Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №363/4565/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"10" вересня 2026 р. Справа № 363/4565/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріал, який надійшов з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД за №971596 від 10.07.2026 року слідує, що 13.06.2026 року, близько 15 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно колишньої невістки - ОСОБА_2 , а саме вдарив ногою по її нозі, чим завдав шкоду її фізичному здоров`ю. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколі спочатку повністю погодився, провину у вчиненні зазначеного правопорушення визнав, просив розглянути справу за його відсутності, про що подав суду відповідну заяву. Однак, під час розгляду справи судом проти вчинення відносно колишньої невістки домашнього насильства заперечував, посилаючись на те, що в будинку його дружини, з дозволу останньої мешкає з дітьми колишня невістка ОСОБА_2 . Між ними постійно виникають конфлікти з приводу того, що ОСОБА_2 завела собак, які бігають по подвір`ю, городу, в тому числі і ОСОБА_1 та шкодять. На пропозицію побудувати вальєр, остання відмовляється, а тому він вирішив огородити свій город металевою сіткою, що дуже не сподобалося колишній невістці. На думку ОСОБА_1 в даному випадку відсутнє домашнє насильство, оскільки вони не перебувають в родинних відносинах, не мають спільного побуту, а ініціатором конфлікту 13.06.2026 року була саме ОСОБА_2 . ОСОБА_1 намагався відштовхнути її ногу, що стояла на стовпчику, який вона перед цим вирвала, може і зачепив її, але вона теж його вдарила. ОСОБА_1 лише рятував свою власність від її собак, оскільки вони з дружиною похилого віку та город для них, це засіб існування.

Свідок ОСОБА_3 суду надав письмові пояснення, в яких вказав на те, що був присутній під час конфлікту між його батьком та ОСОБА_2 . Так, його батько намагався вибити з під ніг ОСОБА_2 дерев`яний стовпчик, але із-за похилого віку та поганого зору попав своєю ногою по нозі ОСОБА_2 . Ця випадкова подія не мала на меті завдати шкоду здоров`ю останньої.

Потерпіла ОСОБА_2 до суду викликалася, але не прибула, в той же час надала суду заяву, в якій просила розглянути матеріал без неї, посилаючись на неможливість прибути до суду, оскільки не може залишити неповнолітніх дітей без догляду. До заяви додала матеріали відеозапису події, що зафіксована в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вислухавши особу, відносно якої складено протокол, а саме - ОСОБА_1 , свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати:

- чи було вчинено адміністративне правопорушення,

- чи винна дана особа в його вчиненні,

- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

- чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність,

- чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, за змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного,

психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства».

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Статтею 21 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ст. 173-2 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД за №971596 від 10.07.2026 року встановлено, що 13.06.2026 року, близько 15 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно колишньої невістки - ОСОБА_2 , а саме вдарив ногою по її нозі, чим завдав шкоду її фізичному здоров`ю.

Зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в ньому відображені необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості.

Так, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вказує на факт роз`яснення його процесуальних прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі. Вказаний протокол підписано особою, що його склала та самим ОСОБА_1 .

Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання щодо нього цього протоколу у справі відсутні. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД за №971596 від 10.07.2026 року відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП.

Також, обставини, викладені в зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, а саме:

- листом т.в.о. заступника начальника управління поліції - начальника СВ Вишгородського РУП НУНП в Київській області підполковником поліції В. Асипенком,

- рапортом ст. інспектора-чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Гаркавки В.М.,

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.06.2026 року ОСОБА_2 , з якого слідує, що остання звернулась до органів поліції тому, що з березня 2025 року до неї систематично застосовує фізичну силу ОСОБА_1 , її колишній свекор,

- поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких з березня 2025 року її колишній свекор ОСОБА_1 систематично застосовує до неї фізичне насильство із-за регулярних конфліктів,

- поясненнями ОСОБА_1 , який зазначав, що 13.06.2026 року, під час встановлення огорожі, виник конфлікт з колишньою невісткою ОСОБА_2 , яка повиривала стовпчики, а він намагався їх підняти. ОСОБА_2 держала стовпчик ногою, а він своєю ногою відштовхнув її ногу,

- рапортом поліцейського СПДН Вишгородського РУП ГУНП в Київській області О.Фільова, згідно якого останній прибув на місце події за викликом ОСОБА_2 , яка посилалася на те, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняє відносно неї фізичне та психологічне насильство, зі слів останньої, 13.06.2026 року ОСОБА_1 вдарив її ногою по нозі, чим завдав шкоду фізичному здоров`ю заявниці. На місці події було опитано ОСОБА_1 , який ситуацію не заперечував,

- копією паспорту ОСОБА_2 , копією пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ,

- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб.

Крім того, потерпіла ОСОБА_2 надала суду на дослідження матеріали відеозапису події, що відбулася 13.06.2026 року. Так, з наданого потерпілою відеозапису вбачається, що між нею та ОСОБА_1 відбувся конфлікт з приводу встановлення огорожі, під час якого ОСОБА_2 намагалася повиривати дерев`яні стовпчики, а ОСОБА_1 намагався їй в цьому перешкодити та вдарив ногою по її нозі.

Досліджені під час судового розгляду справи та перевірені вищенаведені письмові докази є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП і свідчать про вчинення 13.06.2026 року ОСОБА_1 домашнього насильства.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд, давши належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Суд також бере до уваги правову позицію ЄСПЛ у справі «TKHELIDZE проти Грузії», заява за №33056/17, згідно з якою відсутність негайного реагування органів влади при виникненні підозр щодо домашнього насильства порушує конвенцію. ЄСПЛ наголосив, що за відповідних обставин влада зобов`язана вживати превентивних оперативних заходів для захисту особи, життю якої загрожує злочинні дії іншої особи. Жертви домашнього насильства, які потрапляють до категорії вразливих осіб, мають право на державний захист. Коли виникають будь-які підозри щодо домашнього насильства чи насильства щодо жінок, від органів влади вимагається негайне реагування та подальша особлива ретельність для вирішення конкретного характеру насильства в ході провадження.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника,

формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі.

Враховуючи встановлені обставини справи, дані про особу правопорушника, те, що останній вперше притягується до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, є пенсіонером, а також те, що направлення кривдника на проходження програми для кривдників є правом суду, а не його обов`язком, суд дійшов висновку про відсутність необхідності направлення ОСОБА_1 на проходження такої програми.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 40-1, 173-2 ч. 1, 268, 279, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя О.П. Дьоміна