Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №759/27136/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2026 року місто Київ

справа № 759/27136/24

провадження № 22-ц/824/4217/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвентіс»

на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Журибеди О.М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.04.2020 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Волинець А.О. подала Заявку на отримання кредиту № 1395328. Дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 5000, 00 грн.

Згідно умов Договору відступлення прав вимоги №03/10, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1395328 від 03.04.2020 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. 24.01.2022 між ТОВ «Діджі Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого, останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1395328 від 03.04.2020.

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу відповідача перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 15025, 00 грн.

Позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором № 11395328 від 03.04.2020.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за Кредитним договором № 1395328 від 03.04.2020 у розмірі 15025, 00 грн, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн зі сплати судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.03.2025 позов ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» задоволено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2025 заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.03.2025 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23.10.2025 у задоволенні позову ТОВ «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ТОВ «Солвентіс» 05.11.2025 подав апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та здійснити розподіл судових витрат.

Вважає, рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким що ухвалено з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність доказів, які б підтверджували факт укладення між сторонами договору про споживчий кредит 1395328 від 03.04.2020 та погодження відповідачем його умов, оскільки такі докази містяться в матеріалах справи.

Кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора - ТОВ «Мілоан».

Відповідач не оспорив договір про надання споживчого кредиту № 1395328 від 03.04.2020 за його безгрошовістю, в матеріалах справи відсутні докази про те, що кредитний рахунок (платіжна карта) НОМЕР_1 не належить відповідачу. Крім того, у вищевказаному платіжному дорученні, яким ТОВ «МІЛОАН» перераховано отримувачу ОСОБА_1 5 000,00 грн., також вказано ідентифікаційний код останнього. Однак, доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача в зазначених анкеті заяві та договорі - матеріали справи не містять.

Також зазначає, що в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 17557853 від 03.04.2020, що є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу.

Суд першої інстанції проігнорував клопотання позивача про витребування доказів, що підтверджують факт перерахування відповідачеві кредитних коштів.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність серед матеріалів справи доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором звертає увагу суду що,

на підставі договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 1395328 від 03.04.2020, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Зазначає, що предметом розгляду у даній справі є виключно питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином питання дійсності чи недійсності договору відступлення права вимоги та договору факторингу не відноситься до предмета доказування у справі, та не має правового значення для її вирішення.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів.

Просив також стягнути витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу поданому представником ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) адвокатом Костенком О.М, викладені заперечення проти її задоволення, просив рішення суду залишити без змін та відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.07.2026 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 03.04.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №1395328, за умовами якого їй надано кредит на суму 5000,00 грн., строком на 15 днів, термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів - 18.04.2020 року.

Згідно п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.5.2 договору визначено, що проценти за користування кредитом становлять 525, 00 грн., які нараховуються за ставкою 0,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позивач зазначив, що даний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника шляхом подачі заявки на отримання кредиту. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про кредит №1395328 від 03.04.2020.

Відповідно до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Як убачається із платіжного доручення № 17557853 від 03.04.2020, ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 5000, 00 грн.

09.10.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 03/10, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступив права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 03/10 від 09.10.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 згідно договору № 1395328 від 03.04.2020.

24.01.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» відступив права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» .

Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права вимоги до ОСОБА_1 згідно договору №1395328 від 03.04.2020.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 15025, 00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 9525, 00 грн; заборгованість за комісією становить 500,00 грн.

Відповідно до наказу №70-к від 01.07.2025 на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг Понг» №1778 від 01.07.2025 перейменовано з 01.07.2025 ТОВ «ФК «Пінг Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлених до ОСОБА_4 позовних вимог, зокрема з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит №1395328 від 03.04.2020 підписаний відповідачем ОСОБА_1 .. Платіжне доручення, надане позивачем як доказ зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі. Також позивачем не доведено факту набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, з системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підтвердження виникнення у ОСОБА_1 договірних зобов`язань у зв`язку з укладенням договору кредиту з ТОВ «Мілоан» позивачем надано копії: анкети-заяви № 1395328 на отримання кредиту у ТОВ «Мілоан», дата створення 03.04.2020, в якій зазначено погоджені умови кредитування на суму 5000 грн, строком на 30 днів з одноразовою комісією в розмірі 10 % від суми кредиту, процентною ставкою 0,70 % за кожен день користування; договір про споживчий кредит від 03.04.2020 № 1395328; відомість про щоденні нарахування та погашення, платіжне доручення від 03.04.2020 з печаткою ТОВ «МІЛОАН» на сум 5000 грн.

З аналізу копії кредитного договору від 03.04.2020 № 1395328 вбачається, що такий не містить як підпису ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), так і підпису первісного ТОВ «МІЛОАН, а є фактично надрукованим текстовим документом не підписаний жодним із зазначених у ньому сторін, відповідно такий договір не є укладеним та не тягне за собою правових наслідків у вигляді зобов`язань відповідача щодо повернення грошових коштів.

Кредитний договір від 03.04.2020 № 1395328 не містить підпису ОСОБА_1 за допомогою одноразового електронного ідентифікатора, оскільки як вважає позивач, кредитний договір підписано відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Пунктом 10 договору під назвою «Реквізити сторін» зазначено тільки реквізити позичальника та кредитодавця, графи підписи сторін такий договір не містить (а.с. 33 том 1).

Однак, кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) кредитного договору.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. На цьому наголосив Верховний Суд у справі № 908/1879/17.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки позов задоволенню не підлягає у зв`язку з недоведеністю факту укладення кредитного договору, на підставі якого позивач просить стягнути грошові кошти з відповідача, відсутні й підстави для задоволення клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди з такими, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Є.П Євграфова

Л.Д. Поливач