Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №761/47121/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/47121/24 Головуючий у І інстанції - Пономаренко Н.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/8857/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ера права» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ера права», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,-

установив:

У грудні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ЮК «Ера права», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮК «Ера права», третя особа: ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ЮК «Ера права» подало апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та без додержання норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що направлені кошти на рахунок позивача у розмірі 10000 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно листа №1 від 18 вересня 2025 року без ПДВ» не є тотожним розірванню договірних відносин між сторонами. Сторони не проявляли жодної ініціативи щодо такого розірвання.

Вказує, що сторони не заявляли клопотань про закриття провадження у справі та не стверджували про відсутність предмету спору.

Зазначає, що воно неодноразово заперечували проти задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим заявляли клопотання про виклик осіб в якості свідка, визнання явки осіб обов`язковою та проведення письмового опитування.

Таким чином, вважає, що судом першої інстанції було помилково прийнято рішення про відсутність предмету спору.

Просило суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, щоспірний Договір про надання юридичних послуг №34/05/24 від 10 травня 2024 року розірвано на підставі п. 7.1, про що свідчить її заява від 18 вересня 2025 року та відповідачем повернуто їй суму коштів, сплачених за Договором, що підтверджується копією платіжної інструкції №263 про повернення коштів в розмірі 10000 грн. згідно листа №1 від 18 вересня 2025 року, а тому зважаючи на предмет і підставу позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на рахунок позивача перераховано грошові кошти, які були предметом розгляду у даній справі, таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмета спору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, зважаючи на таке.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст.255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

При цьому підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Як уже зазначалося, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, в яких закривалося провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору: від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, провадження №12-67гс19; від 07 вересня 2022 року у справі №910/22858/17, провадження №12-5гс22, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20, постановах Верховного Суду: від 20 лютого 2024 року у cправі №916/1042/22, від 10 квітня 2024 року у справі №754/11753/21, від 22 травня 2024 року у справі №204/1150/23 та інших.

У зазначених судових рішеннях Верховного Суду зазначалося, що закриття провадження в справі в зв`язку з відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 просила суд розірвати Договорів на надання юридичних послуг №34/05/24 від 10 травня 2024 р. відповідно до ст. 906 ЦК України та стягнути з ТОВ «ЮК «Ера права» на свою користь суму у розмірі 10000 грн. у зв`язку з розірванням Договору на надання юридичних послуг №34/05/24 від 10 травня 2024 року.

У вересні 2025 року ТОВ «ЮК «Ера права» звернулось до суду з клопотанням про долучення доказів, де зазначило, що сторона відповідача з метою долучення доказів до матеріалів справи надсилає до суду копію платіжної інструкції №263 про повернення ОСОБА_1 коштів в розмірі 10000 грн. згідно листа №1 від 18 вересня 2025 року.

Позивач зазначеного не заперечувала.

Ураховуючи, що внаслідок сплати ТОВ «ЮК «Ера права» на користь ОСОБА_1 вказаної суми у розмірі 10000 грн. у зв`язку з розірванням Договору на надання юридичних послуг №34/05/24 від 10 травня 2024 року, сторони самі врегулювали спірні питання, а об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір (правовий конфлікт) між позивачем і відповідачем припинив існування в процесі розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що направлені кошти на рахунок позивача у розмірі 10000 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно листа №1 від 18 вересня 2025 року без ПДВ» не є тотожним розірванню договірних відносин між сторонами, колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно п. 7.1 Договору про надання юридичних послуг №34/05/24 від 10 травня 2024 року, договір може бути розірвано кожною із сторін достроково з попередженням другої сторони за один місяць.

Тобто, вбачається, що ОСОБА_1 згідно п. 7.1. Договору про надання юридичних послуг №34/05/24 від 10 травня 2024 року повідомила ТОВ «ЮК «Ера права» заявою від 18 вересня 2025 року про розірвання Договору, в результаті чого відповідач, згідно платіжної інструкції №263 про повернення коштів згідно листа №1 від 18 вересня 2025 року без ПДВ, виплатив/повернув ОСОБА_1 10000 грн., чим підтвердив розірвання Договору про надання юридичних послуг №34/05/24 від 10 травня 2024 року.

Таким чином, зважаючи на предмет і підставу позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства та незгоди з висновками суду першої інстанцій та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, яка є законною та обґрунтованою.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального закону та неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваній ухвалі висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегії суддів, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ера права» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба