Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №293/1151/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1151/26

Провадження № 2/293/982/2026

10 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

03.08.2026 ТОВ «Юніт капітал» в особі представника, яка діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 02.03.2026 ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором №9245700 від 16.07.2025 в розмірі 23 850,00 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі – 7000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 16.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9245700 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. На виконання умов договору ТОВ «Авентус Україна» ініціювало преказ коштів шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Також позивач зазначає, що 03.03.2026 між первісним кредитором та позивачем був укладений договір факторингу № 03032026. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 03032026 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 03.03.2026 до договору факторингу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28350,00 грн.

Вказує, що відповідач не в повному обсязі виконав умови взятого на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 28350,00 грн, яка складається з 9000,00 грн. заборгованості за тілом позики, 14850,00 грн - заборгованість за процентами від суми позики та 4500,00 грн заборгованість за штрафними санкціями. Ця сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період з 03.03.2026 по 01.06.2026.Разом з тим, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення у штрафних санкцій у межах даного позову, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 23850,00 грн.

Зазначає, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.08.2026 справа №293/1151/26 передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.89).

Відповідно до вимог ч.8 ст.187 ЦПК України судом 05.08.2026 отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача (а.с.90).

Ухвалою від 06.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 12 год. 50 хв. 10.09.2026. Суд також постановив ухвалу про витребування доказів (а.с. 92-93).

02.09.2026 на адресу суду надійшло повідомлення АТ КБ «Приват банк» по запитуваній інформації щодо рахунків ОСОБА_1 (а.с98-99).

10.09.2026 учасники провадження в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності. Відповідач відзиву на позовні вимоги не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 16.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи укладений кредитний договір №9245700, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 9000 грн., строком на 360 днів (а.с. 9-17).

Згідно з п. п. 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 9000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Згідно п.1.5.2 знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується, якщо споживач до 31.07.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних умовах. При цьому, застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , що передбачено пунктом 2.1 кредитного договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за вказаним правочином виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні системи» від 04.03.2026 (а.с. 36).

Також відповідно до наданої відповіді АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 здійснено переказ коштів у розмірі 9000,00 грн 16.07.2025 (а.с. 98-99).

Згідно Договору факторингу №03032026, укладеного 03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Юніт Капітал» право вимоги за кредитним договором №9245700 від 16.07.2025 перейшло до позивача. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №03032026 від 03.03.2026 від ТОВ «ФК «Авентус Україна» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28350,00 грн (а.с. 45-50,55).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №9245700 від 16.07.2026 відповідач має заборгованість у розмірі 28350,00 грн, яка складається з 9000,00 грн основного боргу, 14850,00 грн - заборгованість за процентами від суми позики та 4500,00 грн штраф (а.с. 59-63).

Разом з тим, позивач не заявляє до стягнення штрафні санкцій у розмірі 4500,00 грн, у зв`язку з чим просить стягнути 23850,00 грн.

Виписки за договором за період 16.07.2026 - 21.07.2025 підтверджує отримання відповідачем гошових коштів на картковий рахунок у розмірі 9000,00 грн та користування ними.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором № 9245700 від 06.07.2025 в загальному розмірі 23850,00 грн.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження вимог про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7000,00 грн позивачем надані копії: договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткової угоди № 25771569556 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги; протоколу погодження вартості послуг, акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026, згідно з яким витрати на правничу допомогу складаються з вивчення матеріалів справи 2 год. - 1000,00 грн; складання адвокатського запиту 1 год. - 500,00 грн; складання клопотання про витребування доказів 1 год. - 500,00 грн; складання позовної заяви 2 год. - 5000,00 грн, що разом становить 7000,00 грн (а.с. 65-68).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін; розмір заявлених до стягнення вимог, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки та направлення до суду позовної заяви, яка є достатньо типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, клопотання про витребування доказів, яке є однотипним в таких справах, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає не підтвердженою необхідність складання позовної заяви протягом двох годин, яка є типовою, а також, що вивчення матеріалів справи потребувало дві години часу, а відтак робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правничої допомоги підлягають зменшенню, судом не встановлена їх доцільність та необхідність в такому розмірі, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 3000,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 9245700 від 16.07.2025 заборгованість у розмірі 23850 (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця реєстрації/знаходження: 01133, м. Київ, бул-р. Лесі Українки, 34 , офіс 333

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складений та підписаний 10.09.2026

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО