Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №348/905/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/905/26

Номер провадження 2/348/1135/26

09 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням та їх виселення,

У с т а н о в и в :

4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням та їх виселення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.1.1. положення 4 ДПРЗ, загін є правонаступником – 9 ДПРЧ Територіального управління МНС України в Івано-Франківській області, 11 ДПРЧ Територіального управління МНС України в Івано-Франківській області, 9 ДПРЧ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, 11 ДПРЧ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, 1 ДПРЧ Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області, 12 ДПРЧ Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області та 5 ДПРЗ Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області. Загін на правах законного користувача з правом оперативного управління володіє, користується і розпоряджається майном, а саме: будівлею пожежного депо 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області за адресою: вул. О.Степанівни, 28 м. Надвірна Івано-Франківська область. Відповідно до технічного паспорту на будинок, реєстраційний номер TI01:4294-5389-6908-9538 від 24.12.2023, в складі приміщень громадського будинку будівлі пожежного депо на третьому поверсі службового гуртожитку знаходиться житлова квартира АДРЕСА_1 загальною площею 72,80 кв.м., що складається із трьох кімнат, кухні, ванної кімнати, туалету та коридору. 30.03.2016 між 11 ДПРЧ України в Івано-Франківській області та ОСОБА_3 укладений договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду. У відповідності до умов даного договору, ОСОБА_3 у безстрокове користування надано житло службову квартиру за адресою по АДРЕСА_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 . Наймач зобов`язується використовувати службову квартиру, обладнання та майно, передане йому в найм, відповідно до його цільового призначення, тобто використовувати для проживання, а також забезпечувати збереження переданого йому в найм майна. Згідно пункту 1.3.9. договору наймач зобов`язаний при виїзді разом з членами сім`ї з житла звільнити і здати його наймодавцю в належному технічному та санітарному стані. На сьогоднішній день відповідачами зайнята службова квартира, однак дані особи не проживають в даному жилому приміщенні. Комісією неодноразово здійснювались перевірки та контроль проживання в службових приміщеннях, за результатами яких встановлено та підтверджено факт не проживання відповідачів в даному службовому приміщенні. За результатами проведення перевірки житлових умов, комісією встановлено, що квартира була зачинена. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачі не проживають в службовому приміщенні протягом тривалого терміну, добровільно з власної ініціативи залишили службове приміщенні та не намагаються повернутися до нього на постійне проживання, потреби в службовій квартирі не мають, тривалий час проживають в іншому житловому приміщенні чи в іншому населеному пункті. Протягом 2025-2026 року відповідачі використали 49 кВт електроенергії та 2 куб.м. води, даний факт засвідчує те, що відповідачі не використовують електричну енергію та послуги водопостачання, оскільки відсутні та не проживають у вказаній службовій квартирі. У зв`язку з наведеним вище позивач вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратили право на користування службовим приміщенням службовою квартирою АДРЕСА_3 , у зв`язку із припиненням трудових відносин та не проживанням ними більше як шість місяців. Тому просить визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування службовою квартирою АДРЕСА_4 та виселити їх із вказаної службової квартири та стягнути судовий збір.

Представник відповідачів надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що ОСОБА_3 є пенсіонером МНС України, його було звільнено у відставку на підставі наказу № 189 від 24.04.2004. В період роботи в органах ДСНС ОСОБА_3 отримав у користування службову квартиру АДРЕСА_4 на підставі ордера та наказу № 128 від 21.08.1996. В кінці січня 2026 року на адресу проживання ОСОБА_3 надійшов лист від 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області щодо звільнення зі службової квартири та зняття з місця реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. ОСОБА_3 повідомив, що разом із сім`єю, у складі чотирьох осіб, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_5 та не відмовлявся від користування наданим житлом. Також зазначив, що в квартирі відсутнє газопостачання, опалення здійснюється виключно за рахунок електроенергії. У період значного похолодання та тривалих відключень електроенергії змусило його сім`ю проживати в іншому місці з метою забезпечення належних житлово-побутових умов та збереження здоров`я членам сім`ї. Квартиру він не залишав та не відмовлявся від користування нею та продовжує належним чином виконувати обов`язки наймача. Відповідно до акту обстеження квартири № 119 від 16.02.2026 в даній квартирі зареєстровано двоє осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , фактично проживає 4 особи. Трудовий стаж ОСОБА_3 становить більше 21 року в ДСНС України. Він з сім`єю добросовісно сплачують квартплату та плату за комунальні послуги, що підтверджується квитанціями. Щодо актів перевірок службової квартири наголошує, що всі вони здійснювалися у робочий час, тобто, коли ОСОБА_3 та його дружина знаходилися на роботі. Крім того, в жодному акті не зазначено, що комісією перевірялася саме квартира АДРЕСА_6 . Мінімальне споживання ресурсів, а саме води та електроенергії свідчить про незадовільний стан опалювальних систем та необхідності обмеженого використання електроенергії через аварійний стан проводки, а не доказом відмови від проживання. Відповідачі перебувають у квартирі лише у теплий сезон, коли це технічно безпечно, то ж об`єктивно споживають менше ресурсів. Таким чином, відсутність відповідачів у службовій квартирі носить вимушений та тимчасовий характер, а не є добровільною відмовою від права користування цим житлом. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області.

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила наступне: твердження ОСОБА_3 про те, що він разом із сім`єю у складі чотирьох осіб постійно проживає за адресою АДРЕСА_5 не відповідає дійсності. Дана обставина спростовується актами перевірки службової квартири за 2025-2026 роки. Сам відповідач ОСОБА_3 стверджує, що не проживає у службовій квартирі з осені по весну приблизно 9 місяців, весь цей час він з сім`єю проживає у батьківському будинку, що є постійним місцем його проживання та його сім`ї. То ж відповідно до ст. 71 Житлового кодексу України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Відповідачі не повідомляли Позивача про свою тимчасову відсутність понад шість місяців, не повідомляли поважні причини своєї довготривалої відсутності, не виявили бажання і не подали заяви про продовження терміну зберігання за ними службового житла та продовження терміну договору найму житла після вибуття із службової квартири. А тільки після отримання вимоги про виселення, Відповідачами надіслана відповідь 4 ДПРЗ про те, що вимога про виселення є безпідставною та не підлягає задоволенню. В свою чергу, у Відповідачів відсутні поважні причини, які б давали право на зберігання за ними житлового приміщення понад встановлені строки. Відповідачі стверджують, що продовжують виконувати обов`язки наймача належним чином. Однак, Відповідачі порушують виконання своїх обов`язків. У відповідності до договору найму Наймач зобов`язується використовувати службову квартиру, обладнання та майно передане йому в найм відповідно до його цільового призначення, тобто використовувати для проживання, а також забезпечувати збереження переданого йому в найм майна. Наймач зобов`язаний за власний рахунок здійснювати ремонт орендованих приміщень та місць спільного користування, ремонт та заміну сантехприладів та інженерного обладнання в орендованому приміщенні. Виконання цього обов`язку не призвело б такого технічного стану, який зафіксований в акті огляду № 119 від 16.02.2026 та доданих до відзиву фотокарток. Згідно умов договору наймач зобов`язаний при виїзді разом з членами сім`ї з житла звільнити і здати його наймодавцю в належному технічному та санітарному стані. Щодо часу перевірки службової квартири, то всі перевірки здійснювалися в різний час доби, і жодного разу відповідачів не було вдома. Окрім цього, Відповідачі у відзиві стверджують, що вони постійно проживаються у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 та одночасно зазначають про наявність в квартирі підвищеного рівня вологості й наявність сирості, що в свою чергу проживання за таких умов є фактично неможливим і вони у зв`язку з цим проживаються в батьківському будинку. Тобто, твердження Відповідачів суперечить один одному (постійне проживання та неможливість проживати). Також, Відповідачі не заперечують самого факту проживання ними в іншому будинку в цій же місцевості.

Представник відповідачів ОСОБА_2 надала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що у відповіді на відзив Позивач стверджує, що Відповідачі не проживають у службовій квартирі, посилаючись на акти перевірки та мінімальне споживання комунальних ресурсів. Проте, такі твердження є безпідставними, адже, акт обстеження № 119 від 16.02.2026, складений депутатом Надвірнянської міської ради Зіняком Тарасом Мирославовичем беззаперечно підтверджує фактичне проживання чотирьох членів родини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 . Даний акт складено незалежним депутатом місцевої ради, а не представником Позивача, і відтак є об`єктивним доказом. Позивач акцентує увагу на мінімальному споживанні електроенергії за 2025-2026 роки як доказі не проживання. Але відповідачі відкрито визнали, що в холодний сезон вони тимчасово перебувають в іншому місці через об`єктивну неможливість проживання. Відповідно споживання за цей період мінімальне. ОСОБА_3 добросовісно продовжує сплачувати надані комунальні послуги, про що свідчать квитанції про сплату за комунальні послуги. Щодо порушення норми ст. 125 ЖК України, Позивач посилається на ст. 124 ЖК України як підставу для виселення, однак ст. 125 ЖК України прямо забороняє виселення без надання іншого житлового приміщення особам, які пропрацювали на підприємстві, що надало їм службове жиле приміщення, не менш як 10 років. ОСОБА_3 пропрацював в органах ДСНС понад 21 рік. Позивачем не надано жодних доказів забезпечення відповідачів іншим жилим приміщенням або права на його отримання. Просить суд врахувати доводи, наведені у цьому запереченні при вирішенні справи по суті та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, надавши аналогічні пояснення.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 26.05.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить о наступного.

Судом встановлено, що відповідно до розділу 1 Положення "Про 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Іваано-Франківській області", затвердженого наказом ДСНС № 307 від 24.05.2013 (у редакції наказу ДСНС № 706 від 23.06.2025) 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій є державним пожежно-рятувальним підрозділом зі статусом державної аварійно-рятувальної служби (а.с.12-19).

Відповідно до п.1.1. Положення 4 ДПРЗ, загін є правонаступником 9 ДПРЧ Територіального управління МНС України в Івано Франківській області, 11 ДПРЧ Територіального управління МНС України в Івано-Франківській області, 9 ДПРЧ Управління ДСНС України в ІваноФранківській області, 11 ДПРЧ Управління ДСНС України в Івано Франківській області, 14 ДПРЧ Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області, 12 ДПРЧ Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області та 5 ДПРЗ Головного управління ДСНС України в ІваноФранківській області.

Згідно з пунктом 1.4. Положення 4 ДПРЗ, Загін належить до сфери управління ДСНС та безпосередньо підпорядковується Головному управлінню ДСНС України в ІваноФранківській області.

Відповідно до пункту 5.2. Положення 4 ДПРЗ, майно отримане загоном від ДСНС, територіального органу, інших юридичних та фізичних осіб або придбане за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету, є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління.

Загін використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим і функціональним призначенням. Згідно з пунктом 5.3. Положення 4 ДПРЗ розпорядження майном та його відчуження Загоном здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Загін на правах законного користувача з правом оперативного управління, володіє, користується і розпоряджається майном а саме будівлею пожежного депо 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій за адресою: вул. О. Степанівни, 28, м. Надвірна, Івано-Франківської області (а.с.20-31).

Згідно наказу № 128 від 20.08.1996 "Про розподіл службової житлової площі в будинку пожежного депо на 4 автомобілі з житловими приміщеннями в м. Надвірна" надано службові квартири в будівлі заново збудованого пожежного депо на 4 автомобілі з житловими приміщеннями в м. Надвірна: службову квартиру АДРЕСА_1 , двохкімнатну, а 3 поверсі, житловою площею 30,8 кв.м, загальною 49,3 кв.м заступнику начальника СДПЧ-16 по охороні м. Надвірна капітану внутрішньої служби ОСОБА_3 . Склад сім`ї 3 чоловіка: ОСОБА_3 , 1963 року народження; ОСОБА_8 , дружина, 1970 року народження; ОСОБА_4 , дочка, 1995 року народження (а.с.32).

Як вбачається з ордеру на службове жиле приміщення № 9 від 09.03.2004, ОСОБА_3 надане службове жиле приміщення за адресою АДРЕСА_5 , квартиру з двох кімнат, площею 30,8 кв.м. на підставі рішення міськвиконкому № 257 від 30.07.1997 (а.с.34зв.)

30 березня 2016 року між 11 ДПРЧ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_3 укладений договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду (а.с.33-34). Даний договір суд до уваги не приймає, оскільки він не підписаний наймачем.

Як вбачається з актів перевірки службової квартири від 06.02.2025, 21.02.2025, 11.03.2025, 28.03.2025, 03.04.2025, 25.04.2025, 27.05.2025, 06.05.2025, 18.07.2025, 30.07.2025, 08.08.2025, 27.08.2025, 10.09.2025, 24.09.2025, 06.10.20025, 21.10.2025, 06.11.2025, 26.11.2025, 08.12.20025, 17.12.2025, 12.01.2026, 27.01.2026, 04.02.2026, 20.02.2026, 05.03.2026 та 23.03.2026 в будинку АДРЕСА_2 , на момент проведення перевірки житлових умов, квартира була зачинена. Перевірки проводилися в різний час доби (а.с.35-48зв.).

27 січня 2026 року листом вихідний № 54 64 01-229/54 6411 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Івано-Франківській області звернувся до ОСОБА_3 з вимогою звільнити займану службову квартиру за адресою: АДРЕСА_5 в строк протягом 30 (тридцяти) календарних днів та здійснити зняття з місця реєстрації себе та членів сім`ї (а.с.49).

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи по особовому складу № 189 від 24.04.2004 ОСОБА_3 звільнено у відставку із зняттям з військового обліку за п. 65 "а" № 4. Вислуга років на 20.04.2004 в календарному обчисленні складає 21 рік 08 місяців 15 днів (а.с. 50).

Відповідно до листа АТ "Прикарпаттяобленерго" з січня 2025 року по лютий 2026 року, за адресою АДРЕСА_5 , за якою зареєстрований ОСОБА_3 , особовий рахунок НОМЕР_1 спожито 49 кВт/год, з яких за лютий 2026 року спожито 29 кВт/год (а.с.53).

КП "Надвірнаводоканал" (лист № 114 від 27.02.2026) надав інформацію щодо кількості спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_5 за період з січня 2025 року по січень 2026 року: кожен місяць по 2 куби (а.с.55).

Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 492 від 01.12.2011 та наказом МНС Управління МНС України в Івано-Франківській області № 154 від 02.03.2011 дозволено переобладнання двохкімнатної службової квартири АДРЕСА_1 на 3 поверсі житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 49,3 кв.м. на трикімнатну службову квартиру на цьому ж поверсі житловою площею 48,2 кв.м., загальною площею 67,4 кв.м., за рахунок приєднання однієї кімнати гуртожитку загальною площею 17,1 кв.м., яка межує із службовою квартирою АДРЕСА_1 , пенсіонеру ОСОБА_3 (а.с.82);

Між РВ ГУ МНС м. Надвірна та ОСОБА_3 укладений договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду. Договір не містить дати (а.с.83).

Як вбачається з акту обстеження № 119 від 16.02.2026 за адресою АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 зареєстрований за цією адресою, одружений, пенсіонер ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області, на даний час працевлаштований - старший інженер з охорони праці та пожежної безпеки НГВУ "Надвірнанафтогаз", АТ "Укрнафта". Склад сім`ї: дружина ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_9 , житлові умови - 3-х кімнатна квартира згідно ордеру на службове приміщення та договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду. За цією адресою газопостачання відсутнє, умови проживання (опалення, приготування їжі, тощо) відбувається повністю за рахунок електропостачання. Фактично ОСОБА_3 з сім`єю проживають за цією адресою, але деякий час, в холодний період року (орієнтовно осінь-весна) проживають в будинку батьків ОСОБА_3 (а.с.87).

ОСОБА_3 сплачує квартплату, споживчу електроенергію та водопостачання (а.с.90-101).

ОСОБА_3 працює в Нафтогазовидобувному управлінні "Надвірнанафтогаз" АТ "Укрнафта" м. Надвірна з 11.05.2004 по теперішній час на посаді старшого інженера з охорони праці та пожежної безпеки. Робочий день понеділок-четвер з 8.00 год. по 17.00 год., в п`ятницю з 8.00 год. по 15.45 год. (а.с.102, 103).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_3 належить 1/2 частини домоволодіння та землі за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.152-156).

Згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_4 05.12.2025 виїхала з України та на даний час до України не поверталася (а.с.176).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є членом комісії з перевірки службового житла, під час перевірок жодного разу ОСОБА_3 не бачив, його квартира була зачинена. Капітальний ремонт за рахунок позивача не здійснювався, державні кошти на ці цілі не виділялися. В актах перевірки не зазначалися номери квартир, бо перероблявся план. Хто і яким чином виликав працівників поліції для сумісної перевірки службового житла, йому не відомо. Про здійснення перевірок вони людей не повідомляли. До квітня 2026 року показники лічильників по квартирі ОСОБА_3 були по нулях. Ніякі чужі машини на стоянку не заїжджали, машини ОСОБА_5 там не була. Стоянка є закритою, жодна машина, яка в`їжджає, фіксується. ОСОБА_3 не звертався із заявою, щоб йому підключили світло від генератора під час відключень.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона сім`ю ОСОБА_5 знає давно, вона їх сусідка, вікна їх квартири виходять на її будинок, вона живе на сусідній вулиці у приватному будинку. ОСОБА_3 постійно ставить у неї у дворі свій автомобіль, вона йому дала ключі від воріт свого подвір`я, щоб він самостійно коли йому необхідно заганяв свій автомобіль. Він це робив майже щодня. Вона часто була у них в гостях в квартирі, опалення там немає, тільки електроенергія. Через те, що немає опалення, вони постійно роблять ремонт, кухня поплеснівіла. В опалювальний сезон вони проживають в іншому місті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як на підставу своїх порушених прав, посилався на те, що всупереч вимогам чинного законодавства, умовам договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно без законних на те підстав займають кімнату АДРЕСА_5 , враховуючи останню перереєстрацію права власності, що є власністю Державної служби з надзвичайних ситуацій з оперативним управлінням у 4 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Івано-Франківській області.

Укладення договору найму житла в будинках державного і комунального фонду між сторонами та передачу відповідачу для постійного користування службової квартири сторонами визнано, а тому в силу ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 380 ЦК України).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед таких правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 391 ЦК України визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Таким чином, позивач, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном на підставі положення статті 391 ЦК України у будь-який час.

Статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

За загальним правилом, передбаченим статтею 109 Житлового кодексу України, виселення з жилих приміщень без надання іншого житла не допускається.

Разом з тим, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення може бути виселено без надання іншого житла (частина третя статті 116 Житлового кодексу України

Самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні.

Вимогами статей 118 та 121 Житлового кодексу України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Водночас відповідно до статті 122 Житлового кодексу України єдиною підставою для вселення до службового житла є спеціальний ордер, що видається особі на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

Відповідно до статті 124 Житлового кодексу України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Приписами статті 62 та частини 1 статті 71 Житлового кодексу України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення лише протягом шести місяців, а згідно статтею 72 цього Кодексу визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

До відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми цивільного права. Згідно частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 71 Житлового кодексу України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Судом встановлено що відповідачів відсутні поважні причини, які б давали право на зберігання за ними житлового приміщення понад встановлені строки. Відповідачі не проживають в даному службовому приміщенні з січня 2025 року, про що свідчать акти перевірки службової квартири, складені за цей період, та підтверджується обсягом розподіленої електричної енергії, згідно якої у січні 2025 року, березні, квітні, травні 2025 року, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2025 року та в січні 2026 року показники використаної електричної енергії сягає 0 вВт, у лютому 2025 року 13 кВт, у червні 2025 року 6 кВт, та у липні 2025 року ! кВт. Враховуючи, що у спірній квартирі відсутні газопостачання та централізоване опалення, обсяг спожитої електроенергії свідчить про фактичне непроживання в згаданій квартирі.

Таким чином відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратили право на користування службовим приміщенням, квартири по АДРЕСА_5 , тому позовні вимоги в цій частині необхідно задовільнити.

Відповідно до статті 124 Житлового кодексу України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. У відповідності до статті 107 Житлового кодексу України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. N 37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.

Відповідно до пункту 13 Примірного положення про користування гуртожитками, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498, у гуртожитках забороняється: - самовільно здійснювати переобладнання та перепланування жилих приміщень, що перебувають у власності чи користуванні, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, а також допоміжних приміщень гуртожитку, місць загального користування у гуртожитку, призначених для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців, що порушують умови проживання та побуту; - захаращувати допоміжні приміщення гуртожитку; - самовільно переселятися з одного жилого приміщення в інше (для наймачів жилого приміщення у гуртожитку), тощо.

Окремо звертаємо увагу суду на ту обставину, що внаслідок збройної агресії росії проти України, значна кількість працівників ДСНС України, переміщені з окупованих територій на підконтрольну Україні територію, в тому числі на територію Івано Франківської області, відповідно дані працівники потребують покращення житлових умов, в свою чергу проживання.

Відповідачі у жилому приміщенні порушують права Позивача, оскільки останній позбавлений можливості надати житлове приміщення іншим працівникам, які цього потребують.

Відповідно до частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а статтею 150 Житлового кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє житло для власного проживання і проживання членів їх сімей і право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 втратив право на користування службовим приміщенням за адресою АДРЕСА_5 , у зв`язку із припиненням трудових відносин.

Отже, позивачу необхідно усунути перешкоди у користуванні службовими приміщеннями за адресою АДРЕСА_5 , шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Балансоутримувачем даного майна та володільцем на праві оперативного управління є 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Івано-Франківській області, а проживання відповідачів у службовому жилому приміщенні (кімнаті) порушує права Позивача, оскільки останній позбавлений можливості розпоряджатись даним майном. Право користування службовим приміщенням членами сім`ї (або колишнього члена сім`ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період його роботи. ОСОБА_4 є членом сім`ї особи, на яку виділялась квартира у користування на період роботи і самостійного права на проживання в ньому не набули, а отже, підлягають виселенню. Зазначена правова позиція закріплена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2018 року у справі № 489/7095/15-ц. Метою подачі даної позовної заяви є, насамперед, поновлення порушеного права державної власності та зобов`язання звільнити житлове приміщення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважував, що у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний надмірний тягар.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Оцінюючи виселення відповідачів на предмет пропорційності втручання у їх право на житло, суд встановив, що обмеження у здійсненні прав позивача, як власника житла, гарантовані як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, підлягають усуненню, оскільки правова підстава для вселення і проживання ОСОБА_3 із членами його сім`ї у квартирі АДРЕСА_4 відпала, оскільки він більше не працює на підприємстві та не виконує функції, які передбачали оперативне реагування на екстрені ситуації у будь-який час та зумовлювали як найближче проживання від місця роботи.

Крім того, як зазначав позивач, що ОСОБА_3 після звільнення є сторонньою особою, яка не залучена до діяльності загону та його проживання разом із членами сім`ї буде перешкоджати діяльності позивача та унеможливить заселення нині діючих робітників, які не мають свого житла через переведення до загону із непідконтрольних територій чи територій, на яких ведуться активні бойові дії.

Крім того слід звернути увагу, що квартира АДРЕСА_4 відповідно до пояснень сторін не виконує функції житла для відповідачів, оскільки вони проживають окремо та мають інше житло.

За інформацією головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону відповідач ОСОБА_4 05.12.2025 виїхала за межі України.

Суд дійшов висновку що інтереси позивача, як власника житла перевищують інтереси колишнього працівника разом із членами його сім`ї, у яких припинились правові підстави користування чужим майном.

Враховуючи те, що обставини, які були підставою для вселення в квартиру АДРЕСА_1 припинилися у зв`язку зі звільненням, суд вважає обґрунтованими доводи позову про те, що право користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чужим майном житло а саме квартирою АДРЕСА_4 , 4 ДПРЗ, також припинилось, власник квартири має намір розпоряджатись ним сам та надавати у користування іншим працівникам, які цього потребують, а тому існують підстави для задоволення позову.

При цьому суд звертає увагу на наявність у відповідача ОСОБА_3 іншого житла за адресою: АДРЕСА_7 , власником 1/2 частин якого він є.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідачі підлягають виселенню із спірної квартири.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати з кожного по 2662, 40 грн сплаченого судового збору.

На підставі ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, 71, 72, 124 ЖК України керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 137, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право на користування службовою квартирою загальною площею 72,80 кв. м. по АДРЕСА_5 .

Виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із службової квартири загальною площею 72,80 кв. м. по АДРЕСА_5 .

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано Франківській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. О.Степанівни, 28 м. Надвірна Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 38200990) сплачений судовий збір у розмірі по 2662,40 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано Франківській області, ЄДРПОУ 38200990, місцезнаходження юридичної особи: вул. О.Степанівни, 28 м. Надвірна Івано-Франківська область.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Представник відповідачів: Фіртась Христина Богданівна, РНОКПП НОМЕР_4 , право на заняття адвокатською діяльністю № 001825 від 04.06.2021. Адреса: вул. Лепкого, 12/3 м. Івано-Франківськ.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко