Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №759/23404/25 — Київський апеляційний суд

справа № 759/23404/25 головуючий у суді І інстанції Горбенко Н.О.

провадження № 22-ц/824/9815/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Бондаром Антоном Вікторовичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 163 763,51 грн, з яких: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 154,96 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 561,19 грн, три відсотки річних у розмірі 719,96 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 000,13 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 718,02 грн, три відсотки річних у розмірі 1 045,16 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 567,42 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 799,89 грн, три відсотки річних у розмірі 787,07 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 29 436,27 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4 974,73 грн., три відсотки річних у розмірі 1 398,42 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 481,85 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 948,98 грн., три відсотки річних у розмірі 842,56 грн, пеня у розмірі 1 025,11 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 634,52 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 777,79 грн, три відсотки річних у розмірі 1 071,39 грн, пеня у розмірі 1 303,53 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 557,02 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 126,49 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які з 01 травня 2018 року постачає КП «Київтеплоенерго», а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг теплової енергії та постачання гарячої води.

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2025 року складає 97 634,62 грн, а саме: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 16 567,42 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 29 436,27 грн, за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 481,85 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 634,52 грн.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Таким чином, за вказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість: у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 126,49 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн; за період з 01.11.2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 557,02 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн.

Крім того, позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 15 154,96 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 000,13 грн.

Надання послуг до 01 травня 2018 року відповідачам здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Позивач вважає, що позов подано до належних відповідачів по справі, які мають виконувати свій солідарний обов`язок по сплаті наданих послуг, оскільки є споживачами за наявною інформацією у позивача.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 154,96 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 561,19 грн, три відсотки річних у розмірі 719,96 грн;

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 000,13 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 718,02 грн, три відсотки річних у розмірі 1 045,16 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 567,42 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 799,89 грн, три відсотки річних у розмірі 787,07 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 29 436,27 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4 974,73 грн, три відсотки річних у розмірі 1 398,42 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 481,85 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 948,98 грн, три відсотки річних у розмірі 842,56 грн, пеня у розмірі 1 025,11 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 634,52 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 777,79 грн, три відсотки річних у розмірі 1 071,39 грн, пеня у розмірі 1 303,53 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 557,02 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 126,49 грн;

а всього стягнуто 163 763 (сто шістдесят три тисячі сімсот шістдесят три) гривні 51 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 гривень 00 копійок.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 27 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар А.В. через канцелярію суду до Київського апеляційного суду подав апеляційну скаргу, у якій, просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі № 759/23404/25 від 20 лютого 2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» у задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 (відповідач 2) з народження має зареєстроване місце проживання в квартирі АДРЕСА_2 , але в цій квартирі ніколи не проживала і станом на сьогодні не проживає.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року в цивільній справі № 2608/2513/12 позов ОСОБА_3 було задоволено і ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_1 . В вищевказаній судовій справі було встановлено, що з 2004 року матір не проживає з донькою, з того часу не цікавиться її життям та станом здоров`я, не приймає участі у її вихованні, не надає на її утримання матеріальної допомоги, тобто самоухиляється від виконання батьківських обов`язків. Весь цей час апелянт проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_3 .

14 березня 2026 року Головою ОСББ «М. Ушакова 34» в присутності свідків- сусідів було проведено обстеження квартири АДРЕСА_4 . Внаслідок обстеження виявлено, що апелянт фактично проживає за даною адресою без реєстрації місця проживання з 05 березня 2026 року, тобто фактично з народження.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, вбачається, що витяг з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 3 (три) особи. Натомість позов КП «Київтеплоенерго»було подано виключно до відповідача 1 та відповідача 2.

Отже КП «Київтеплоенерго» не було залучено до справи ОСОБА_4 , яка зареєстрована з 07 грудня 1978 року, яка певно є власником особового рахунку та є споживачем послуг, а судом першої інстанції не було звернуто увагуна дану обставину.

Окрім цього, апелянт вказує, що їй тільки 05 березня 2021 року виповнилося 18 років і вона не могла здійснювати самостійно оплату комунальних послуг до 05 березня 2021 року, оскільки була неповнолітньою.

Також, представник апелянта посилається на пропущення строків позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Бондаром Антоном Вікторовичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

Апелянт та її представник у судове засідання не з`явилися, 07 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» представник апелянта подав заяву про розгляд справи без їх участі та підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, у судове засідання не з`явився. Заяв або клопотань про неможливість прибути у судове засідання, відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності або ж про проведення судового засідання у режимі відеоконференції до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд визнав повідомлення учасників справи належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача ( АДРЕСА_5 ), послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім`я: ОСОБА_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 15 154,96 грн.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім`я: ОСОБА_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 22 000,13 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_5 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_5 наявний лічильник опалення, заводський номер: 17321, обсяг (Гкал) у період з 01 жовтня 2018 року по 31 серпня 2025 року склав 4041,7341.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_2 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.

Згідно з розрахунками позивача, сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2025 року становить: за спожиті послуги з централізованого опалення - 16 567,42 грн, за послуги з централізованого постачання гарячої води - 29 436,27 грн, з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року становить за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 21 481,85 грн, за послуги з постачання гарячої води - 27 634,52 грн.

У відповідності до розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) та гарячої води (ПАО ГВ) за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року заборгованість становить: з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії - 1 557,02 грн, з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води - 831,05 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку (ВКО) послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 з 01 березня 2020 року по 31 серпня 2025 року заборгованість становить: з внесків за обслуговування ВКО послуги з централізованого опалення - 126,49 грн, з внесків за обслуговування ВКО послуги з централізованого постачання гарячої води - 0,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 липня 2015 року до 31 серпня 2025 року заборгованість становить: за централізоване опалення - 15 154,96 грн, за постачання гарячої води - 22 000,13 грн.

З реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, зокрема, відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (із 16.07.1984 року) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (із 17.04.2003 року).

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідачами в ході розгляду справи розрахунки позивача не спростовано та не заявлено з цього приводу будь-яких клопотань та / або заперечень.

Зважаючи на те, що відповідачі є споживачами послуг, оплату яких вони вчасно та регулярно не здійснювали, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в примусовому порядку з відповідачів та складається з заборгованості: за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 154,96 грн; за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 000,13 грн; за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 567,42 грн; за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 29 436,27 грн; за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 481,85 грн; за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 634,52 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 557,02 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн; з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 126,49 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення із відповідачів на його користь: інфляційну складову боргу за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 2 561,19 грн, три відсотки річних у розмірі 719,96 грн; інфляційну складову боргу за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 718,02 грн, три відсотки річних у розмірі 1 045,16 грн; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 2 799,89 грн, три відсотки річних у розмірі 787,07 грн; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 974,73 грн, три відсотки річних у розмірі 1 398,42 грн; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі у розмірі 2 948,98 грн, три відсотки річних у розмірі 842,56 грн, пеня у розмірі 1 025,11 грн; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 3 777,79 грн, три відсотки річних у розмірі 1 071,39 грн, пеня у розмірі 1 303,53 грн.

Відтак, КП «Київтеплоенерго» мало право на нарахування відповідачам інфляційної складової та трьох відсотків річних з 01 квітня 2024 року по 31 серпня 2025 року.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що відповідачі не надали доказів про виконання своїх обов`язків щодо сплати за надані послуги, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі у загальному розмірі 163 763,51 грн.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення, у межах доводів апеляційної скарги, частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Відповідно статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно.

Згідно із пунктом 5 частини третьої ст.20 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

За вимогами ст. 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року у новій редакції.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34(5085). Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19, а тому доводи апелянта в даній частині є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що оскільки відповідачі зареєстровані за вказаною в позові адресою, відповідно в силу закону вони є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає позивач.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з п. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач має право відмовитися від отримання комунальних послуг, попереднього написавши письмову заяву до надавача комунальних послуг та сплативши наявну у нього заборгованість, долучити докази на підтвердження відсутності за місцем реєстрації: довідку з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання.

Отже, незалежно від того чи є відповідач власником квартири або ж не користується комунальними послугами, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне не проживання за адресою реєстрації, останній має нести витрати зі сплати комунальних послуг за адресою своєї реєстрації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що стороною апелянта не було надано відповідних належних та допустимих доказів про звернення до позивача з заявою, з метою повідомлення про її не проживання та не користування комунальними послугами, а тому доводи та обставини на які посилається апелянт у цій частині не є підставою для звільнення від зобов`язань, які виникли за місцем реєстрації апелянта, оскільки у розумінні законодавства апелянт є споживачем.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 28 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником.

Доказів складання актів-претензій щодо ненадання або надання неналежної якості комунальних послуг не надано. Також, відповідно до порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», апелянт не відмовився від надання позивачем послуг.

Щодо доводів представника апелянта з приводу наявності третьої зареєстрованої особи, колегія суддів звертає увагу, що це право позивача визначатись зі сторонами з кого вимагати виконання обов`язку враховуючи те, що між відповідачами існує солідарна відповідальність (ст. 543 ЦК України).

Разом з цим, з доводів представника апелянта встановлено, що ОСОБА_1 набула статусу повнолітньої особи лише 05 березня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Частинами 1, 2 статті 32 ЦК передбачено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

За приписами п. 99.2 ст. 99 Податкового кодексу України грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Стаття 33 ЦК України передбачає, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника.

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що відносини щодо зобов`язання неповнолітніх осіб щодо сплати комунальних послуг визначаються нормами цивільного та житлово-комунального законодавства. Неповнолітні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача мають право користуватися нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами, проте не несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки не мають повної цивільної дієздатності.

Відтак, оскільки позивач просить стягнути заборгованість солідарно з відповідачів починаючи з періоду до 2018 року, колегія суддів вважає, що наявні підстави для здійснення перерахунку заборгованості за комунальні послуги, оскільки ОСОБА_1 не може нести відповідальність за сплату комунальних послуг за період її неповноліття, з підстав зазначених вище, а тому до березня 2021 року включно відповідач ОСОБА_2 самостійно несе відповідальність за несплату заборгованості за комунальні послуги у повному розмірі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача ОСОБА_2 одноосібно підлягає стягненню заборгованість за комунальні послуги за період до березня 2021 року включно, а починаючи з квітня 2021, тобто з моменту досягнення ОСОБА_1 повноліття підлягає стягненню заборгованість у солідарному порядку з обох відповідачів, у відповідності до прохальної частини позовної заяви та долучених розрахунків позивачем.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги в даній частині знайшли своє підтвердження, а тому в даній частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Проте, оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості стягуючи солідарно весь розмір заборгованості з обох відповідачів, колегія суддів вважає, що з метою уникнення ускладнень при виконанні судових рішень, необхідно вийти за межі апеляційної скарги і рішення суду першої інстанції скасувати повністю стосовно обох відповідачів, а не лише апелянта, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наступний порядок перерозподілу заборгованості між відповідачами.

Так, з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підлягає стягненню:

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 154,96 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 2 561,19 грн, три відсотки річних у розмірі 719,96 грн;

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 000,13 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 3 718,02 грн, три відсотки річних у розмірі 1 045,16 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по березень 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 994,00 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 2692,30 грн, три відсотки річних у розмірі 758,39 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по березень 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 783,10 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 4102,42 грн, три відсотки річних у розмірі 1 165,85 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення з березня 2020 по березень 2021 року у розмірі 90,35 грн.

З ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» солідарно підлягає стягненню:

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з квітня 2021 по жовтень 2021 року у розмірі 573,42 грн (розрахунок з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року); інфляційна складова боргу у розмірі 107,59 грн, три відсотки річних у розмірі 28,68 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води з квітня 2021 по жовтень 2021 року у розмірі 4 653,17 грн (розрахунок з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року); інфляційна складова боргу у розмірі 872,31 грн, три відсотки річних у розмірі 232,57 грн;

- заборгованість за спожиті з листопада 2021 року по серпень 2025 року за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 481,85 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 2 948,98 грн, три відсотки річних у розмірі 842,56 грн, пеня у розмірі 1 025,11 грн;

- заборгованість за спожиті з листопада 2021 року по серпень 2025 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 634,52 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 3 777,79 грн, три відсотки річних у розмірі 1 071,39 грн, пеня у розмірі 1 303,53 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії з листопада 2021 року по серпень 2025 року у розмірі 1 557,02 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води з листопада 2021 року по серпень 2025 року у розмірі 831,05 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення з червня 2021 року по вересень 2021 року у розмірі 36,14 грн.

Щодо посилань апелянта про застосування строків давності, суд звертає увагу, що згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 зазначила, що за змістом ст. 267 ЦК сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (20 грудня 2024 року).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до березня 2017 року.

Отже, строк позовної давності за вимогами, що виникли після березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) а також до закінчення воєнного стану.

Таким чином, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з підстав зазначених вище, то доводи апелянта в частині пропущення строків позовної давності є необґрунтованими, оскільки колегія суддів дійшла висновку про солідарне стягнення з апелянта заборгованості починаючи з квітня 2021 року.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи перерозподіл заборгованості між відповідачами, колегія суддів дійшла висновку про стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514,00 грн. за подання позовної заяви.

Стягнути пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 876,61 грн (57,9% від 1514,00 грн).

Також, оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги (42,1%) то з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 912,18 грн. (42,1% від 4 542,00 грн).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Бондарем Антоном Вікторовичем - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 154,96 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 561,19 грн, три відсотки річних у розмірі 719,96 грн.;

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 22 000,13 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 718,02 грн, три відсотки річних у розмірі 1 045,16 грн;

- заборгованість за спожиті з травня 2018 року по березень 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 994,00 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2692,30 грн, три відсотки річних у розмірі 758,39 грн;

- заборгованість за спожиті з травня 2018 року по березень 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 783,10 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4102,42 грн, три відсотки річних у розмірі 1 165,85 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення з березня 2020 по березень 2021 року у розмірі 90,35 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з квітня 2021 по жовтень 2021 року у розмірі 573,42 грн (розрахунок з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року); інфляційну складову боргу у розмірі 107,59 грн, три відсотки річних у розмірі 28,68 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води з квітня 2021 по жовтень 2021 року у розмірі 4 653,17 грн. (розрахунок з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року); інфляційну складову боргу у розмірі 872,31 грн, три відсотки річних у розмірі 232,57 грн;

- заборгованість за спожиті з листопада 2021 року по серпень 2025 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 481,85 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2 948,98 грн, три відсотки річних у розмірі 842,56 грн, пеню у розмірі 1 025,11 грн;

- заборгованість за спожиті з листопада 2021 року по серпень 2025 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27 634,52 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3 777,79 грн, три відсотки річних у розмірі 1 071,39 грн, пеню у розмірі 1 303,53 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії з листопада 2021 року по серпень 2025 року у розмірі 1 557,02 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води з листопада 2021 року по серпень 2025 року у розмірі 831,05 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення з червня 2021 року по вересень 2021 року у розмірі 36,14 грн.

В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у суді першої інстанції у розмірі 1514,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у суді першої інстанції у розмірі 876,61 грн.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 912,18 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова