Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №343/1998/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1998/26

Провадження №: 3/343/430/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , розлученого, офіційно не працевлаштованого, не притягувався до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, які встановив суд під час розгляду справи:

ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного та фізичного характеру відносно батька ОСОБА_2 , що завдало шкоду фізичному та психічному здоров`ю потерпілого.

Правопорушення вчинив за таких обставин.

31 липня 2026 року близько 21:00 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив дії фізичного та психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , а саме висловлював в його сторону нецензурну лексику, шарпав за одяг, завдав ударів по тілу, що не спричинило тілесних ушкоджень, чим завдав шкоду фізичному та психічному здоров`ю потерпілого.

ІІ. Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, визнав, однак вказав, що тілесних ушкоджень батькові не завдавав. Між ними виник конфлікт через різні погляди на лікування його брата, який хворіє психіатричним захворюванням, тому він наполягав на лікуванні останього. Під час суперечки він висловлювався нецензурною лайкою, оскільки його обурює поведінка батька. Їхні сварки носять систематичний характер. Просив суворо його не карати та врахувати, що саме він приклав значних зусиль для створеня умов проживання їх сім`ї, зробив ремонти у квартирі.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується такими дослідженими в судовому засіданні доказами та відеозаписами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739920 від 26.08.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З протоколом останній ознайомився, його копію отримав, що підтвердив своїми підписами, у поясненнях зазначив, що розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати (а.с. 1);

- даними рапорту старшого інспектора чергового відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 31.07.2026, згідно з яким 31.07.2026 о 20:53 на лінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що його син дебоширить (а.с. 2);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.07.2026, в якому зазначено, що від ОСОБА_2 прийнято заяву про те, що 31.07.2026 біля 20:30 його син ОСОБА_1 вчинив відносно нього домашнє насильство (а.с. 3);

- поясненнями ОСОБА_2 від 31.07.2026, в яких останній вказав, що ... його син вбув роздратований, все йому не подобалося, він висловлювався нецензурною лексикою та наніс йому кілька ударів ...(а.с. 5);

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із яким визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 щодо постраждалої особи як середній (а.с. 6);

- даними із DVD-R диску із написом " ОСОБА_3 " (а.с. 8), на якому на нагрудну бодікамеру зафіксовано як поліцейський, прибувши за місцем проживання заявника, з`ясовує обставини інциденту. ОСОБА_2 розповідає про причини конфлікту, невдоволення сина ОСОБА_1 та як він наніс йому удар сковорідкою. Обставини застосування фізичного та психологічного насильства підтверджує і дружина заявника (мати ОСОБА_1 ). Надалі, у приміщені віділення поліції, у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поліцейський складає адмінматеріали, роз`яснює зміст протоколу та вручає його копію ОСОБА_1 .

Вказані вище докази є такими, що доповнюють один одного, є повними, належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом, та не викликають сумніву в суду. Рапорт не є прямим доказом вини особи, однак його дані узгоджуються з іншими доказами та засвідчують правомірність дій працівників поліції щодо фіксування події, що сталася.

V. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Даний Закон передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він умисно вчинив дії фізичного та психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , а саме висловлював в його сторону нецензурну лексику, завдав ударів по тілу, що не спричинило тілесних ушкоджень, чим завдав шкоду фізичному та психічному здоров`ю потерпілого.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд ураховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення та його особу.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , є визнання вини.

Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

Виходячи з викладеного, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд уважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич