Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №185/6671/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6671/26

Провадження № 2/185/7347/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю –

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю. Просить суд визнати за нею право власності на 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 за набувальною давністю.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власницею 43/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належить на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Власником іншої частин будинку є відповідач по справі ОСОБА_2 якій належить 8/25 частин на підставі свідоцтва про право власності від 01.08.1989 року виданого виконкомом Павлоградської міської ради. Відповідач в будинку не проживає більше 15 років, не користується ним та не утримує його, не сплачує комунальні послуги. Позивач весь цей час користується будинком, утримує його, підтримує його у належному житловому стані. Вважає, що набула право власності за набувальною давністю на 8/25 частини будинку, який належить ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була своєчасно повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить 43/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 квітня 2026 року посвідченого державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Тимченко О.М.

Відповідачу ОСОБА_2 належить 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі на свідоцтва про право власності від 01.08.1989 року виданого виконкомом Павлоградської міської ради.

Позивач будинком користується за його призначенням, а саме: постійно проживає з 2009 року, сплачує за комунальні послуги проводить поточний ремонт, володіє іншими 8/25 частинами будинку, що підтверджується актом про фактичне проживання складеним 14 квітня 2026 року та засвідченим головою квартального комітету.

Відповідач своєю частиною будинку не користується, не проживає, не утримує, претензій до позивача щодо одноособового володіння та користування будинком ніколи з 2009 року не заявляла.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтвердили, що дійсно позивачка проживає у вищевказаному будинку, користується своєю частиною та частиною яка належить ОСОБА_2 . Підтримує будинок у належному житловому стані. Відповідач не проживає в будинку більше 15 років, не проявляє до нього інтересу.

Згідно статті 344 Цивільного кодексу України в редакції 2003р. особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем ( правонаступником ) вона є.

Право власності на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери насувається за рішенням суду.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт: законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння: відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18.; постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 6)-19156св18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь - якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За таких обставин є усі підстави для визнання за позивачкою права власності за набувальною давністю на 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на 8/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_2 .

Витрати на судовий збір залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: В. О. Головін