Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №755/19308/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2026 року місто Київ

справа № 755/19308/24

провадження № 22-ц/824/3165/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,

сторони:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Хромової О.О., -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 21 жовтня 2014 року № б/н в розмірі 92 163,29 грн та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до умов укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору від 21 жовтня 2014 року № б/н, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті www.privatbank.ua/terms, клієнт не міг приєднатися до іншої редакції. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов`язання, надано відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок, який поступово збільшено. Також у процесі користування рахунком, 21 липня 2022 року ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту. Відповідач не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору. Станом на 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в загальному розмірі 92 163,29 грн, яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 71 819,29 грн та заборгованості за простроченими відсотками - 20 344,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 4 вересня 2025 року частково задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2014 року № б/н в розмірі 66 414,09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 745,61 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Ухвалене у справі рішення, яким частково відмовлено у задоволенні вимог банку про стягнення заборгованості не відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України. Відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення відсотків у сумі 20344 грн. та частини боргу по тілу кредиту є хибними.

В апеляційній скарзі, зокрема, вказує, що відмовляючи частково у стягненні заборгованості по тілу кредиту, суд самостійно врахував погашення відповідача в тіло кредиту, вважаючи, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами до 31 липня 2022 року є незаконним.

Зазначає, що укладений між сторонами договір містить в собі умови як договору банківського рахунку, так і умови кредитування рахунку, оскільки після підписання Анкети - заяви клієнтам Банку відкривається картковий/ кредитний рахунок, видається до нього картка та може встановлюватися кредитний ліміт.

Також активація відповідачем карток та користування картковим кредитним рахунком також свідчить про укладення сторонами договору на визначених ним умовах та на підтвердження вказаних обставин банком до позовної заяви було долучено зокрема, але не виключно виписку по рахунку за договором.

Надалі, продовжуючи користуватись банківськими послугами, 31 липня 2022 року відповідачем підписано також заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка містить в собі всі істотні умови кредитування рахунку відповідача та є частиною договору від 21 жовтня 2014 року, оскільки відповідачу відкривається один рахунок, до якого в подальшому випускають/перевипускають картки.

Дана заява (нового зразка) містить в собі всі істотні умови кредитування, а саме: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000.00 грн (п.1.2. Договору); 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних: 42% для карток "Універсальна» (п.1.3 Договору); 5) Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); 6) Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.10.2025 5 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60 % для карток "Універсальна» (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Банк пред`явив до стягнення відсотки, нараховані за користування кредитними коштами у відповідності до п. 1.3 вказаної заяви про приєднання, яка обумовлена сторонами та погоджена шляхом підписання даної заяви обома сторонами.

Таким чином, підписання Заяви про приєднання в редакції, що містить умови кредитування рахунку як то відсоткову ставку, розмір кредитного ліміту, та всі інші істотні умови кредитування рахунку.

Таким чином, Заява про приєднання має силу письмової домовленості Сторін про встановлення умов кредитування по кредитним правовідносинам, а тому позивач законно нараховує відсотки за користування кредитними коштами.

Посилається також на те, що відповідач завжди була наділена правом у разі незгоди з відсотковою ставкою відмовитись від послуг кредитування шляхом повернення позичених коштів і в подальшому утриматися від використання кредитного ліміту, проте, нею цього зроблено не було.

Відповідачка ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 21 жовтня 2014 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг № б/н шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому неодноразово збільшувався. Повернення кредиту повинно були здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Договір укладений шляхом підписання анкети -заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».

У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування становить між нею та банком договір про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, підтвердила ознайомлення з договором та зобов`язалася виконувати його умови.

При цьому в самій анкеті-заяві від 21 жовтня 2014 року не зазначено розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку її нарахування, строку кредитування, розміру та порядку сплати процентів, а також умов відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим матеріали справи містять Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, на які банк посилається як на складові частини договору.

Однак зазначені документи не містять підпису відповідачки, а належних доказів того, що саме ці Умови та Тарифи в редакції, наданій суду, були чинними на момент укладення договору 21 жовтня 2014 року, були доведені до відома ОСОБА_1 та прийняті нею, матеріали справи не містять.

Також судом установлено, що 31 липня 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій підтвердила, що приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка та Кредит готівкою» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Вказану заяву відповідачем 31 липня 2022 року підписано ОСОБА_1 ОТР паролем.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 19 вересня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 92163,29 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 71819,29 грн., заборгованість за відсотками - 20344 грн. (розрахунок здійснено за період з 1 липня 2019 року по 19 вересня 2024 року).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення. Відповідач свої зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок в частині наявності використаних і не повернутих кредитних коштів, як такий, що не оспорений і не спростований відповідачем, є правильним, відповідає дійсності, а тому відповідно до цього розрахунку відповідач має заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 71819,29 грн.

Відмовляючи у стягнення прострочених відсотків в сумі 20344 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді такі істотні умови договору як ціну договору (розмір процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують факту підписання позичальником договору саме на таких умовах. При цьому, суд зазначив, що сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які саме умови договору були узгоджені сторонами не є підтвердженням наявності заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем.

Разом з тим, суд першої інстанції, з`ясувавши з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, що банк безпідставно здійснив з рахунку ОСОБА_1 списання відсотків за користування кредитними коштами за період з 21 жовтня 2014 року по 31 липня 2022 року (в той період, коли розмір процентів та порядок їх нарахування не був погоджений сторонами договору) на загальну суму 25749,20 грн., вирахував зазначену суму із загальної суми заборгованості, яку просив стягнути позивача ( 92163,29 грн. - 25749,20 грн.), та вважав, що з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 66414,09 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, а правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною або сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Водночас сама по собі наявність у договорі посилання на Умови та Правила не звільняє банк від обов`язку довести, які саме умови були запропоновані позичальнику та погоджені ним при укладенні договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розміщення Умов та Правил на веб-сайті банку, зміст яких у різні періоди змінювався самим банком, без належного доказу ознайомлення позичальника саме з відповідною редакцією таких Умов та Правил не є достатнім доказом погодження позичальником конкретного розміру процентної ставки.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої у разі, коли анкета-заява позичальника не містить умов щодо розміру процентів, пені та штрафів, а банк посилається на Умови та Правила, розміщені на його веб-сайті, банк повинен довести, що саме з відповідною редакцією цих умов позичальник ознайомився та погодився при укладенні договору.

При цьому колегія суддів виходить із того, що для вирішення спору має значення не лише факт укладення кредитного договору, який у цій справі сторонами фактично не заперечується, а й зміст конкретних договірних умов, на підставі яких банк заявляє вимогу про стягнення процентів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, обов`язок позичальника сплатити проценти виникає саме на умовах, установлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Крім того, частина друга статті 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Отже, право банку на отримання процентів не є безумовним правом на отримання будь-якої суми процентів, визначеної банком в односторонньому порядку. Розмір таких процентів має бути погоджений сторонами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що активація кредитної картки та користування кредитним рахунком свідчать про погодження відповідачкою всіх умов кредитування.

Факт користування кредитними коштами підтверджує існування між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачкою кредиту, однак сам по собі не підтверджує погодження конкретної процентної ставки, якщо така ставка не міститься у підписаному позичальником документі та банк не довів, що відповідна редакція Умов і Тарифів була частиною договору.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

У цій заяві вже були визначені конкретні умови кредитування, зокрема тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, максимальний розмір кредитного ліміту, строк кредитування, процентна ставка 42 % річних для картки «Універсальна», порядок внесення мінімального обов`язкового платежу та інші умови кредитування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що саме з 31 липня 2022 року існує належний письмовий доказ погодження сторонами відповідної процентної ставки.

Разом з тим із заяви від 31 липня 2022 року не вбачається, що відповідачка погодилася із застосуванням визначеної в ній процентної ставки до всього попереднього періоду користування кредитом, починаючи з 21 жовтня 2014 року.

Відсутні також докази того, що сторони шляхом підписання цієї заяви погодили перерахунок процентів за попередній період або визнали правильність їх нарахування за умовами, які не були належним чином доведені банком на момент укладення первісного договору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява від 31 липня 2022 року не може бути підставою для нарахування процентів за період, який передував її підписанню.

При цьому колегія суддів враховує положення статті 631 ЦК України щодо моменту набрання договором чинності та строку його дії, а також загальний принцип незворотності дії правочину в часі, якщо інше прямо не встановлено домовленістю сторін.

Доказів того, що сторони надали заяві від 31 липня 2022 року зворотну дію щодо процентної ставки, матеріали справи не містять.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оцінки паспорта споживчого кредиту.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшла висновку, що паспорт споживчого кредиту сам по собі не є договором про споживчий кредит та не замінює його укладення, оскільки паспорт має переддоговірний інформаційний характер.

Відтак сам по собі паспорт споживчого кредиту не може бути підставою для ретроспективного встановлення процентної ставки за період, коли відповідна умова не була погоджена сторонами.

У цій справі суд першої інстанції, дослідивши заяву від 31 липня 2022 року, правильно встановив, що вона містить конкретні умови кредитування та підписана відповідачкою, а тому може підтверджувати погодження процентної ставки саме з моменту її підписання.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка, продовжуючи користуватися кредитною карткою після 31 липня 2022 року, підтвердила свою згоду з умовами кредитування, колегія суддів зазначає, що ці обставини судом першої інстанції враховані та не заперечуються.

Однак вони не спростовують встановленого судом факту відсутності належного доказу погодження процентної ставки за період до 31 липня 2022 року.

Доводи банку про те, що відповідачка могла відмовитися від кредитування, повернути кредитні кошти та припинити користування кредитним лімітом, не можуть бути підставою для задоволення вимоги про стягнення процентів, розмір яких не був погоджений сторонами.

За змістом статей 526 та 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому обов`язковими для сторін є саме погоджені ними умови договору.

Відповідачка дійсно зобов`язана повернути фактично отримані та використані кредитні кошти. Проте наявність такого обов`язку не означає автоматичного існування обов`язку сплачувати проценти у розмірі, який не був належним чином погоджений сторонами.

У цій справі банк як позивач мав довести не лише факт надання кредиту, а й правову та договірну підставу для нарахування заявлених до стягнення процентів.

Суд першої інстанції правильно встановив, що факт надання кредиту та користування кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості.

Водночас розрахунок заборгованості сам по собі не може підтверджувати погодження сторонами умов договору щодо розміру процентів, оскільки є документом, складеним самим кредитодавцем і відображає його позицію щодо розміру боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що банк не позбавлений права вимагати повернення фактично використаних та неповернутих кредитних коштів. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість за тілом кредиту.

Разом з тим за період до 31 липня 2022 року банк не надав належних та допустимих доказів погодження відповідачкою конкретної процентної ставки, за якою здійснювалося нарахування процентів.

Як установлено судом першої інстанції, згідно з наданими банком розрахунками заборгованість станом на 19 вересня 2024 року становила 92 163,29 грн, у тому числі 71 819,29 грн за тілом кредиту та 20 344,00 грн за процентами.

При цьому з наданої банком виписки вбачається, що за період з 21 жовтня 2014 року по 31 липня 2022 року з рахунку ОСОБА_1 здійснювалося списання процентів за користування кредитними коштами на загальну суму 25 749,20 грн.

Оскільки нарахування таких процентів за цей період не було підтверджено належною договірною умовою, суд першої інстанції обґрунтовано виключив зазначену суму з розміру заборгованості.

Унаслідок цього суд правильно визначив розмір заборгованості, яка підлягає стягненню у сумі 66 414,09 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів та незгоди апелянта з правовою оцінкою суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 вересня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Є.П. Євграфова

Л.Д. Поливач