Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №373/1631/26 — Київський апеляційний суд

справа №373/1631/26 головуючий у суді І інстанції Хасанова В.В.

провадження №33/824/4051/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Петренко Павла Івановича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконроба ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», який проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та закрито адміністративне провадження, на підставі п.п. 1, 7 ст. 247 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП за фактом невжиття своєчасних заходів щодо ліквідації вибоїни на проїжджій частині, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП за даним фактом закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративних стягнень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП за фактом невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, 21 липня 2026 року захисником ОСОБА_1 - адвокатом Петренко П.І. подано апеляційну скаргу на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року, у якій просить суд:

- постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати;

- прийняти нову постанову, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги ДСТУ 3587:2022, який не містить конкретних правил, які встановлені нормативно-правовим актом, порушення яких інкриміноване особі. Зі змісту протоколу в конструкції викладу складу правопорушення не можливо встановити які конкретні правила і яким шляхом, дія або бездіяльність, порушено особою, відносно якої складено протокол.

Суд першої інстанції не врахував дану обставину, що вказує на не повне, не всебічне та не об`єктивне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення незаконної постанови.

Окрім цього, відповідно до протоколу ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", але не зазначено, яку частину вказаної норми порушено ОСОБА_1 . Вказана стаття містить чотири частини з різними складами.

Захисник вважає, що суд першої інстанції самостійно "відкоригував" фабулу адміністративного правопорушення шляхом зазначення конкретних норм, які порушив ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції перебирав на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Апелянт вказує, що за змістом ст.140 КУпАП суб`єктом вказаного правопорушення можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

У матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є особою, відповідальною за належне утримання ділянки дороги, де сталася ДТП, зокрема в адміністративних матеріалах відсутні докази на підтвердження саме його посадових обов`язків.

Наказ директора ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" № 25/04-05 від 25.04.2025 не передбачає посадових обов`язків ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції використав як доказ винуватості ОСОБА_1 : акт обстеження ділянки велично-шляхової мережі від 26.03.2026, однак до обстеження ділянки велично-шляхової мережі не запрошувалися, а ні Сюськало, а ні балансоутримувач дороги.

Враховуючи вище наведене, у адміністративних матеріалах відсутні докази, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Крім того, із матеріалів справи не вбачається, що пошкодження транспортного засобу Bentley Flying, н.з. НОМЕР_1 сталося із вини саме ОСОБА_1 , причинний зв`язок із діями чи бездіяльністю останнього, та пошкодженням автомобіля не доведений.

Також, захисник посилається на те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області є підприємством, на яке державою покладено обов`язок по утриманню у належному стані та ремонту автомобільних доріг у Київської області, в тому числі і автодороги на де відбулося ДТП, а тому несе відповідальність перед учасниками ДТП за шкоду.

Додатково захисник вказує, що 02 березня 2026 року ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" було встановлено знаки 1.12 (вибоїна) 3.29, тас 1 7.2.1, вказаний факт підтверджується витягом з загального журналу робіт № 7 і свідками.

Обставини встановлення знаків 1.12 (вибоїна) 3.29, таблиця 7.2.1 Правилдорожнього руху у судовому засіданні підтвердили свідки.

Враховуючи, що водій був попереджений про наявність вибоїн на дорозі, проте не обрав безпечної швидкості з урахуванням стану дороги, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 140 КУпАП не має.

ОСОБА_1 вжив всіх заходів для попередження водіяпро наявність проблем на дорозі, а матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_1 дізнався про вибоїну більше ніж через 10 днів до 26.03.2026.

Вказана обставина є припущенням та домислом здійсненим судом першої інстанції, що вказує на не повноту, не всебічність з`ясування обставин справи.

ОСОБА_1 дізнався про згадану вибоїну лише у момент складання відноснонього протоколу про адміністративне правопорушення 29.04.2026.

За таких обставин, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Крім того, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, дійшов до висновку про те, що оскільки на день розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП є обставиною яка виключає провадження в ній, то дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Таким чином, у суду першої інстанції відсутні підстави для встановлення вини ОСОБА_1 одночасно з закриттям провадження у справі через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У судове засідання апелянт та його захисник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції.

Будь-яких заяв та клопотань стосовно неможливості явки у судове засідання, відкладення розгляду справи, розгляд справи за їх обов`язкової явки або ж про проведення судового засідання у режимі відеоконференції до суду не надходило.

ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Таким чином, апеляційний суд враховуючи, що розумні строки судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи без достатніх на те підстав, призводить до перебування учасників справи у стан правової невизначеності, враховуючи, що позиція апелянта у справі є чіткою і зрозумілою, дійшов висновку про визнання неповажними причин неявки апелянта та його захисника у судове засідання, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.03.2026 о 16:00 громадянин ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за експлуатаційне утримання автомобільної дороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя на 48 км (координати 50.0437056; 31.4467791) у ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», в порушення вимог ДСТУ 3587:2022 та статті 12 Закону України «Про дорожній рух», не вжив своєчасних заходів щодо ліквідації вибоїни (довжина 1,40 м, ширина 1,0 м, глибина 0,09 м) на проїжджій частині, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

В суді ОСОБА_1 вину у невжитті заходів щодо ліквідації вибоїни на автодорозі, що призвело до ДТП, не визнав. Пояснив, що у березні 2026 року, як тільки-но зійшов сніг, він розставив на ділянці дороги за яку він відповідальний дорожні знаки з попередженням про вибоїни. Відремонтувати дорогу просто не встиг. Усі проблемні ділянки доріг були заплановані до ремонту.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат Петренко П.І., вважаючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, просив провадження у справі закрити. Обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що за фабулою правопорушення, ОСОБА_3 порушив вимоги ДСТУ 3587:2022 та статті 12 Закону України «Про дорожній рух», однак конкретизації правил таке звинувачення не містить. Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, тобто є посадовою особою, відповідальною за утримання дорожньої ділянки. Послався також на витяг з Журналу робіт № 7, згідно з яким ТОВ «ДСС ПРОМ ГРУП» 02 березня 2026 року було встановлено знаки 1.12 (вибоїна), 3.29 (обмеження швидкості), таблиця 7.2.1. (відстань та напрямок, на які поширюється дія знаків).

Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи, наказом директора ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» ОСОБА_4 № 25/04-05 від 25.04.2025 ОСОБА_1 майстра дільниці ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», призначено відповідальним за виконання робіт на об`єкті експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення та штучних споруд на них в Київській області на 2024 - 2026 роки, за Договором № 53-23 від 25 жовтня 2023 року - Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м.Кременчук) - Маріуполь км 0+153 - км 81 +003.

Дана обставина ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувалася.

З вищевказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що він проставив свій підпис.

Отже, ОСОБА_1 є особою відповідальною у ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» за утримання автомобільної дороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м.Кременчук) - Маріуполь км 0+153 - км 81 +003, зокрема в 2026 році, а відтак і суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Згідно з рапортом на ім`я начальника ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Івасенка В., 26 березня 2026 рокуо 16:33 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що на об`їзній дорозі в м.Переяслав, на мосту, неподалік світлофора, водій автомобіля Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 потрапив у глибоку вибоїну та пошкодив автомобіль.

При виїзді на місце події працівниками поліції на схемі місця ДТП зафіксовано ділянку дороги з вибоїною, розмір такої вибоїни, автомобіль Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 та його пошкодження.

Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 26.03.2026 та схемою до нього встановлено, що ділянка дороги з координатами 50.0437056; 31.4467791 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя 48 км, поблизу міста Переяслава обслуговується ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП». На ділянці дороги зафіксовано вибоїну, довжиною 1,40 м, шириною 1,0 м та глибиною 0,09. Знаки 1.1 та 1.2 ПДР України не встановлені.

Про наявність вибоїни свідчить також фототаблиця із замірами, проведеними працівниками поліції під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди.

З витягу із загального журналу робіт № 7 з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного зазначення у Київській області вбачається, що 02 березня 2026 рокуна автодорозі Н-08 встановлено тимчасові знаки 1.12; 3.29 та таблиці 7.2.1.

В судовому засіданні виставляння знаків 1.12; 3.29 та таблиці 7.2.1. у березні 2026 року під керівництвом ОСОБА_1 підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відео, долучене до матеріалів справи ініціатором складення протоколу містить процедуру складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Дорожньо-транспортна пригода сталася 26 березня 2026 року, тобто більше, ніж через 10 днів після виявлення ОСОБА_1 вибоїн на ділянці дороги, за яку він відповідальний.

Крім того, ОСОБА_1 , стверджуючи, що після виявлення ним недоліків на автодорозі не встиг ліквідувати вибоїну, а також, що ліквідація вибоїни підприємством була запланована найближчим часом, жодних доказів вказаним обставинам суду не надав.

Таким чином суд першої інстанції вважав встановленим, щоОСОБА_1 , будучи відповідальною за експлуатаційне утримання автомобільної дороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м.Кременчук) - Маріуполь км 0+153 - км 81 +003, у ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП» в 2026 році особою, повинен був вчасно вжити заходів до ліквідації вибоїни на проїжджій частині, однак цього не зробив, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_8 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Разом з тим, оскільки адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 140 КУпАП виявлене 26березня 2026рокуі станом на момент розгляду справи судом, закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП в частині невжиття ним як відповідальною особою за експлуатаційне утримання дороги заходів щодо ліквідації вибоїни на проїжджій частині, слід закрити.

Щодо невжиття ОСОБА_1 заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley FlyingSpur, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками, суд виснував, що означена обставина, підтвердження під час розгляду справи судом не знайшла, а тому суд першої інстації дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за фактом невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд дослідивши обставини справи, висновки суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги дійшов наступних висновків.

Згідно п.7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, дійшов до висновку про те, що станом на день розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП є обставиною яка виключає провадження в ній, а дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

З даним висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, апеляційний суд погоджується, однак звертає увагу, що 07 листопада 2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Згідно роз`яснень наданих Верховним Судом в постанові від 11 липня 2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд не вбачає правових підстав для встановлення судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення та наявносі вини ОСОБА_1 одночасно з закриттям провадження у справі через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, відтак приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги в частині зміни постанови Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року, з виключенням з неї висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП за фактом невжиття своєчасних заходів щодо ліквідації вибоїни на проїжджій частині, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в даній частині знайшли своє підтвердження.

Відтак, оскільки першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави надавати оцінку іншим доводам апеляційної скарги щодо обставин визнання вини ОСОБА_1 у частині вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, а саме щодо невжиття своєчасних заходів щодо ліквідації вибоїни на проїжджій частині, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Щодо висновків суду першої інстанції у іншій частині оскаржуваної постанови, а саме з приводу закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП за фактом невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, на думку апеляційного суду є обґрунтованими та не спростованими стороною апелянта, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції у цій частині не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Петренко Павла Івановича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року - задовольнити частково.

Постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за даним фактом, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративних стягнень, - змінити, виключивши з неї висновок про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, а саме щодо невжиття своєчасних заходів щодо ліквідації вибоїни на проїжджій частині, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Bentley Flying Spur, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

В іншій частині постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Суддя: Р.В. Березовенко