Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №363/3085/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"08" вересня 2026 р. Справа № 363/3085/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю Рукас О.В.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 655974 від 03.05.2026 року вбачається, що 03.05.2026 року о 10 год. 15 хв. в с. Демидів Вишгородського району Київської області, по вул. Київська, 74, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Ланос днз. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер Alcotest 6820 в присутності двох свідків, результат огляду позитивний, стан алкогольного сп`яніння 1,93 проміле.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП – керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. Судові засідання у справи призначалися тричі на 04.06.2026 року, на 27.07.2026 року та на 08.09.2026 року. Жодного разу ОСОБА_1 до суду не прибув та про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_1 повідомлявся про дати розгляду справи, шляхом направлення повісток про виклик до суду за зазначеною в матеріалах справи адресою проживання та шляхом публікації оголошень про виклик до суду через офіційний портал «Судова влада України».

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У Постанові ВП ВС від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21 було встановлено, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду його справи, а справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не належать до переліку справ, що розглядаються за обов`язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

З метою встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння у п. 2.5 ПДР України зазначається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення вищезазначених вимог ПДР України ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення містить діяння, яке, зокрема, полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому у п. 27 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 зазначається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Враховуючи вищезазначені вимоги повного та всебічного дослідження обставин, фактів вчинення адміністративного правопорушення, то суд доходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинні містити належні, допустимі, достовірні та достатні докази факту керування особою транспортним засобом, тобто виконання нею функцій водія під час руху такого засобу. Такий факт встановлюється на основі будь-яких відомостей, які відповідно до чинного законодавства можуть вважатися доказами.

Одночасно з цим відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа, яка здійснює керування транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Тобто поруч з керуванням транспортним засобом повинен бути доведений факт, що особа, яка керувала транспортним засобом, перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначається у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту – Інструкція № 1452/735), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17.12.2008 № 1103 (далі по тексту – Порядок № 1103).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, можливо лише за умови, якщо судом під час судового розгляду на основі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів буде встановлено, що особа, яка здійснювала керування транспортним засобом, перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд зазначає наступне.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 655974 від 03.05.2026 року вбачається, що складовою частиною інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є факт здійснення ним 03.05.2026 року о 10 год. 15 хв. в с. Демидів, Вишгородського району, Київської області, по вул. Київська, 74, керування транспортним засобом Ланос днз. НОМЕР_1 .

У матеріалах справи наявний DVD-R диск, на якому містяться файл під назвою «export-6vqum» з відеозаписом тривалістю 57 хвилин 08 секунд та файл під назвою «FILE20260503-101957-003164» з відеозаписом тривалістю 01 хвилина 00 секунд.

При дослідженні зазначених відеозаписів судом встановлено, що відеозаписи зроблені на нагрудну камеру працівника поліції, обставини та факти, зафіксовані на відеозаписі, за датою, часом та місцем відповідають тим, що розглядаються в межах даної справи, та відтворює логічну, послідовну та хронологічну картину подій, що мали місце 03.05.2026 року за фактом вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів судом підтверджено факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем. Так ОСОБА_1 у процесі спілкування з працівниками поліції особисто підтверджує та пояснює останнім, що він керував транспортним засобом Ланос днз. НОМЕР_1 , 03.05.2026 року у с. Демидів Вишгородського району Київської області.

З цього ж відеозапису безпосередньо вбачається, що працівники поліції звертаються до ОСОБА_1 як до водія вказаного автомобіля, повідомляють про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння як у водія автомобіля, повідомляють про порушення у зв`язку з цим вимог ПДР України як водієм автомобіля, вимагають від нього проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння саме як від водія транспортного засобу.

Зокрема, на відеозаписі під назвою «FILE20260503-101957-003164» зафіксовано автомобіль марки «Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на узбіччі дороги та перегороджує шлях для пішоходів. Під час звернення працівників поліції до особи, яка перебувала у вказаному транспортному засобі, ОСОБА_1 виходить саме з водійського сидіння автомобіля, що підтверджує його безпосереднє перебування на місці водія.

При цьому під час подальшого спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не надавав послідовних та однозначних пояснень щодо факту керування транспортним засобом, періодично змінюючи свою позицію: то визнавав, що керував автомобілем, то заперечував зазначену обставину. Така непослідовність у його поясненнях свідчить про намагання уникнути надання прямої та однозначної відповіді щодо обставин керування транспортним засобом.

Разом із тим, з відеозапису під назвою «export-6vqum» судом встановлено, що безпосередньо перед проходженням тестування на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції про те, що вранці вживав алкоголь та керував транспортним засобом. Таким чином, його власні висловлювання, зафіксовані на відеозаписі, узгоджуються з іншими доказами у справі та додатково підтверджують як факт керування ним транспортним засобом, так і обставини, за яких таке керування мало місце.

Отже, сукупність зазначених обставин — відеофіксація перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, його непослідовна поведінка та зміна пояснень під час спілкування з працівниками поліції, а також безпосереднє повідомлення ним перед проведенням тестування про вживання алкоголю та керування даним транспортним засобом, у своїй сукупності свідчить про те, що саме ОСОБА_1 здійснював керування вказаним транспортним засобом - автомобілем Ланос днз. НОМЕР_1 , 03.05.2026 року у с. Демидів Вишгородського району Київської області.

Щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У свою чергу у п. 3 цього ж розділу цієї ж Інструкції зазначається, що ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Конкретний порядок проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу визначається у Розділі ІІ Інструкції № 1452/735.

Таким чином суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачено конкретний порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, що у свою чергу передбачає конкретний алгоритм дій працівників поліції у разі встановлення наявності у водія транспортного засобу передбачених чинним законодавством ознак алкогольного сп`яніння. Вказаний алгоритм передбачає першочергове проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції за допомогою спеціального технічного засобу, а вже у разі незгоди особи на проходження такого огляду чи висловлення нею заперечень щодо результатів такого огляду, то огляд на стан сп`яніння проводиться у спеціальному медичному закладі, направлення та доставлення до якого водія забезпечується працівниками поліції.

З відеозапису (файл «export-6vqum»), долученого працівниками поліції до матеріалів справи судом встановлено, що працівникам поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. В подальшому перед тестуванням приладом «Драгер» ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що цього дня він вживав алкоголь. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, на що останній дав свою добровільну згоду.

З відеозапису безпосередньо вбачається, що ОСОБА_1 самостійно засвідчив можливість проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатора Драгер 6820. Перед проведенням огляду працівниками поліції було проведено контрольний забір повітря, який засвідчив відсутність всередині приладу та його трубки парів алкоголю.

У свою чергу, ОСОБА_1 підтвердив можливість проведення огляду з використанням цього приладу. Результат огляду був позитивний, стан алкогольного сп`яніння 1,93 проміле.

З відеозапису безпосередньо вбачається, що після оголошення результатів огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу, працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про те, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Фактично ОСОБА_1 після ознайомлення з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, не наполягав на проведенні повторного огляду у медичному закладі, не зазначав про те, що не перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, з відеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського судом встановлено, що ОСОБА_1 під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП особисто повідомив, що цього дня вранці вживав алкогольні напої.

За таких обставин суд приходить до висновку, що працівниками поліції повністю виконано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 в аспекті дотримання процедури проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пройшовши огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» не вимагав проведення повторного огляду у медичному закладі. А відтак, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння є правомірним, а його результати – допустимими доказами.

Таким чином, суд вважає доведеним факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що надані відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції мають перерву в часі між собою, не є повними. Однак при цьому суд звертає увагу, що у п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18.12.2018 року № 1026 зазначається, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Разом з тим, у п. 1 Розділу 1 цієї ж Інструкції встановлено, що ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

З наведеного слідує, що положення вказаної Інструкції визначають нормативно-технічні особливості використання працівниками поліції технічних пристроїв, за допомогою яких можуть бути отримані докази, що відповідно до ст. 251 КУпАП використовуються в межах провадження у справах про адміністративні правопорушення. Ані приписи Інструкції, ані приписи КУпАП не містять вказівки на те, що Інструкція № 1026 своїм нормативним регулюванням також стосується порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У свою чергу положення ст. 251 КУпАП не забороняють і не обмежують суд, як орган влади, уповноважений у даному випадку досліджувати та оцінювати надані докази, покладати в основу судового рішення неповні, короткі відеозаписи. Навпроти, положення чинного законодавства визначають доказом, зокрема, всі ті відеозаписи, які містять у собі інформацію, що підлягає встановленню в межах справи.

Тому неповнота відеозапису з нагрудної камери працівників поліції не свідчить про те, що даний відеозапис не може бути використаний як доказ в межах справи, якщо на ньому зафіксовані відомості, обставини та факти, що мають значення для цієї справи. Тим більше вказані обставини не свідчать про те, що відеозапис отриманий з порушенням встановленого законодавством порядку з неналежного джерела, неналежним суб`єктом тощо.

У будь-якому випадку вказана неповнота не створила будь-яких перешкод у встановленні ключових обставин, що входять до предмета доказування в межах цієї справи. Відповідно вказана неповнота не створила будь-яких перешкод для ОСОБА_1 , а отже не вплинула на права, свободи та законні інтереси останнього, що пов`язані з його захистом від пред`явленого обвинувачення.

У кінцевому підсумку вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 655974 від 03.05.2026 року, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто ним підписаний;

- наявним у матеріалах справи відеозаписами, що записаний у файли на диск, з яких судом встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом – автомобілем Ланос днз. НОМЕР_1 , 03.05.2026 року у с. Демидів Вишгородського району Київської області, факт добровільної згоди ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленням на огляд водія транспортного засобу до Вишгородської ЦРЛ від 03.05.2026 року, в яких зафіксовано підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу – 1,93 проміле;

- чеком тесту № 818 від 05.03.2026 року, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, з якого підтверджується, що 05.03.2026 року о 10 год. 35 хв. ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, стан алкогольного сп`яніння 1,93 проміле;

- водійським посвідченням НОМЕР_2 ОСОБА_1 з якого вбачається наявність у нього права керування транспортними засобами;

- витягом з ІПС «Армор» зі змісту якого судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не вчиняв адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, стягнення слід призначити у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього, з урахуванням того, що справа про адміністративне правопорушення надійшла до суду у 2026 році, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 23, 33, 34, 35, 40-1, 130, 254-256, 283, 284 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.

Повний текст постанови складено 09.09.2026 року.

Суддя О.В. Рукас