Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №196/643/26 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/643/26

№ провадження 2/196/650/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2025 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір № 463384017.

20.05.2025 р. між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/36 відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" передало ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" за плату належні йому права вимоги до боржників.

29.12.2025 р. між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено Договір факторингу №29/1225-01, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передав ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 29.12.2025 р. до Договору факторингу №29/1225-01 від 29.12.2025 р., ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до відповідача в сумі 14 166.80 грн. з яких: 4000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 926.80 грн. сума заборгованості за відсотками, 240 грн. – комісія, 2000 грн. - неустойка.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув кредит в передбачені строки кредитним договором.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 463384017 від 18.03.2025 р. в розмірі 14 166.80 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2026 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.105).

У відзиві на позовну заяву, який подано через систему «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково. Визнав позов в частині основного боргу. Просив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 7 926.80 грн., 240 грн. – комісії, 2000 грн. – неустойки - відмовити, оскільки він являється військовослужбовцем та вказані стягнення не передбачені ст.14 п.15 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Справу просив розглянути без його участі (а.с.133-135).

Представник позивача – ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив (а.с.142-156).

В обґрунтування відповіді на відзив зазначила, що сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.

Відповідачем факт укладення кредитного договору не спростовується.

Щодо застосування до відповідача п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», то мобілізовані позичальники повинні звернутись до кредитора із заявою разом з документами, які підтверджують факт проходження військової служби.

Позивачем надано належні докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, підтверджують законність позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості.

Просить позовні вимоги задовольнити, справу розглянути без участі представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2025 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" і відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №463384017 /далі – Договір/ у формі електронного документу, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "HUHH" (15-38).

Загальний розмір кредиту за цим договором 1 000 грн., разом із тим позичальнику можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит (2.2. Договору).

Перший транш надається позичальнику 18.03.2025 р. (п.2.3 Договору).

Кожен окремий транш надається на рахунок позичальника використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 (п.5.1 Договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 17.04.2025 р. (п.7.1 Договору).

Кінцева дата повернення кредиту – 17.04.2030 р. (п.7.3 Договору).

Базова процентна ставка складає 0.98% в день від суми залишку кредиту (п.8.3 Договору).

Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 60 грн. (п.8.5 Договору).

18.03.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору №463384017 від 18.03.2025 р. (а.с.39-41).

Сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу у сумі 3000 грн. (п.1.1 Додаткової угоди).

Після надання траншу відповідно до цієї Додаткової угоди, сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та не повернута на момент укладення додаткової угоди, буде складати 4000 грн. (п.1.2 Додаткової угоди).

Безготівковий переказ цього та інших траншів за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника 516874хххххх8395 (п. 1.3 Додаткової угоди).

Під час надання суми траншу, вказаного в п.1.1 Додаткової угоди, кредитодавцем нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 180 грн. (п.1.6 Додаткової угоди).

На момент укладення Додаткової угоди, сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 60 грн. (п.1.8 Додаткової угоди).

Додаткова угода від 18.03.2025 р. підписана відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 2174.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, що підтверджується довідками про перерахування коштів 18.03.2025 р. на рахунок відповідача в розмірі 1000 грн. та 3000 грн., а також платіжними дорученнями від 18.03.2026 р. про перерахування коштів на рахунок НОМЕР_1 в сумі 1000 грн. та 3000 грн. (а.с.42-47).

Відповідно до розрахунку заборгованості до кредитного договору № 463384017 від 18.03.2025 р., заборгованість відповідача становить 14 166.80 грн. з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 926.80 грн. - сума заборгованості за відсотками, 240 грн. – комісія, 2000 грн. – неустойка (а.с.48-53).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

20.05.2025 р. між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/36 відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" передало ТОВ"ТАЛІОН ПЛЮС" за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.54-59).

Відповідно до п.4.1 договору факторингу № МВ-ТП/36 від 20.05.2025 р., наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги 20.05.2025 р. до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 463384017 від 18.03.2025 р. в загальному розмірі 8443.60 грн. (а.с.61).

Платіжною інструкцією №1495 від 12.06.2025 р. підтверджено оплату за договором факторингу № МВ-ТП/36 від 20.05.2025 р. (а.с.60).

29.12.2025 р. між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено Договір факторингу №29/1225-01, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передав ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.63-72).

Згідно п.2.1 договору факторингу №29/1225-01 від 29.12.2025 р. клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 29.12.2025 р. до Договору факторингу №29/1225-01 від 29.12.2025 р., до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 463384017 від 18.03.2025 р. в загальному розмірі 14 166.80 (а.с.74).

Платіжною інструкцією №228 від 30.12.2025 р. підтверджено оплату за договором факторингу №29/1225-01 від 29.12.2025 р. (а.с.73).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, суд зазначає, що за п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір № 463384017 від 18.03.2025 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що прийняв в повному обсязі умови цього договору та зобов`язався виконувати його умови.

Позовні вимоги за кредитним договором № 463384017 від 18.03.2025 р. в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4000.00 грн., комісії за надання кредиту 240 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості до договору № 463384017 від 18.03.2025 р., заборгованість відповідача становить 14 166.80 грн. з яких: 4000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 926.80 грн. сума заборгованості за відсотками, 240 грн. – комісія, 2000 грн. – неустойка (а.с.48-53).

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав в частині тіла кредиту. У іншій частині позовних вимог просить відмовити та врахувати, що він являється військовослужбовцем, посилається на пункт 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який звільняє від обов`язку сплачувати відсотки та комісію за користування кредитом.

Із довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2026 р. № 1365 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.11.2024 р. був призваний до Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_2 (а.с.166).

Згідно довідки в/ч НОМЕР_3 від 01.04.2026 р. №76, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) (а.с.124).

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, відповідач ОСОБА_1 як у період укладення кредитного договору №463384017 від 18.03.2025 р., так і на теперішній час має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів та неустойки за користування кредитом.

Крім того, щодо вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 2000 грн. суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Відповідно до п.12.3 Договору №463384017 від 18.03.2025 р. у випадку невиконання грошових зобов`язань товариство має право нарахувати штраф (а.с.15-38).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і суму заборгованості за неустойкою в розмірі 2000 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за неустойкою в розмірі 2000 грн., відсотків у розмірі 7926.80 грн. задоволенню не підлягають.

У зв`язку із чим суд вважає, що позов ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів" підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості за тілом кредиту та комісією за кредитним договором №463384017 від 18.03.2025 р., що становить загальну суму 4240 грн., яка складається з тіла кредиту 4000 грн., комісії за надання кредиту 240 грн.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі №463384017 від 18.03.2025 р., і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с.77) підтверджує, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором №463384017 від 18.03.2025 р. перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Всупереч умовам кредитного договору №463384017 від 18.03.2025 р., відповідач не виконав свого зобов`язання.

Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено кредитний договір №463384017 від 18.03.2025 р., за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договорами строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісією.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 154986 від 17.04.2026 р. про сплату судового збору загальною сумою 2662.40 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 29.93 % позовних вимог (4240.00 грн. від 14166.80 грн. складає 29.93 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 796.86 грн. (2662.40 грн. х 29.93 % : 100).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"заборгованість за кредитним договором №463384017 від 18.03.2025 р. в розмірі 4240.00 грн., судові витрати в розмірі 796.86 грн., а всього 5036.86 грн. (п`ять тисяч тридцять шість грн. 86 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", місцезнаходження: 07400, м.Бровари, вул.Лісова,2, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 в АТ "ТАСкомбанк".

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева