Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №185/10187/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10187/26

Провадження № 1-кп/185/287/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041480000069 від 07 травня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровську, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, який має неповну середню освіту, не одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

захисника ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 17 березня 2026 року, близько 11 годин 30 хвилин, перебуваючи в селищі Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, проходячи повз частково зруйновану в результаті ворожого обстрілу територію домоволодіння АДРЕСА_3 , побачив, що у приміщенні частково зруйнованого гаражу, розташованого на подвір`ї вказаного домоволодіння, знаходиться автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2106» червоного кольору, державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення та інше сховище, а саме автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2106» червоного кольору, державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , 17 березня 2026 року, близько 11 години 35 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, переконавшись у відсутності очевидців та у тому, що його протиправні злочинні дії залишаться таємними для сторонніх осіб, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення порядку користування транспортним засобом, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2106» червоного кольору, державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », знаходячись біля території домоволодіння, скориставшись тим, що ворота вказаного домоволодіння були відчинені, зайшов на територію домоволодіння, проникнув таким чином до іншого сховища, де підійшов до приміщення гаражу та через ворота, які на той час були відчинені в результаті дії вибухової хвилі, зайшов до приміщення гаражу, проникнув таким чином до приміщення.

Перебуваючи в приміщенні будівлі гаражу, ОСОБА_3 , підійшовши до вищевказаного автомобіля та побачив на передньому пасажирському сидінні ключі від замку живлення автомобіля, після чого, шляхом вільного доступу, через незачинені на замок водійські двері потрапив до салону вказаного транспортного засобу, де за допомогою ключа (який знаходився в салоні автомобіля) привів в дію двигун транспортного засобу марки «ВАЗ» моделі «2106», з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » та виїхав з території вказаного домоволодіння на проїжджу частину вул. Сонячна сел. Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, встановивши таким чином контроль над транспортним засобом та всупереч волі власника отримав можливість перемістити його від первинного місцезнаходження до вул. Сонячна сел. Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, тим самим розпорядився транспортним засобом на власний розсуд.

Своїми протиправними злочинними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 37909,06 грн.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення та інше сховище.

18 червня 2026 року між прокурором Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією дій, саме за ч. 2 ст. 289 КК України, а саме як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення та інше сховище і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченому узгоджене сторонами покарання, обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, зазначивши, що згоден з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про час та місце був повідомлений належним чином, подав заяву в якій зазначив, що він надає згоду прокурору у вказаному кримінальному провадженні на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного – також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення та інше сховище.

За місцем проживання обвинувачений характеризується задовільно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 18 червня 2026 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання не має.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

У справі маються процесуальні витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 1925 грн. 44 коп., двох судових трасологічних експертиз в сумі 2888 грн. 16 коп. та в сумі 2888 грн. 16 коп., всього на суму 7701 грн. 76 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 18 червня 2026 року укладену між прокурором Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 7701 грн. 76 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ», моделі «2106», д.р.н. « НОМЕР_1 », червоного кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 – залишити у його користуванні; 2 (два) сліди папілярних ліній – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1