Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №345/4255/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4255/26

Провадження № 2/345/2951/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

09.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

21 липня 2026 року до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовною заявою звернувся представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» Кудіна А.В до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитним договором № 9453697 в розмірі 20 720,00 грн., з яких:- 4 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;- 8 720,00 грн. – сума заборгованості за відсотками;- 8 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 вересня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9453697 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та на умовах, визначених договором. Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора, у зв`язку з чим відповідач належним чином погодився з його умовами, у тому числі з розміром кредиту, процентною ставкою, строком та порядком його погашення. Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується відповідним платіжним документом. 28 травня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28052026, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9453697. Перехід права вимоги підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників та витягом із Реєстру боржників. За твердженням позивача, станом на момент звернення до суду відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитну заборгованість не погасив та після переходу права вимоги до позивача жодних платежів на погашення заборгованості не здійснював. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість у загальному розмірі 20 720,00 грн., яка, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складається з 4 000,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту, 8 720,00 грн. заборгованості за процентами та 8 000,00 грн. заборгованості за пенею та штрафами. Позивач також зазначає, що після набуття права вимоги 28 травня 2026 року ним не здійснювалося нарахування нових штрафних санкцій. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 9453697 у розмірі 20 720,00 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.08.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданому до суду позові зазначив про розгляд справи у його відсутності, не заперечив проти винесення заочного рішення

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідності з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував позивач, та що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено, що 22 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9453697.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Згідно з його умовами договір підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, зазначений у пункті 10 кредитного договору. Таким чином, сторони погодили істотні умови кредитного договору, зокрема предмет договору, розмір кредиту, валюту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів, строк кредитування, порядок їх повернення та сплати процентів.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої були надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору кредит вважається наданим у день перерахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, визначеними пунктом 2.1 кредитного договору.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн. 22 вересня 2025 року підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20260529-2.1 від 29 травня 2026 року. Згідно з листом, кошти були успішно перераховані на користь фізичної особи - отримувача з використанням електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 . У призначенні платежу зазначено: «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 9453697 від 2025-09-22», що підтверджує їх перерахування саме в межах спірного кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА, які розміщені на вебсайті creditplus.ua. Відповідно до пункту 9.8 кредитного договору, приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися положень зазначених Правил.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що позичальник зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

Водночас відповідач належним чином своїх договірних зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором № 9453697.

Судом також встановлено, що 28 травня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 28052026.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт – відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2 до договору факторингу. З моменту такого переходу фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно відповідних заборгованостей та набуває відповідних прав вимоги.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію договору факторингу № 28052026 від 28 травня 2026 року, копію акта прийому-передачі Реєстру боржників за цим договором та витяг із Реєстру боржників від 28 травня 2026 року.

Відповідно до Реєстру боржників від 28 травня 2026 року до договору факторингу № 28052026 від 28 травня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9453697.

Згідно з наведеними у Реєстрі боржників даними загальний розмір заборгованості відповідача становить 20 720,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 8 720,00 грн. заборгованість за процентами; 8 000,00 грн. - заборгованість за пенею та штрафами.

Таким чином, у результаті укладення договору факторингу та переходу права вимоги до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу кредитора у зобов`язанні відповідача за кредитним договором № 9453697 у межах зазначеної заборгованості.

Судом встановлено, що після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», тобто з 28 травня 2026 року, позивачем нових штрафних санкцій не нараховувалося.

При цьому відповідно до пункту 1.3 договору факторингу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язалося протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», а також надати передбачену законодавством інформацію про фактора у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3.9 договору факторингу у разі отримання коштів від боржників або органів державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання договору клієнт зобов`язаний перерахувати отримані кошти фактору протягом трьох банківських днів з дати їх отримання включно.

З матеріалів справи вбачається, що після відступлення права вимоги відповідач не здійснив платежів на погашення заборгованості ані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ані на рахунок первісного кредитора.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за кредитним договором № 9453697 становить 20 720,00 грн.

Судом також встановлено, що заявлений до стягнення розмір заборгованості складається з суми основного боргу у розмірі 4 000,00 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 8 720,00 грн. та пені і штрафів у розмірі 8 000,00 грн.

Позивачем на підтвердження заявлених вимог надано копію кредитного договору № 9453697 від 22 вересня 2025 року з додатками, документ на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів, розрахунок заборгованості від первісного кредитора, договір факторингу № 28052026 від 28 травня 2026 року, акт прийому-передачі Реєстру боржників, платіжну інструкцію згідно з договором факторингу, витяг із Реєстру боржників від 28 травня 2026 року та інші документи на підтвердження набуття позивачем права вимоги.

Таким чином, судом встановлено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору № 9453697 від 22 вересня 2025 року, факт отримання відповідачем кредитних коштів, факт невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, а також факт переходу права грошової вимоги за вказаним кредитним договором від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № 28052026 від 28 травня 2026 року.

Судом також встановлено, що відповідачем заборгованість у добровільному порядку не погашена, доказів її погашення або належного виконання зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення відповідачем кредитного договору, отримання ним кредитних коштів, погодження з умовами кредитування, у тому числі щодо строку повернення кредиту та сплати процентів, а також невиконання ним взятих на себе договірних зобов`язань є встановленими судом обставинами.

При цьому відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Водночас неповідомлення боржника про відступлення права вимоги саме по собі не припиняє права фактора на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, якщо факт переходу права вимоги підтверджений належними та допустимими доказами.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 9453697 від 22 вересня 2025 року, а тому має право звертатися до суду з вимогами про стягнення заборгованості за цим договором.

Разом з тим, суд не може погодитися з позовними вимогами в частині стягнення 8 000,00 грн. пені та штрафів.

Так, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначене положення є спеціальною нормою, яка встановлює особливі правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами кредиту та позики на період дії воєнного стану.

При цьому період нарахування відповідачу сум пені та штрафів припадає на період дії в Україні воєнного стану, який був введений з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, та надалі неодноразово продовжувався.

Отже, на спірні правовідносини поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Суд враховує, що зазначена норма поширюється на договори позики та кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, та встановлює спеціальний правовий режим відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки у вигляді штрафу та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а суми неустойки та інших платежів, нарахованих за таке прострочення починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню.

Вказаний правовий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22, відповідно до яких положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлюють особливості правового регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними та позиковими договорами на період дії воєнного стану.

Крім того, суд звертає увагу, що з умов кредитного договору № 9453697 вбачається встановлення відповідальності позичальника у вигляді неустойки, а наданий позивачем розрахунок заборгованості містить суму 8 000,00 грн. саме як заборгованість за пенею та штрафами.

При цьому позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення зазначеної суми в умовах дії спеціального правового регулювання, передбаченого пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Той факт, що після набуття права вимоги 28 травня 2026 року позивач нових штрафних санкцій не нараховував, не змінює правової природи вже нарахованих первісним кредитором сум пені та штрафів та не усуває встановленої законом заборони на їх стягнення.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 8 000,00 грн. пені та штрафів є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Разом з тим, встановлений судом факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн., невиконання ним обов`язку щодо їх повернення, а також наявність заборгованості за процентами у розмірі 8 720,00 грн. підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про погашення відповідачем основної суми кредитної заборгованості або процентів, а також не встановлено підстав для звільнення відповідача від виконання основного грошового зобов`язання та обов`язку сплатити проценти, передбачені договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 4 000,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 8 720,00 грн. заборгованості за процентами, що в загальному становить 12 720,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 8 000,00 грн. пені та штрафів слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено позивачем із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн., та підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 167478 від 14.07.2026 року.

Сума заявлених позивачем майнових вимог становить 20 720,00 грн.

Судом встановлено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 4 000,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 8 720,00 грн. заборгованості за процентами, що загалом становить 12 720,00 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 8 000,00 грн. пені та штрафів суд відмовляє.

А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 635,17 грн., виходячи з такого розрахунку:

2 662,40 грн. ? 12 720,00 грн. / 20 720,00 грн. = 1 635,17 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 635,17 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 526, 530, 549, 610, 612, 625, 1048, 1054, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором № 9453697 в розмірі 12 720,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 720,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір в розмірі 1 635,17 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: