Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №351/1259/26 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1259/26

Номер провадження №2/351/1331/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Сегіна І.Р.

за участі секретаря - Бабшинська К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу у змішаній (паперовій, електронній) форміза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Канат М.С., в інтересах ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" звернулася в суд з позовом, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 445,00 грн. та судових витрат у розмірі 2 662,40 грн.

В обгрунтування позову посилається на те, що 22.01.2025 між ТОВ ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 2628749.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

28 січня 2026 між ТОВ «Незалежні Фінанси» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 28012026 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Незалежні Фінанси» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників від 28.01.2026 до Договору факторингу № 28012026 від 16.01.2026 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 18 445,00 грн., з яких:- 5 133,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 0,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту ; 4 312,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 9 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2628749в розмірі 18 445,00 грн., з яких:- 5 133,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 0,00 грн. – сума заборгованості за відсотками;0,00 грн – сума заборгованості за комісією; 4 312,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 9 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Просив стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитним договором № 2628749від 22.01.2025 в розмірі 18 445,00 грн., та судовий збір

Позивач у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву від відповідача не надійшло.

Оскільки, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до ч.9 ст. 14 ЦПК України та глави 7 інструкції діловодства загальних та місцевих судів, судом визначено змішаний (електронний, паперовий) формат ведення даної справи.

Ухвалою Снятинського районного суду від 07.08.2026 відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.9 ст. 14 ЦПК України та глави 7 інструкції діловодства загальних та місцевих судів, судом визначено змішаний (електронний, паперовий) формат ведення даної справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи у змішаній формів їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку до відмовлення у задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ч. ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 22.01.2025 між ТОВ ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 2628749.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надано кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту – 22.01.2025. Сума Кредиту: 5 600,00 грн. Строк, на який надається кредит - 345 днів, за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 22.01.2025. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту, з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані відповідно до п. п. 1.5.3, 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн. Комісія за надання кредиту 1 400,00 грн., яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування 17 248,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу доступ до кредитних коштів на погоджених сторонами умовах, зарахувавши їх на особистий електронний платіжний засіб відповідача. Вказане підтверджується платіжним дорученням № 40457201 про успішне перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 за кредитним договором № 2628749.

28 січня 2026 між ТОВ «Незалежні Фінанси» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 28012026 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Незалежні Фінанси» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).

Відповідно до Реєстру боржників від 28.01.2026 до Договору факторингу № 28012026 від 16.01.2026 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 18 445,00 грн., з яких:- 5 133,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 0,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4 312,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 9 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2628749в розмірі 18 445,00 грн., з яких:- 5 133,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 0,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості за комісією; 4 312,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 9 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права власності на кошти, які відповідач отримав відповідно до договору від ТОВ «Незалежні Фінанси», яке в свою чергу відступило право вимоги за цим договором ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів»

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що у зобов`язанні за кредитним договором № 2628749від 22.01.2025 року, укладеним з ОСОБА_1 відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги, а тому ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право на звернення до суду з цим позовом

Згідно розрахунків заборгованості наданого позивачем у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, що становить 18 445,00 грн., з яких:- 5 133,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 0,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4 312,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 9 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Отже, судом встановлено, що відповідач не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін не повернула тіло кредиту, комісію за обслуговування кредиту та пеню.

Щодо вимоги позивача про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, якібанк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».

А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена пунктами Договору кредиту № 2628749 від 22.01.2025 р. від початкової суми кредиту, є недоведеною.

Доказів, що засвідчують виконання умов договору, містять інформацію про суму комісії, дату та вид послуг, позивачем не надано.

Нарахована позивачем додаткова комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).

А тому умови кредитного договору в частині стягнення з відповідача додаткової комісії у визначеному розмірі є нікчемними, та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача, про стягнення тіла кредиту та порядку стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором вбачається, що з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту в розмірі 5 133,00 грн, комісія за обслуговування кредиту в розмірі 4 312,00 грн, пеня у розмірі 9 000,00 грн.

Разом з тим, відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 7 448,00 грн, яку первісний кредитор зарахував у погашення комісії за обслуговування кредиту.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, якібанк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до чинного законодавства, господарсько-правова сутність комісії у кредитних відносинах полягає у визначенні її як плати за супровідні послуги банку (відкриття рахунку, касове обслуговування, моніторинг), що є частиною вартості кредитування. Комісія є правомірною, якщо вона передбачена договором за реальні послуги, що не покриваються відсотками, відповідно до Закону «Про споживче кредитування».

А тому, господарсько-правова сутність комісій, яка передбачена пунктами Договору кредиту № 2628749 від 22.01.2025 р. від початкової суми кредиту, є недоведеною.

Доказів, що засвідчують виконання умов договору, містять інформацію про суму комісії, дату та вид послуг, позивачем не надано.

Нарахована позивачем додаткова комісія за обслуговування кредиту підміняє правову природу кредитного договору, оскільки вона фактично є прихованою платою за користування коштами, а не за реальну послугу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такі умови є нікчемними, оскільки банк не може брати плату за дії, які є його обов`язком (надання та супроводження кредиту).

А тому, умови кредитного договору в частині стягнення з відповідача додаткової комісії у визначеному розмірі є нікчемними.

На підставі вище наведеного, суд зараховує сплату відповідачем в розмірі 7 448,00 грн в погашення тіла кредиту.

Щодо вимоги позивача, про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і на час розгляду цієї справи.

Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, штраф її не може бути нарахований у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача, про стягнення тіла кредиту та порядку стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором вбачається, що з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту в розмірі 5 133,00 грн, комісія за обслуговування кредиту в розмірі 4 312,00 грн, пеня у розмірі 9 000,00 грн.

Разом з тим, відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 1 500,00 грн, яку первісний кредитор зарахував у погашення штрафу.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і на час розгляду цієї справи.

Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, штраф її не може бути нарахований у будь-якому випадку.

Враховуючи обов`язковість п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає неправомірним зарахування первісним кредитором добровільно сплаченої відповідної суми 1500,00 грн в суму погашення штрафу, від сплати якої відповідача звільнено в силу закону.

На підставі вище наведеного,суд зараховує сплату відповідачем суми в розмірі 1 500,00 грн в погашення тіла кредиту.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що у задоволенні поданого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2628749 від 22.01.2025 - слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ»» до відповідачавідмовленого у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч.2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268,280-283 ЦПК України, суд:

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія« Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Ігор СЕГІН