Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №295/7355/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7355/26

Категорія 38

2/295/4134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м.Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом, в якому зазначило, що 07.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як кредитодавцем та ОСОБА_1 – позичальником, укладено договір кредиту у формі електронного документа, з визначеними учасниками такого правочину правами та обов`язками.

Сторона зауважує, що 26.01.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вчинено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Так, на підставі відповідного договору факторингу, складеного реєстру боржників від 26.01.2025 року позивач набув право вимоги за договором до відповідача в сумі 17 114,48 грн., з яких: 10 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 524,48 грн. – сума заборгованості за відсотками, 5040,00 грн. – заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1050,00 грн. – комісія за надання кредиту.

Позивач також зазначає, що 07.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики.

На підставі укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу від 14.06.2021 року, реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року як додатку до договору, позивач набув право вимоги за таким договором позики від 07.02.2024 року на суму 14 500,00 грн., з яких 4000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 10 500,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на вимоги законодавства у сфері врегулювання кредитних правовідносин, у тому числі, що визначають обов`язковість виконання зобов`язань, умови їх припинення, підстави заміни кредитора іншою особою у зв`язку з відступленням права вимоги, позивач просить стягнути на його користь суму заборгованості за договорами на суму 31 614,48 грн., відшкодувати судові витрати.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір кредиту, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як кредитодавець надав, а ОСОБА_1 – позичальник, отримав грошові кошти в розмірі 10 500,00 грн. на строк користування 15 днів, із застосуванням відсоткових ставок на рівні: 0,333 % в день та 5 % в день за понадстрокове використання коштів.

Умовами договору сторони визначили комісію за надання кредиту - 10,00% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 1050,00 грн.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 26.01.2026 року укладено договір факторингу, згідно якого клієнт (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») зобов`язався відступити фактору (ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату.

Згідно з п.1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.

Судом встановлено, що договір, укладений із боржником ОСОБА_1 включено до реєстру боржників № 2 від 26.01.2026 року, сторонами складено акт прийому-передачі відповідного реєстру.

Станом на день переходу права вимоги заборгованість позичальника, згідно витягу з реєстру боржників, визначена на рівні 17 114,48 грн., з яких: 10 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 524,48 грн. – сума заборгованості за відсотками, 5040,00 грн. – заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1050,00 грн. – комісія за надання кредиту

Судом також встановлено, що 07.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики.

За умовами договору ОСОБА_1 як позичальник отримав грошові кошти в сумі 4000,00 грн. на строк 15 днів.

Учасниками погоджено відсоткові ставки: базова відсоткова ставка - 2,5 % в день, відсоткова ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) 2,7 % за день. Згідно примітки до договору не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження.

Сторони відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України домовились про те, що у випадку невиконання Позичальником свого обов`язку із повернення позики у в останній день строку користування позикою, Позичальник отримує право користування кредитом без застосування по відношенню до Позичальника штрафних санкцій (у тому числі процентної ставки за понадстрокове користування Позикою) протягом 90 календарних днів після спливу первісного строку користування Позикою, визначеного Договором/додатковими угодами, за які нараховується проценти за базовою процентною ставкою, що визначена п.п. 2.3. п. 2 Договору. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою та до повного погашення заборгованості за Договором, проте не довше 90 календарних днів після спливу первісного строку користування Позикою, визначеного Договором/додатковими угодами, за які нараховуються проценти за базовою процентною ставкою, що визначена п.п. 2.3. п. 2 Договору.

Судом встановлено, що 14.01.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги, строк виконання за якою настав.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.

Додаткової угодою № 7 від 13.06.2022 року до договору факторингу від 14.02.2021 року учасники погодили, що у випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

У складеному реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року учасники відтворили відомості про боржника ОСОБА_1 з даними про суму заборгованості 14 500,00 грн., з яких 4000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 10 500,00 грн. – сума заборгованості за відсотками. Товариствами складено акт прийому-передачі реєстру боржників.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закон Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Обставини укладення договорів та погодження їх умов підтверджуються дослідженими судом доказами, оцінку яким надано в окремому, а також сукупному взаємному значенні.

З дослідженої судом інформації за укладеними договорами (розрахунками заборгованості) слідує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника виникла заборгованість.

При цьому, суд не може в повній мірі погодитись з грунтовністю заявлених вимог та вважає необхідним звернути увагу на таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач, крім іншого, ініціює запит на стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими у період понадстрокового використання грошовими коштами за договором кредиту від 07.09.2025 року на суму 5040,00 грн.

Є необхідним зазначити, що користування коштами не може бути одночасно правомірним та неправомірним, отже вимогу про стягнення таких відсотків слід розуміти як скеровану на реалізацію ч.2 ст. 625 ЦК України майнову компенсацію, що, у свою чергу, суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У постанові від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

За таких обставин, суд вважає необхідним виключити з заявлених вимог суми нарахувань за ч.2 ст. 625 ЦК України на відповідну суму, стягнути з договором від 07.09.2025 року заборгованість в сумі 12 074,48 грн., з яких: 10 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 524,48 грн. – сума заборгованості за відсотками, 1050,00 грн. – комісія за надання кредиту.

В частині вимог про стягнення заборгованості за договором позики від 07.02.2024 року суд зауважує.

За змістом ч.5 ст. 8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень якого максимальний розмір відсотків не може перевищувати 1% у день від загального розміру кредиту - починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-ІХ (тобто з 21.08.2024 року); на перехідний період встановлюється максимальний розмір не більше 2,5% у день на перші 120 днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 22.04.2024 включно), і не більше 1,5% - на наступні 120 днів.

Досліджений судом розрахунок містить відомості про застосування денної відсоткової ставки на рівні 2,5 % у період з 23.04.2024 року по 12.05.2024 року, що не відповідає приписам наведених норм.

Отже, виходячи з наведених приписів Закону України «Про споживче кредитування», умов договору щодо суми кредиту та строку кредитування, правильним вважатиметься наступна деталізація:

У період з 07.02.2024 року по 22.04.2024 року: 4000,00 грн. * 2,5 % * 75 днів користування / 100 = 7500,00 грн.

У період з 23.04.2024 року по 12.05.2024 року: 4000 грн. * 1,5 % * 20 днів користування / 100 = 1200,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості по відсотках становитиме: 7500,00 грн. + 1200,00 грн. = 8700,00 грн.

Сума заборгованості за договором позики від 07.02.2024 року, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 12 700,00 грн. та включає: 4000,00 грн. – заборгованість за основним боргом, 8700,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками.

Оскільки за результатами вирішення спору знайшли свого підтвердження обставини порушення відповідачем взятих на себе згідно договору кредиту зобов`язань, що виявляє порушення прав кредитора та необхідність їх поновлення, суд вважає необхідним задовольнити позов частково з врахуванням зазначених висновків суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, вул. Лісова, 2), заборгованість за договорами на суму 24 774, 48 грн.

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2080,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов