Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №357/13522/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13522/26

3/357/4214/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйон № 2, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 18.04.2026 року о 10 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 за адресою Київська область, Білоцерківський район на автодорозі Р-04 в бік м. Тараща, 123 км., передав керування транспортним засобом «Ford Tourneo Connect», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 особі, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 г Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 , вину не визнав, пояснив, що 18.07.2026 року він зателефонував своєму товаришу ОСОБА_2 та попросив, що він забрав його транспортний засіб з СТО, так як сам він за станом здоров`я не міг керувати транспортним засобом. Про те, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння він не знав, так як останній спілкувався адекватно, ознак сп`яніння він у нього не помітив. ОСОБА_2 сів за кермо його автомобіля та вони поїхали в сторону Одеської траси, щоб провірити після СТО автомобіль. На автодорозі в бік м. Тараща, ОСОБА_2 повернув, щоб їхати додому в бік м. Біла Церква і сталося ДТП. Категорично ствердив, що ніяких ознак того, що ОСОБА_2 перебуває в стані сп`яніння він не виявив. Якби він знав, що ОСОБА_2 вживав спиртне, то за кермо свого транспортного засобу він би його не допустив. Також зазначив, що йому не було відомо, що у ОСОБА_2 не має посвідчення водія. Повідомив, що події відбувалися не 18.04.2026 року, як вказано у пртоколі, а 18.07.2026 року.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Тарасюк А.В. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази вини ОСОБА_1 , які б поза розумним сумнівом вказувала про наявність беззаперечної вини останнього. Відповідно до вимог п. 2.9 «г» ПДР України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані. Для настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідна наявність сукупності елементів складу адміністративного правопорушення. В даному випадку необхідна наявність сукупність наступних елементів складу адміністративного правопорушення: перебування особи, якій передано керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння; усвідомлення особою, яка передає керування транспортним засобом, того, що ця особа перебуває у стані алкогольного сп`яніння; добровільне, з власної волі передання керування транспортним засобом такій особі. Наголошує, що жодних відомостей, належних доказів в які б свідчили про обізнаність ОСОБА_1 про стан сп`яніння ОСОБА_2 в матеріалах справи не має.

За клопотанням представника ОСОБА_1 – адвоката Тарасюка А.В. допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що 18.07.2026 року йому зателефонував ОСОБА_1 та поросив допомогти йому забрати його автомобіль з СТО, так як сам він не міг сісти за кермо за станом здоров`я. Він погодився, вони з ОСОБА_1 забрали автомобіль з СТО та поїхали його перевіряти після ремонту. Коли вони поверталися в м. Біла Церква то по дорозі сталося ДТП за їх участі. Категорично ствердив, що 18.07.2026 року він спиртні напої не вживав. Працівники поліції провели йому огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, він двічі пробував одну і ту ж трубку, з результатом огляду він не погоджувався, так як спиртне не вживав. Якби він був в нетверезому стані, то ОСОБА_1 не допустив його до керування транспортним засобом. Про те, що він не має посвідчення водія він ОСОБА_3 не повідомляв.

В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, який додано до протоколу, та з якого убачається, що працівники поліції прибули на місце ДТП. На місці події було виявлено два автомобіля, біля яких перебували люди, які повідомили, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_2 . ОСОБА_2 повідомив працівникам поліції, що він разом з ОСОБА_1 обкатували автомобіль після ремонту. На місце події було викликано швидку допомогу. Працівники поліції запитали у ОСОБА_1 хто перебував за кермом автомобіля, нащо останній повідомив, що ОСОБА_2 . Працівники поліції повідомили ОСОБА_2 , що підозрюють його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, останній пройшов огляд, результат 2.07% проміле. ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що не знав, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні досліджено надані представником ОСОБА_1 адвокатом Тарасюком А.В. копію виписки із медичної картки амбулаторного хворого, копію консультативного висновку.

Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , позицію захисника Тарасюка А.В., пояснення свідка ОСОБА_2 , дослідивши копію протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, копії протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , довідку щодо наявності посвідчення водія, письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , рапорт працівника поліції, переглянувши відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 2.9 г Правил дорожнього руху України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Поснення ОСОБА_1 про те, що він не знав, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного спяніння підтверджуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних болікамер поліцейських, з яких убачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що не знав, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що він з ним не сидів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_1 було відомо, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, відсутні будь-які пояснення свідків чи очевидців правопорушення, які б могли підтвердити те, що ОСОБА_1 передавав право керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 категорично ствердив, що він не повідомляв ОСОБА_1 про свій стан та про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Надаючи оцінку наявним у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доказам судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази передачі ОСОБА_1 керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів що і створює в даному випадку об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних та допустимих доказів факту вчинення інкримінованого діяння не надано, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рідермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних та допустимих доказів факту вчинення інкримінованого діяння не надано, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення, тому провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО