Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №278/3295/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3295/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Юзюк А.Ю., розглянувши розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЛЬБАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 та ТОВ «Фліксбус-Україна», в якому просила суд стягнути з ТОВ «Фліксбус-Україна» 58000,00 грн матеріальної шкоди та 30000,00 грн моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 05.07.2023 року уклала з відповідачем договір перевезення пасажира та багажу на автобусний маршрут №3272 номер бронювання 3087487537 з Жиліна (Словаччина) до Житомира(Україна). При здачі багажу до багажного відсіку автобусу державний номер НОМЕР_1 у вартість квитка включено перевезення за багаж, який було надано водію компанії «Фліксбус-Україна» ОСОБА_3 , який і здійснював завантаження багажу у багажний відсік автобуса. Опис речей, що містились у валізі не складався, про їх цінність водій попереджався.

Про приїзду до кінцевого пункту призначення у місто Житомир багаж не виявився. Водій запропонував забрати багаж з протилежного боку багажного відділення автобусу, у якому валізи позивача не виявилось. У зв`язку із втратою багажу позивач звернулась до Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області та по даному факту працівниками поліції на місці було відібрано пояснення у водія. Позивач звернулась до компанії ТОВ «Фліксбус-Україна» із заявою про викрадення багажу, відшкодування завданої шкоди та із вимогою виконати взяті на себе зобов`язання щодо видачі позивачу багажу, яке зареєстроване за №3087487537. Також позивач звернулась до представників ТОВ «Дітранс» з вимогою відшкодувати завдану шкоду, однак в телефонній розмові від ТОВ «Дітранс» отримала відмову. Всі звернення до відповідача лишились без належного реагування.

Порушено право власності позивача, оскільки втрачено та пошкоджено багаж під час виконання компанією ТОВ «Фліксбус-Україна» №3272 номер бронювання 3087487537 з Жиліна до Житомира, 05.07.2023 – 06.07.2023, час відправлення 01 год. 5 хв. Багаж втрачено водіями автобуса, тому позивач звернулась до суду.

Ухвалою від 11.08.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 53).

19.09.2025 року відповідача ТОВ «Фліксбус-Україна» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник останнього заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Також зазначив, що відповідач не надає послуги з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, не має відповідної ліцензії, і, відповідно, відповідач не є перевізником і не здійснював перевезення пасажирів на міжнародному маршруті. Крім того, зазначили, що позивачкою надано лише посадковий талон, однак не надано квитанції, інвойсу та/або іншого документа, в якому зазначено, хто саме був перевізником за маршрутом Жилін (Словаччина) – Житомир (Україна) 05 липня 2023 року; позивачка не надала доказів, що договір перевезення пасажира та багажу було укладено між позивачкою та відповідачем; із наданих позивачкою доказів неможливо встановити хто є перевізником за маршрутом Жилін (Словаччина) – Житомир (Україна) 05 липня 2023 року; позивачкою не надано доказів того, що ОСОБА_2 був або є працівником ТОВ «Фліксбус-Україна». Навпаки, позивачка у своїй заяві зазначає, що відповідач 1 працював в ТОВ "Дітранс"; позивачка зазначає, що зверталась до поліції та надає протоколи допитів свідків, однак із наданих доказів неможливо встановити, що це за кримінальне провадження, чи було встановлено особу, винну у втраті речей, які саме речі перебували у валізі, тощо. Самі пояснення складені, у тому числі на бланку допиту свідка, є нечитабельні, відповідно унеможливлюють проаналізувати їх у повному обсязі та надати об`єктивну оцінку; оцінка речей, які за твердженнями позивачки перебували у її валізі, є суб`єктивною і не підтверджує жодним доказом, у тому числі не доведено: що саме перебувало у валізі, яка вартість речей у тому числі з урахуванням їх використання, докази купівлі позивачкою речей, які перебували у валізі. Крім того, пояснили, що ТОВ «Фліксбус-Україна» не є перевізником у цій справі, який надавав послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, відповідно, ТОВ «Фліксбус-Україна» не може бути відповідачем у цій справі. Перевізником є особа, яка має буди зазначена в інвойсі, однак позивачкою не долучено до матеріалів справи відповідні квитки, тобто не доведено яка саме особа була перевізником; ТОВ «Фліксбус-Україна» не є отримувачем грошових коштів від Позивача, оскільки за правилами придбання квитків на сайті FlixBus саме компанія Flix SE надає послуги бронювання квитків. У той же час, позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження заявленого розміру моральної шкоди, не доведено причинного зв`язку між діями ТОВ «Фліксбус-Україна» та заявленою моральною шкодою, а також не доведено того, що саме ТОВ «Фліксбус-Україна» є належним відповідачем у даній справі і що саме ТОВ «Фліксбус-Україна» вчинив протиправні дії по відношенню до позивачки. Відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с. 70-101).

06.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що на сайті FlixBus міститься інформація щодо відповідача, зокрема, загальні умови та умови бронювання квитків, відповідно до яких договірною стороною та відповідальною за процес бронювання поїздки є компанія Flix. Позивач послалася на умови оплати банківською карткою та зазначила, що, надавши відповідачу свої персональні дані, була введена в оману щодо можливості пред`явлення претензій у разі втрати коштів. Позивач вказала, що неодноразово зверталася до відповідача із запитами щодо інформації про фактичного перевізника, однак відповідної інформації не отримала. У зв`язку з цим вона звернулася до суду з клопотанням про витребування у відповідача інформації або договору з перевізником за автобусним маршрутом № 3272, номер бронювання 3087487537, за напрямком Жиліна (Словаччина) – Житомир (Україна). Щодо наданих доказів позивач зазначила, що подані нею скріншоти та інші матеріали є електронними доказами у розумінні статті 100 ЦПК України, а відсутність кваліфікованого електронного підпису сама по собі не свідчить про недопустимість таких доказів. На підтвердження своєї позиції позивач послалася на практику Верховного Суду щодо допустимості електронних доказів та зазначила, що паперова копія електронного доказу не змінює його правової природи. Позивач також зазначила, що через ненадання відповідачем інформації щодо перевізника була змушена звертатися за правничою допомогою з метою встановлення належного відповідача. За її твердженням, у ході таких звернень було встановлено, що автобус належить ТОВ «ПАУЛЬБАС», а перевезення здійснювалося за участю ТОВ «ФЛІКСБУС-УКРАЇНА», однак відповіді на адвокатські запити отримано не було. Щодо моральної шкоди позивач зазначила, що внаслідок порушення її прав змінився звичний спосіб життя, вона була змушена витрачати час і зусилля на вирішення спірної ситуації, зазнала душевних переживань та була позбавлена можливості належним чином реалізувати свої права як споживач. Посилаючись, зокрема, на положення статті 924 ЦК України, позивач вказала, що неналежне надання послуг відповідачем та відмова у компенсації завданих збитків спричинили їй моральні страждання, у зв`язку з чим просила врахувати наведені обставини при вирішенні спору (а.с. 109-114).

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що ТОВ «Фліксбус-Україна» є окремою юридичною особою та не є перевізником за спірним маршрутом Жиліна–Житомир. Договір перевезення та оплата квитка здійснювалися не з ТОВ «Фліксбус-Україна», а тому останній не може нести відповідальність за втрату багажу. Відповідач також посилається на те, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів укладення договору саме з ТОВ «Фліксбус-Україна», отримання ним коштів, причетності його працівників до втрати багажу, а також фактичного переліку та вартості втрачених речей. Крім того, не доведено наявність моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача 2 і заявленою шкодою. У зв`язку з цим ТОВ «Фліксбус-Україна» вважає себе неналежним відповідачем та просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо нього (а.с. 118-23).

Ухвалою суду від 13.11.2025 клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено та залучено в якості співвідповідача ТОВ «Паульбас» (а.с. 130).

01.12.2025 від представника відповідача ТОВ «Фліксбус-Україна» надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що ТОВ «Фліксбус-Україна» не має ліцензії на здійснення міжнародних пасажирських перевезень, а тому не є перевізником за маршрутом № 3272 Жиліна–Житомир. Також відповідач вказав, що не є власником чи адміністратором вебсайту FlixBus, а договірною стороною щодо бронювання та продажу квитків є компанія Flix SE. ТОВ «Фліксбус-Україна» повідомило, що не укладало з ТОВ «Паульбас» чи іншими перевізниками договорів перевезення пасажирів і багажу, договорів про організацію перевезень або оренди транспортних засобів за спірним маршрутом. У зв`язку з відсутністю таких документів у відповідача 2 він зазначив про неможливість виконати відповідну ухвалу суду щодо їх витребування та просив врахувати наведені пояснення під час розгляду справи (а.с. 131-140).

Від представника відповідача ТОВ «Паульбас» надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що є перевізником на міжнародному маршруті № 3272 та здійснює перевезення між Україною, Словаччиною та Австрією. На виконання ухвали суду відповідач зазначив, що договори перевезення пасажирів і багажу та договори про організацію перевезень у нього відсутні, оскільки законодавство не вимагає їх укладення, та надав копію договору суборенди транспортних засобів. Також ТОВ «Паульбас» зазначило, що не отримало від позивачки копії позовної заяви та доданих матеріалів, у зв`язку з чим не має можливості подати відзив на позов. Відповідач просив долучити пояснення та надані документи до матеріалів справи (а.с. 144-158).

20.02.2026 від представника відповідача ТОВ «Паульбаса» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ТОВ «Паульбас» повністю заперечує проти позову, вважаючи вимоги позивачки необґрунтованими та недоведеними. Відповідач зазначає, що позивачка не надала належних доказів того, які саме речі знаходилися у валізі, їх вартості та належності їй, а також не довела факт передачі багажу саме відповідачу та його втрати з вини водіїв ТОВ «Паульбас». Відповідач також звертає увагу, що позивачка не зверталась безпосередньо до ТОВ «Паульбас» із заявою про втрату багажу. За поясненнями відповідача, під час прибуття до Житомира могла мати місце помилка при отриманні валізи, оскільки позивачка сама зазначала про наявність іншої валізи, схожої на її. Тому, на думку ТОВ «Паульбас», не доведено, що багаж був втрачений саме під час перевезення або з вини перевізника. Окремо, відповідач заперечує проти стягнення 58000,00 грн матеріальної шкоди та моральної шкоди, оскільки позивачка не довела факту втрати майна саме з вини ТОВ «Паульбас», його вартості, а також наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача і заявленими стражданнями. У зв`язку з цим ТОВ «Паульбас» просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 183-210).

09.03.2026 від позивачки надійшла відповідь на відзив ТОВ «Паульбас», з якого вбачається, що позивач не погоджується із запереченнями Товариства та наполягає на обґрунтованості позовних вимог. Вона зазначає, що договір перевезення пасажира та багажу підтверджується посадковим талоном, а багаж був прийнятий до перевезення та поміщений до багажного відсіку автобуса. На думку позивачки, саме перевізник відповідно до ст. 924 ЦК України відповідає за збереження багажу з моменту його прийняття до видачі пасажиру. Позивачка заперечує твердження про те, що вона не зверталася до відповідачів, посилаючись на звернення до поліції, Flixbus, ТОВ «Дітранс» та ТОВ «Паульбас», у тому числі через адвокатські запити. Також вона вказує, що твердження про заміну водіїв не підтверджені належними доказами, а пояснення водія свідчать про прийняття багажу до перевезення. Щодо матеріальної шкоди позивачка зазначає, що втрата багажу підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, а його вартість може бути визначена на підставі наданих доказів. Посилається на п. 80 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, відповідно до якого багаж, не доставлений протягом 14 діб після заяви про його видачу, вважається втраченим. Щодо моральної шкоди позивачка зазначає, що втрата особистих речей спричинила їй душевні страждання, побутові незручності, необхідність витрачати час на пошук багажу та придбання речей першої необхідності, а також порушила її звичайний спосіб життя. У зв`язку з цим вважає вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди обґрунтованими (а.с.217-224).

Відповідач ТОВ «ПАУЛЬБАС» у запереченнях на відповідь на відзив позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів фактичної втрати багажу саме з вини ТОВ «ПАУЛЬБАС», а також доказів вартості речей, які знаходилися у валізі, та розміру завданої матеріальної шкоди. Вказав, що позивачкою не було надано багажної квитанції, не було оголошено цінність багажу та не підтверджено належними доказами його індивідуалізацію, зокрема, наявність передбаченої правилами перевезення бирки. Зазначив, що на кінцевій станції у багажному відділенні автобуса знаходилася валіза, яку позивачка відмовилася отримати, стверджуючи, що вона їй не належить, однак доказів належності їй іншої валізи не надала. Відповідач наголосив, що його працівники не причетні до зникнення багажу, а наявні у справі матеріали, на його думку, підтверджують доставлення валізи до кінцевої станції, а відтак виконання перевізником обов`язку щодо її збереження. Також послався на положення статей 910, 924 ЦК України та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, зазначивши, що у разі неоголошення цінності багажу розмір компенсації визначається у судовому порядку, однак позивачкою не доведено розмір заявленої матеріальної шкоди. Щодо моральної шкоди ТОВ «ПАУЛЬБАС» зазначило, що позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди саме діями відповідача, наявності негативних наслідків, причинного зв`язку між діями відповідача та такою шкодою, а також вини ТОВ «ПАУЛЬБАС». Посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 225-230).

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фліксбус-Україна» - адвокат Петрушина К.І. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Пояснила, що вони є неналежними відповідачами та ТОВ «Фліксбус-Україна» не здійснює міжнародні перевезення; у них відсутня ліцензія та водій не є їхнім працівником.

Представник відповідача ТОВ «Паульбас» - адвокат Славна Н.І. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки з боку перевізника було дотримано умови перевезення валізи; те що було в середині – це не їх відповідальність. Крім того, пояснила, що водій не є працівником компанії ТОВ «Паульбас», перевізник у повній мірі виконав обов`язок щодо перевезення. Крім того, зазначила, що позивачем не було дотримано процедури ідентифікації і реєстрації багажу; на кожній зупинці треба було виходити і оглядати багаж (контролювати), наявність багажу. Водій мав повідомити про стан сумки (відірвана ручка, поштовхана).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився; про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, вислухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З копії квитка, який наданий позивачем, вбачається, що був заброньований та придбаний квиток на 05.07.2023 року (номер бронювання № 3087487537) за маршрутом Жиліна – Житомир на ім`я ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) (а.с. 10).

На підтвердження здійснення поїздки та понесення витрат позивач надала копію підтвердження VUB BANKA про здійснення 28.06.2023 року транзакції дебетовою карткою на суму 82,94 євро на користь Flix, однак із зазначеного документа вбачається, що власником рахунку (платником) є Andris Artemchuk тобто інша особа, а тому цей документ сам по собі не підтверджує здійснення відповідної оплати саме позивачем (а.с. 114).

Також до матеріалів справи надано інвойс (документ про бронювання) перевізника FlixBus, датований 28.06.2023 року, який містить відомості щодо маршруту поїздки та часу її здійснення. Разом із тим із наданої копії документа неможливо достовірно встановити особу пасажира, на ім`я якого здійснено бронювання, а також особу, яка безпосередньо здійснила таке бронювання та оплату квитка. Відомості які б безпосередньо підтверджували придбання квитка саме позивачем та здійснення ним відповідної поїздки, у наданих документах відсутні (а.с. 117).

Таким чином, надані документи у своїй сукупності не дають суду можливості достовірно встановити, що саме позивач здійснив оплату квитка та скористався відповідною послугою перевезення.

Позивач також не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що саме відповідач ТОВ "Фліксбус-Україна" є перевізником та з ним було укладено договір перевезення.

Як вбачається із пояснення водія автобуса, яке було відібрано 06.07.2023 співробітником поліції Житомирського РУП ГУПНП Житомирської області, що звернулась пасажирка та зазначила, що було виявлено чемодан, який нікому не належить, однак, пасажирка, яка звернулась, повідомила, що у неї «була така сама валіза, тільки з ручкою». Також надано ілюстративну таблицю, де є фото із різними валізами, однак, детального опису валізи не здійснено (а.с. 11-12).

Суд критично оцінює надану позивачем довідку Головного управління статистики у Житомирській області, оскільки наведені у ній статистичні відомості мають загальний характер та сама по собі не підтверджують обставин, які підлягають доказуванню у цій справі, зокрема факту заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди, її розміру, а також причинного зв`язку між діями відповідача та заявленою шкодою. Відтак зазначена довідка не є належним та достатнім доказом на підтвердження заявлених позовних вимог (а.с. 20).

Стаття 908 ЦК України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 910 ЦК України визначає, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Стаття 922 ЦК України визначає, що за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов`язаний повернути пасажиру провізну плату.

Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов`язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

Для надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, відповідно до абзацу 6 частини 4 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідною є ліцензія.

Пунктом 40 Правил передбачено, що за договором перевезення пасажира автобусом перевізник зобов`язується безпечно перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання ним багажу - доставити до пункту призначення багаж та видати його пасажиру або уповноваженій ним особі. Пасажир зобов`язується внести установлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу до багажного відділення - плату за його перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 15 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 910 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка або електронного квитка та багажної квитанції, вимоги до яких встановлюються відповідно до законодавства.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ст. 919 ЦК України). Згідно із вимогами п. 40 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (надалі – Правила надання послуг), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184, за договором перевезення пасажира автобусом, автомобільний перевізник зобов`язується безпечно перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здавання ним багажу - доставити до пункту призначення багаж та видати його пасажиру або уповноваженій ним особі.

Пасажир зобов`язується внести установлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу до багажного відділення - плату за його перевезення. Пункт 41 Правил надання послуг встановлює, що пасажир повинен мати квиток на проїзд в автобусі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – електронний квиток та документи для пільгового проїзду. У разі перевезення багажу пасажир повинен мати квитанцію на перевезення багажу. Багаж пасажирів перевозиться у багажному відділенні автобуса (якщо це передбачено конструкцією автобуса) за плату.

У разі відсутності багажного відділення багаж перевозиться в салоні автобуса (одна одиниця - безоплатно, решта - за плату згідно з тарифом) (п. 78 Правил надання послуг). Пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму (п. 78 Правил надання послуг).

Відповідно до п. 80 Правил надання послуг, багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення.

У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку. Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Одночасно, як зазначено відповідачем ТОВ Фліскбус-України, у відзиві на позовну заяву, а саме у додатку 2 до відзиву, на веб-сайті платформи https://www.flixbus.ua/, якою скористалась позивачка для здійснення бронювання квитків для наступного здійснення поїздки, за адресою https://www.flixbus.ua/abb розміщено Загальні умови перевезення (додаток 3 до цього відзиву) (а.с. 75-93).

Так, згідно із п. 14.1.1 Загальних умов перевезення, у вартість поїздки включено безкоштовне перевезення одного місця багажу максимальним розміром 80 х 50 х 30 см на одного пасажира. Допускаються незначні відхилення розмірів, якщо сума розмірів багажу за висотою, шириною та довжиною не перевищує 160 см. Кожний пасажир може безкоштовно перевозити багаж максимальною загальною вагою до 20 кг. До багажу належать валізи та сумки. Як виняток допускається перевезення туристичного рюкзака. На деяких рейсах можуть діяти винятки з правил перевезення багажу. У такому випадку ця інформація буде вказана під час оформлення відповідного бронювання та на виданому квитку.

Відповідно до п. 14.1.3 Загальних умов перевезення, щоб уникнути плутанини та помилок, пасажири зобов`язані позначити на багажі своє ім`я та адресу. Пунктом 7 Загальних умов перевезення «7. Доповнення до умов здійснення перевезень для Україні» здійснено доповнення до "до пункту 14.1.1: Водії завантажують та вивантажують ваш багаж, розміщуючи його у багажному відділенні автобуса, проте вони можуть звернутися до вас по допомогу під час завантаження великогабаритних, важких або крихких речей".

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша ст. 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

01 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц прийняла постанову, якій сформувала правовий висновок про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Також існує стала позиція Верховного Суду щодо тягаря доказування у разі вимог про відшкодування моральної шкоди: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20). Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20).

Разом з тим, суд вважає, що позивачка у позовній заяві не довела належними та достатніми доказами факт завдання їй моральної шкоди, яка спричинена саме втратою багажу ТОВ "Паульбас"; факт настання негативних наслідків від дій ТОВ "Паульбас" (втрату багажу); не підтверджено втрату самого багажу (валізи) позивачки саме внаслідок дій ТОВ "Паульбас", якщо такий багаж був; а також не доведено наявність причинного зв`язку між діями ТОВ "Паульбас" та заявленою моральною шкодою до відшкодування.

Так, в обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачка у позовній заяві зазначає: «Неналежне надання послуг відповідачем щодо забезпечення схоронності багажу в період перевезення позивача та мого багажу, мені було завдано моральну шкоду, пов`язану із знищенням та пошкодженням мого майна, заподіяння неприємних відчуттів, моральних страждань».

Натомість, у вимогах позивачки щодо відшкодування майнової шкоди йдеться саме про втрату багажу, а не про пошкодження та знищення багажу. Таким чином, суд вважає, що позивачкою не доведено факту втрати багажу або його пошкодження. Відтак, вимога позивачки про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Згідно положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 жовтня 2020 р. у справі № 705/3876/18, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У п. 40 постанови від 17 квітня 2018 у справі № 523/9076/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до правового висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Протягом всього часу розгляду справи у суді, стороною позивача не було надано до суду належні і допустимі докази, та судом не встановлено, що саме відповідачем ТОВ «Фліксбус-Україна» були порушені права позивача, враховуючи те, що перевізником, за придбаним позивачем квитком був ТОВ «Паульбас».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що відповідач ТОВ «Фліксбус-Україна» є неналежним відповідачем, не здійснював перевезення позивача, за придбаним ним квитком, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено наявності між ним та спірними правовідносинами правового зв`язку, який би зумовлював його обов`язок відповідати за заявленими позовними вимогами. Позивачем не надано належним та допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок дій чи бездіяльності зазначеного відповідача було завдано позивачу матеріальної та моральної шкоди, а також не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями та заподіяною шкодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є учасником спірних матеріальних правовідносин та не несе відповідальності за заявленими позовними вимогами. Доказів які б свідчили про його причетність до обставин, що стали підставою для звернення позивача до суду матеріалів справи не містять.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 614, 908, 910, 922 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЛЬБАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 10.09.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: в матеріалах справи відсутня інформація.

Товариство з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 44, ЄДРПОУ: 42979467.

Товариство з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження: Київська область, м. Буча, вул. Тургенєва, буд. 6В, ЄДРПОУ: 43603938.

Суддя О. М. Дубовік