чи рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі.

Звертаючись до суду з даним поданням про звернення стягнення на об`єкт незавершеного будівництва, спеціальне майнове право на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, приватний виконавець підставою подання визначив ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження, якою встановлено, що у разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що наявність декларації про дозвіл на початок будівельних робіт не свідчить про створення об`єкту нерухомого майна. Надані фотографії об`єкта (металевих конструкцій) також не є доказом створення нерухомого майна. Суд вважав, що лише в таких випадках (створення нової речі, завершення будівництва або прийняття нерухомого майна до експлуатації) можливе звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Апеляційний суд по суті погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Отже, статтею 440 ЦПК України передбачено вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, тоді як питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, «спеціальне майнове право» на яке не зареєстроване - вказана норма не врегульовує.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, стосується тих випадків, коли боржник фактично є власником майна, володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку ( пункт 119 постанови Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 754/517/15-ц .

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 2-119/12 (провадження № 61-10330св21), апеляційний суд, враховуючи обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку виконавець має довести в суді, що спірне нерухоме майно дійсно не зареєстроване за боржником, але при цьому має статус нерухомого майна, тобто може виступати об`єктами цивільного обороту. Підтвердженням цього може бути інформація БТІ, Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна тощо.

Головними умовами для задоволення подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є такі дії: здійснення усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення; відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача; наявність нерухомого майна та належних доказів, які підтверджують факт, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване, однак зареєстроване за іншою особою; наявність належних доказів, які підтверджують факт, що боржник є «фактичним» власником майна; у випадках, передбачених законодавством, майно введено в експлуатацію.

Звертаючись до суду з цим поданням, приватний виконавець не звернув уваги, що стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості фізичної особи.

Разом з тим, у даному виконавчому провадженні боржником є юридична особа - ТОВ «Бізнес Позика».

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи визначені у статті 52 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» не визначає порядок та підстави звернення виконавця до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно юридичної особи.

Таке питання врегульовано у статті 50 цього Закону, що виходячи із назви статті, встановлює порядок та особливості звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи.

Із системного аналізу вказаної норми вбачається, що нерухоме майно, яке належне боржнику - юридичній особі або закріплене за ним, у тому числі майно, що обліковується на окремому балансі відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи, закріплюється за такою юридичною особою та обліковується за нею лише після проведення реєстрації нерухомого майна, у визначений законом спосіб. У той же час, частина четверта статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», на яку помилково послався приватний виконавець, стосується звернення стягнення на нерухоме майно лише фізичної особи, а не юридичної особи (постанови Верховного Суду у справі № 538/1186/20 , від 16 червня 2023 року у справі № 921/575/21).

10 жовтня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 серпня 2022 року № 2518-IX «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».

Стаття 5 ЦК України визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини другої ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»:

Звернення стягнення на подільний об`єкт незавершеного будівництва здійснюється шляхом:

1) звернення стягнення на подільний об`єкт незавершеного будівництва - у разі якщо за боржником зареєстровано спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, всі майбутні об`єкти нерухомості в такому об`єкті та відсутні обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості;

2) звернення стягнення на майбутні об`єкти нерухомості в подільному об`єкті незавершеного будівництва, спеціальне майнове право на які зареєстровано за боржником, за умови відсутності обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, зареєстровані на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості, - у разі якщо у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва відчужено, передано у довірчу власність як спосіб забезпечення виконання зобов`язань або обтяжено речові права хоча б на один майбутній об`єкт нерухомості.

Не може бути звернено стягнення на майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого зареєстровано обтяження речових прав на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості.

Разом із об`єктом незавершеного будівництва стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Разом з тим, частиною 2 ст. 21 Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» визначено, що дія цього Закону поширюється на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості, які є складовими частинами об`єкта незавершеного будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуте після набрання чинності цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією частиною.

У справі, що розглядається, право на виконання будівельних робіт набуте до набрання чинності цим Законом, тому його положення не застосовуються до спірних правовідносин.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 16 червня 2023 року у справі № 921/575/21.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.