Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №363/5699/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"09" вересня 2026 р. Справа № 363/5699/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі призначено суддю Рукас О.В.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 750034 від 26.08.2026 року вбачається, що 26 серпня 2026 року, близько 16 год. 50 хв. у Київській області, Вишгородський район, м. Вишгород по вул. Новопромислова, 1, водій ОСОБА_1 здійснював регулярні спеціальні перевезення працівників фірми «Ceresit» у кількості 22 осіб на транспортному засобі Mercedes Benz 416 днз. НОМЕР_1 , без дійсного договору між замовником та виконавцем послуг, чим порушив вимоги абзацу третього частини другої ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП – провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП – адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Під час розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясування вищезазначених обставин здійснюється у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом дослідження під час судового розгляду доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Крім того, відповідно до ст. 278 КУпАП суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності може відбуватися лише за наслідком розгляду і вирішення судом справи про адміністративне правопорушення, в межах якої у встановленому законодавством порядку будуть досліджені всі належні, допустимі, достовірні докази, які в своїй сукупності будуть достатніми для того, щоб встановити факт вчинення адміністративного правопорушення та особу, яка його вчинила. З цією метою при підготовці справи до розгляду суд перевіряє правильність складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскільки повнота та правильність їх складання впливає на об`єктивну можливість суду повно, всебічно та точно встановити всі обставини та факти вчинення адміністративного правопорушення та вирішити питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Тому з метою запобігання необґрунтованому та несправедливому притягненню особи до адміністративної відповідальності суд на основі повного, всебічного та ретельного дослідження всіх наявних допустимих, достовірних, належних доказів повинен встановити та відтворити всі обставини та факти вчинення адміністративного правопорушення таким чином, щоб можна було зробили категоричні та безумовні висновки щодо вчинення адміністративного правопорушення та особи правопорушника.

Зробити такі висновки за відсутності належної доказової бази, єдиними уповноваженими на збирання якої є лише органи (посадові особи), що уповноважені на складення протоколу, неможливо.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

При перевірці протоколу про адміністративне правопорушення судом встановлено, що суть інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, зводиться до провадження господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру.

У той же час, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази того, що ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законодавством порядку як суб`єкт господарювання, зокрема, як фізична особа-підприємець. Вказані обставини можуть підтверджуватися витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідей уповноважених органів влади про відсутність факту реєстрації суб`єкта господарювання чи витягами з інших офіційних реєстраційних баз даних.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 здійснював переведення працівників підприємства «Ceresit», коли доказів здійснення останнім перевезень до матеріалів справи не долучено.

До матеріалів справи долучено лише першу сторінку договору № 12/4-1 від 01.04.2025 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Ідея ШОП». Для суду незрозумілим залишається, яке відношення цей договір має до обставин протоколу, коли відсутність повного тексту такого договору позбавляє можливості його дослідження в повному обсязі.

Сам по собі факт перевезення певних осіб, які під час складення протоколу навіть не були опитані, не є достатнім для висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-якого документа, який підтверджує особу ОСОБА_1 , в той час як з і змісту протоколу про адміністративне правопорушення йдеться, що особу встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 , але його копію до матеріалів справи не долучено. Добровільне надання особою, яка притягається до відповідальності, документів щодо підтвердження відомостей про цю особу (паспорту, РНОКПП тощо), не є єдиним способом збирання уповноваженим органом влади доказів, у тому числі на підтвердження анкетних відомостей щодо такої особи. У свою чергу відсутність у матеріалах справи будь-яких документів на підтвердження анкетних відомостей особи, яка притягається до відповідальності, позбавляє суд можливості встановити особу правопорушника, перевірити правильність його анкетних даних, що має значення для ухвалення та виконання судового рішення.

Тому працівникам Управління Патрульної поліції у Київській області у процесі доопрацювання матеріалів справи за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, потрібно надати всі можливі зібрані та наявні докази, які засвідчені належним чином, що будуть підтверджувати та вказувати на всі елементи та ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП вчиненого саме ОСОБА_1 , як суб`єктом господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 02.09.2021 року у справі № 11-97сап20 зробила висновок, що немає процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього.

На додаток до цього відповідно до положень п. 24 ППВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Верховний Суд України визнав правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення. Таким чином, Верховний Суд України визнав неприпустимість спрощеного підходу до розгляду і вирішення справ про адміністративне правопорушення.

Отже, з огляду на допущену неповноту при складанні адміністративного матеріалу, що в свою чергу унеможливлює повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи в судовому засіданні, оскільки при розгляді справи суд повинен з`ясувати всі конкретні обставини справи і з урахуванням досліджених доказів постановити в справі належне рішення, суд приходить до висновку про необхідність повернення вказаного матеріалу до Управління патрульної поліції у Київській області для належного оформлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 256, 283 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП – повернути до Управління патрульної поліції у Київській області ДПП НП України для належного оформлення та усунення зазначених недоліків.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Рукас