Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №753/22391/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/619/2026

справа №753/22391/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Василець Мариною Сергіївною, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О.М., дата складення повного судового рішення не зазначена,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У листопаді 2024 року ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказує, що 01 квітня 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3531310424, який разом із Правилами надання споживчих кредитів становить єдиний договір із визначенням усіх істотних умов. Договір укладено в електронній формі відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію» шляхом акцепту оферти та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору позикодавець надав позичальнику кредит у сумі 14 000 грн для споживчих потреб строком на 360 днів зі стандартною фіксованою процентною ставкою 2,2 % на день, а позичальник зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти у строки і порядку, визначені договором та графіком платежів. Грошові кошти фактично перераховані позичальнику, разом з цим зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів належним чином виконані не були.

Зазначає, що станом на 04 листопада 2024 року заборгованість за договором складає 80 836,00 грн, з яких 14 000,00 грн - основна сума боргу та 66 836,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані за період прострочення.

Звертає увагу, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору та вимог законодавства, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" заборгованість за договором позики у розмірі 80 836,00 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №3531310424 від 01 квітня 2024 року у розмірі 80 836 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн, всього стягнуто 83 258,40 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення заборгованості за договором порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги. Суд врахував, що відповідач припинив виконання зобов`язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, тому позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.

Суд погодився із наданим позивачем розрахунком.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Василець М.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 80 836,00 грн, з яких 14 000,00 грн становить основна сума кредиту, а 66 836,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01 квітня 2024 року по 04 листопада 2024 року, тобто за 217 днів. При цьому розмір процентів майже у п`ять разів перевищує суму отриманого кредиту, що свідчить про їх непропорційність та надмірність.

Звертає увагу, що відповідач є пересічним споживачем фінансових послуг та з урахуванням рівня освіти та правової обізнаності не мав реальної можливості належним чином оцінити всі умови кредитування, викладені у значному за обсягом масиві документів, які не забезпечували прозорості та зрозумілості, зокрема щодо реального строку та розміру нарахування процентів. За таких умов укладений договір фактично перетворився на надмірний фінансовий тягар для позичальника та інструмент отримання необґрунтованого прибутку кредитором.

Вимога про стягнення процентів у такому розмірі не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у частині 3 статті 509 та статті 627 ЦК України, а також положенням пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яким несправедливими визнаються умови договору щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації.

Суд першої інстанції не врахував вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено граничні розміри денної процентної ставки.

Вказує, що частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3498XI установлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

За доводами скаржника, за період з 01 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року позивач нараховував щоденні проценти у розмірі 2,2% з 22 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року мав би нараховувати щоденні проценти у розмірі 1,5% з 20 серпня 2024 року по 04 листопада 2024 року - 1% в день. Тобто, з 22 квітня 2024 року позивач безпідставно нараховував щоденні проценти у розмірі 2,2%, проте такий розмір був обмежений 1,5%, а з 20 серпня 2024 року - 1%.

Таким чином за доводами скаржника розмір нарахованих відсотків за цей період має становити:

01 квітня 2024 року - 22 квітня 2024 року (21 день по 2,2%) 308,00 ?21 день = 6 468,00 гривень;

22 квітня 2024 року - 20 серпня 2024 року (120 днів по 1,5%) 210,00 гривень ? 120 днів = 25 200,00 гривень;

20 серпня 2024 року - 04 листопада 2024 року (78 днів по 1%) 140,00 гривень ? 78 днів = 10 920,00 гривень.

Отже, на переконання скаржника, розмір процентів мав би бути 42 588,00 гривень, а не 66 835,00 гривень, як визначено у розрахунку.

Звертає увагу, що навіть така сума процентів у співвідношенні до основного боргу є явно завищеною та не відповідає принципам пропорційності й добросовісності.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

26 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказує, що доводи апеляційної скарги щодо непропорційності процентів позивач уважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України «Про споживче кредитування», а не Законом України «Про захист прав споживачів», який прямо не застосовується до договорів споживчого кредиту.

Вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», позичальник добровільно акцептував оферту, був ознайомлений з усіма істотними умовами, зокрема щодо суми кредиту, строку, фіксованої процентної ставки 2,2 % на день, графіка платежів та загальної вартості кредиту, і не скористався правом відмови від договору. Позикодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши 14 000 грн, тоді як позичальник зобов`язання не виконав.

Вказує, що нарахування процентів здійснювалося щоденно відповідно до умов договору та узгоджується із судовою практикою Верховного Суду. Неустойка за договором не нараховувалась, а твердження про її завищення є помилковими.

Апеляційна скарга містить суперечливу позицію, оскільки одночасно заявляється вимога про зменшення процентів і про повну відмову в позові, при цьому належних і допустимих доказів на спростування вимог позивача не подано.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 01 квітня 2024 року між ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3531310424, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн на строк 360 днів і зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Відповідно до пункту 2.6.1. договору стандартна процента ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 2.5. цього договору.

Згідно пункту 2.7. договору метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Згідно пункту 2.9. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 124 880,00 гривень.

Згідно пункту 3.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (а.с. 24-44).

В анкеті клієнта, сформованій в особистому кабінеті, ОСОБА_1 , вказав свої особисті дані, у тому числі номер телефону, адресу електронної пошти та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с. 13).

Одноразовим ідентифікатором h9njua7rb відповідач підтвердив ознайомлення та погодження з умовами кредитування, у тому числі з порядком нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами (а.с. 24-44).

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» свої зобов`язання за договором позики виконало, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору позики.

Даними квитанції до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 19814-1354-98048144 підтверджується здійснення переказу кредитних коштів в сумі 14 000,00грн, де платником вказано ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», отримувач АТ "Сенс Банк" (поповнення карт). У графі призначення платежу вказано "кредитні кошти від ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" поповнення картки Visa / MasterCard / НПМ Простір НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ІД операції: 1388059167 (а.с. 48).

Згідно даних розрахунку заборгованості наведеного у позовній заяві, заборгованість відповідача становить 80 836,00 гривень, з яких 14 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 66 836,00 гривень - заборгованість за процентами (14 000,00 гривень * 2,2%*217).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається колегією суддів установлено та не заперечується учасниками справи, що між сторонами 01 квітня 2024 року укладено договір надання грошових коштів у позику №3531310424. Позивачем у справі виконано взяті на себе зобов`язання та надано позику у розмірі 14 000,00 гривень.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Установлено, що договір про надання споживчого кредиту укладено 01 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Так, згідно частин 4, 5 статті 8 Закону України "Про споживчий кредит" денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Аналіз установлених обставин у справі в сукупності із положеннями Закону України "Про споживче кредитування" дозволяє зробити висновок, що на момент укладення договору надання грошових коштів у позику згідно договору про надання грошових коштів у позику №3531310424 частиною 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено обмеження щодо щоденної процентної ставки за користування кредитом.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний допустимий розмір процентів за користування кредитом становить: 14 000,00 грн ? 1 % ? 217 днів = 30 380,00 грн.

Отже, граничний розмір процентів, який може бути стягнутий з відповідача за весь спірний період становить 30 380,00 грн, а не 66 836,00 грн, як зазначено у розрахунку позивача та прийнято судом першої інстанції.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором споживчого кредиту №3531310424 за період з 01 квітня 2024 року по 04 листопада 2024 року не може перевищувати 44 380,00 гривень, з яких: 14 000,00 грн - основна сума кредиту; 30 380,00 грн - проценти за користування кредитом.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково при обчисленні застосував 2,2 % за весь період кредитування, і не врахував обмеження, встановлені частино 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Відтак, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 380,00 гривень.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 44 380,00 грн із заявленої суми 80 836,00 гривень, що становить 54,9 %, із відповідача на користь позивача пропорційно підлягає стягненню 1 329,90 грн (2 422,40 х 54,9%) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Отже, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 638,75 грн (3 633,60 грн х 45,1%) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

За змістом частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи положення частини 10 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд уважає за доцільне стягнути із ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 308,85 гривень (1 638,75 гривень - 1 329,90 гривень), застосувавши принцип взаємозаліку.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Василець Мариною Сергіївною, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №3531310424 від 01 квітня 2024 року у розмірі 14 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 380,00 грн - проценти за користування кредитом, а всього 44 380,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 308,85 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді С.М. Верланов

В.В. Соколова