Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №204/3818/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/3818/26

Провадження № 2/204/3307/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

9 вересня 2026 року Чечелівськийрайонний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місце розташування за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, 8), в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович (адреса для листування: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, оф. 503) до ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3% річних.В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, 15.04.2008 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Довіра та гарантія» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11334242000 від 15.04.2008, за яким банк надав відповідачу кредитні у сумі 200 000 доларів США, терміном до 14.04.2015, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 13,4 % річних.У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28.12.2011 по справі № 2-552/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнено з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 11334242000 від 15.04.2008 у розмірі 1640079,57 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1447451,57 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 182628 грн., пені за прострочення сплати кредиту та відсотків у розмірі 9000 грн., пені за порушення строку погашення кредиту 1000,00 грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.12.2012 рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28.12.2011 в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором змінено. Стягнено з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 11334242000 від 15.04.2008 у розмірі 1861292,96 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1447451,57 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 365257,09 грн., пені в розмірі 48584,3 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Представник позивач вказує, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.Станом на день пред`явлення даної позовної заяви до суду зазначене рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором не сплачена, внаслідок чого у відповідача наявназаборгованість перед позивачем, присуджена рішенням рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28.12.2011.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15.05.2026 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання яким просив розглядати справу за його відсутності, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була неодноразово повідомлена у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток. Будь яких заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Судом встановлено, що 15.04.2008 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Довіра та гарантія» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11334242000 від 15.04.2008, за яким банк надав відповідачу кредитні у сумі 200 000 доларів США, терміном до 14.04.2015, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 13,4 % річних.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28.12.2011 по справі № 2-552/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнено з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 11334242000 від 15.04.2008 у розмірі 1640079,57 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1447451,57 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 182628 грн., пені за прострочення сплати кредиту та відсотків у розмірі 9000 грн., пені за порушення строку погашення кредиту 1000,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.12.2012 рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28.12.2011 в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором змінено. Стягнено з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 11334242000 від 15.04.2008 у розмірі 1861292,96 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1447451,57 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 365257,09 грн., пені в розмірі 48584,3 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Вказане рішення суду набрало законної сили 17.12.2012.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25.03.2016 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239), у виконавчому провадженні по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» прав кредитора, відповідно до договору факторингу № 18 від 20.04.2015.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір інфляційних збитків та 3% річних за період невиконання рішення суду, тобто з 25.02.2019 по 23.02.2022, складає 167 363,38 грн. (а.с. 3).

Судом також встановлено та підтверджено копіями виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239), дата запису в реєстрі 25.07.2024 № 1000741070024056209 (а.с. 7-8)

Так, положеннями п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Українипередбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні визначено уст. 513 ЦК України, згідно вимог якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ізст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду по справі № 465/646/11 (Постанова від 31.10.2018 року) зазначила, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Враховуючи надані позивачем докази, судом встановлено, що до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Предметом позову у цій справі є стягнення 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих відповідно достатті 625 ЦК Україниу зв`язку з неналежним виконанням судового рішення.

Відповідно до вимогстатті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1статті 267 ЦК України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, зазначив, що «тлумачення частини першої статті509, частини першої статті267,статті625 ЦК Українисвідчить, що: (1) натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; (2) конструкціястатті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; (3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку…».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 727/4474/17, від 23 жовтня 2021 року у справі № 545/746/20, від 05 серпня 2022 року у справі № 757/63074/19-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі № 409/129/20.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 року у справі №285/3536/20, вказав, що натуральним (obligationaturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.

Задавненим є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Законодавець у п. 4 ч. 1ст. 602 ЦК Українипередбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов`язанні для охорони інтересів боржника.

Також КЦС наголосив, що зарахування, яке по своїй суті є замінником належного виконання зобов`язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в п. 4 ч. 1ст. 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред`явленої позовної вимоги про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.

На думку КЦС, очевидно, що аналогічний підхід має бути й стосовно 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов`язанні. Пред`явлення кредитором тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності. Тим самим досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги.

Тобто складається доволі нерозумна ситуація: кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги без можливості для боржника заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги…».

Суд зазначає, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Він Фінанс» позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) до відповідача ОСОБА_1 не пред`явило.

Крім того, згідно з відомостями Єдиного реєстру боржників від 11.08.2026, інформація про відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 з приводу стягнень заборгованість за кредитним договором № 11334242000 від 15.04.2008 у розмірі 1861292,96 грн.відсутня.

Згідно із вимогамист. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зіст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд, відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, а також витрати на правову допомогу покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,509,526,530,599,602,625 ЦК України, ст.ст.12,13,76,77,80,81,89,141,259,263-265,280-282,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач –Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ: 38750239, (місце розташування за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, 8);

Представник позивача –Романенко Михайло Едуардович (адреса для листування: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, оф. 503);

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя: С.В.Чудопалова