Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №355/1295/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2026 року місто Київ

справа № 355/1295/24

провадження № 22-ц/824/4636/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача- Шкоріної О.І., суддів - Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Баришівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Троценко Т.А.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ТОВ «Алекскредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 5463058 від 25 жовтня 2021 року, яка станом на 28 червня 2024 року становить 67 012, 77 грн та складається із заборгованості за кредитом в сумі 7500 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 43 752, 50 грн та заборгованості за компенсацію відповідно п.5.5 Договору та ст. 625 ЦК України в сумі 15 760, 27 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 25 жовтня 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 5463058. На підставі даного договору ТОВ «Алекскредит» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 500 грн. Оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, у останньої станом на 28 червня 2024 року утворилась заборгованість перед ТОВ «Алекскредит» у розмір 67 012, 77 грн.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року позов ТОВ «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Алекскредит» заборгованість за договором про надання кредиту № 5463058 від 25 жовтня 2021 року у сумі 67 012, 77 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 7 500 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 43 752, 50 грн та заборгованості за компенсацію відповідно п.5.5 Договору та ст. 625 ЦК України 15 760, 27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Алекскредит» понесені судові витрати в розмірі 3 028 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 12 листопада 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказала, що позивачем не доведено факту укладання з нею кредитного договору в порядку визначеному законодавством, умова про нарахування відсотків у розмірі 43752,50 грн, що майже у 6 разів перевищує тіло кредитну, не відповідає Закону України «Про захист прав споживачів» та є несправедливою, звертаю увагу, що в період дії карантину позичальник, який прострочив зобов`язання звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню.

У відзиві на апеляційну скаргу поданому представником позивача - Попудренком А.В. просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 25 жовтня 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 5463058.

Вказаний кредит було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті Кредитодавця https/alexcredit.ua.

Відповідно до п. 5. 1 та 5. 2 Правил сторони домовилися, що Договір укладається в електронній формі шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п.1.3 Договору Кредитодавець перерахував на картковий рахунок Позичальника кредитні кошти (кредит) в розмірі 7500 грн, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до 23 травня 2022 року (включно).

Згідно з п.1.4 договору кредит надається шляхом перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту в сумі, визначені у п.1.3 договору, на банківський рахунок позичальника, уключаючи з використанням реквізитів електронного платіжного засобу останнього.

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 7500 грн підтверджено довідкою КП КБ Приватбанк від 9 вересня 2024 року, з якої вбачається, що на карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) 25 жовтня 2021 року здійснено переказ коштів на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно довідки ТОВ «Алекскредит» від 28 червня 2024 року на виконання Договору про надання кредиту № 5463058 від 25 жовтня 2021 року були отримані наступні платежі: 27 листопада 2021 року - 50,00 грн, 28 листопада 2021 року - 50,00 грн, які зараховані на рахунок Товариства.

Згідно з п.1.7.2-17.4 договору, процентна ставка за користування кредитом за період з 25 жовтня 2021 року по 24 листопада 2021 року становить 1,49% за кожен день користування кредитом та 3% за кожен день користування кредитом за період часу 25 листопада 2021 року до 23 травня 2022 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх доведеності.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт укладання кредитного договору відповідно до чинного законодавства.

З такими твердженнями не погоджується колегія суддів, оскільки на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 9 вересня 2024 року витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» підтвердження зарахування з 25 жовтня 2021 року по 28 жовтня 2021 року грошових коштів у розмірі 7500 грн на платіжну картку НОМЕР_3 , держателем якої є ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , номер транзакції НОМЕР_5 ). Банком надана відповідь, що кошти у розмірі 7500 грн. було зараховано на вказану картку, що належить відповідачу. У розумінні процесуального закону, такий лист з банківської установи є достатнім та достовірним доказом отримання позичальником грошових коштів на виконання Договору про надання кредиту № 5463058 від 25 жовтня 2021 року та відповідно підтверджує сам факт укладання між сторонами кредитного договору. Відтак висновки суду в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Щодо нарахованих сум, які просив стягнути позивач, та які суд вважав обґрунтованими, колегія суддів не погоджується та зазначає наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно довідки ТОВ «Алекскредит» від 28 червня 2024 року на виконання Договору про надання кредиту № 5463058 були отримані наступні платежі: 27 листопада 2021 року - 50,00 грн, 28 листопада 2021 року - 50,00 грн, які зараховані на рахунок Товариства.

Згідно з п.1.7.2-17.4 договору, процентна ставка за користування кредитом за період з 25 жовтня 2021 року по 24 листопада 2021 року становить 1,49% за кожен день користування кредитом та 3% за кожен день користування кредитом за період часу 25 листопада 2021 року до 23 травня 2022 року.

Проценти нараховуються протягом усього строку дії договору до кінцевої дати його виконання включно на основну суму кредиту за кожен день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася.

Доказів виконання свого зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідачем як до суду першої, так і апеляційної інстанції не надано.

Отже, тіло кредиту становить суму 7500 грн.

Враховуючи умови договору та процентну ставку, за період з 25 жовтня 2021 року по 24 листопада 2021 року сума відсотків становить 3 352,50 грн, за період з 25 листопада 2021 року до 23 травня 2022 року - 40 400 грн., що з вирахуванням сплачених 100 грн становить загальну суму заборгованості за відсотками - 43 652,50 грн.

Розрахунок заборгованості щодо відсотків проведений з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору, зокрема, заборгованість по процентам за користування кредитом розрахована до 23 травня 2022 року, тобто в межах строку дії Договору.

Відповідно сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 жовтня 2021 року № 5463058 становить 51 152,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7500 грн, заборгованість за відсотками - 43 652,50 грн.

Позивач просив також стягнути компенсацію за несвоєчасне виконання умов кредитного договору відповідно до ст. 625 ЦК України та положенням п. 5. 5 договору в сумі 15760, 27 грн.

У п. 5.5 кредитного договору зазначено, що «якщо позичальник не виконав зобов`язання у кінцеву дату виконання договору, такі зобов`язання є простроченими і позичальник зобов`язаний за вимогою кредитодавця сплатити компенсацію у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100 % річних від основної суми кредиту, але не більше 50 % вартості кредиту відповідно до п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування компенсації є правом кредитодавця, а не обов`язком».

Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливою умовою.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу наведеного та змісту п. 5.5 кредитного договору вбачається суперечливі положення договору, оскільки в одному пункті поєднуються дві різні норми, і визначити яка ж все-таки норма передбачена до застосування не вдається можливим. Відповідно, ця умова договору є нечіткою та не конкретизованою для її розуміння та усвідомлення наслідків застосування споживачем.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачиться на користь споживача.

З огляду на приписи ч.3 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Оскільки одним з основних принципів судочинства є справедливість, колегія суддів вважає, що у цьому випадку з урахуванням суперечливих умов п. 5.5 кредитного договору, а також з врахуванням суми заборгованості за відсотками, яка значно перевищує тіло кредиту, однак відповідач погодилась на такі умови укладаючи договір на таких умовах, справедливим буде відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 15 760, 27 грн.

Крім того, позивач не надав розрахунків, на підставі яких відповідачу було нарахована заборгованість в розмірі 15 760, 27 грн, а просто зазначив пункт договору, який містить суперечливі положення.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, відповідно колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за компенсацію відповідно п.5.5 Договору та ст. 625 ЦК України 15 760, 27 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в процентному співвідношення на 79, 33 %, з відповідача на користь ТОВ «Алекскредит» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2311,27 грн (3028 грн x 79, 33 % : 100).

Крім того, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, на її користь на 23,67 %, з позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1075,09 грн (4542 грн x 23,67 % : 100).

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за договором про надання кредиту № 5463058 від 25 жовтня 2021 року у загальній сумі 51 152,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7500 грн, заборгованість за відсотками - 43 652,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2311,27 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1075,09 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Є.П. Євграфова

Л.Д. Поливач