Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №758/6501/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 758/6501/26 Апеляційне провадження № 33/824/3032/2026Головуючий у суді першої інстанції - Лещенко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Бондюком Богданом Володимировичем на постанову Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.05.2026 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з постановою суду, 15.05.2026 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бондюк Б.В., оскаржила її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги, з урахуванням доповнень, посилається на те, що матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 усвідомлювала рух на заборонений сигнал світлофора або свідомо порушила вимоги пункту 8.7.3.е Правил дорожнього руху України.

Вказує, що суд першої інстанції фактично обмежився оцінкою дій ОСОБА_1 не надавши оцінки діям водія ОСОБА_3 , що суперечить завданню провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що висновок суду про те, що ОСОБА_1 розпочала рух на заборонений сигнал світлофора ґрунтується на припущеннях щодо режиму роботи світлофорного об`єкта, без дослідження технічної документації, без отримання інформації від балансоутримувача світлофорного об`єкта та без залучення спеціальних знань.

Вважає, що відмова суду в призначенні експертизи призвела до неповного з`ясування обставин справи та, як наслідок, позбавила суд можливості об`єктивно встановити механізм дорожньо-транспортної пригоди, а тому просить прийняти висновок судової автотехнічної експертизи № 155/26 від 17.06.2026, оскільки він має істотне значення для правильного вирішення справи та підлягає врахуванню судом як доказ, отриманий із застосуванням спеціальних знань.

ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Бондюк Б.В. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.04.2026 о 17:37:00 годині у м. Києві, на регульованому перехресті вулиць Набережно-Хрещатицька та Верхній Вал, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAZDA CX-5 д.н.з. НОМЕР_2 , здійснила рух прямо зі сторони вулиці Набережно-Хрещатицька в напрямку вулиці Набережно-Лугова на заборонний сигнал світлофору (червоний), внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу рухався на зелений сигнал світлофора з вулиці Верхній Вал в напрямку Подільсько-Воскресенського мосту, внаслідок зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками, порушивши п.8.7.3.е ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Суд першої інстанції надавши оцінку наявним у справі доказам, в їх сукупності, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами.

Разом з цим, судом виснувано, що дорога має три полоси руху в одному напрямку, для кожної полоси руху встановлений світлофор, тобто три світлофори, які між собою працюють синхронно. При цьому, після перехрестя, в цьому ж напрямку руху, мається пішохідний перехід, де також встановлені три світлофори, які з попередніми, мають асинхронну роботу. Зокрема, світлофори, якими керувалась ОСОБА_1 змінюють сигнал на три секунди пізніше.

Під час події, світлофори, які встановлені після перехрестя змінили сигнал на зелений, і тільки через три секунди світлофори, якими мала керуватися ОСОБА_1 , змінили показник на зелений, проте остання почала рух раніше, тобто на заборонний сигнал світлофора, що підтверджується діями інших учасників дорожнього руху, зокрема, водії, які стояли в напрямку руху ОСОБА_1 , разом із нею, в рядах лівіше від неї, почали рух пізніше від неї, а коли вона здійснювала рух, два ряди стояли не рухаючись, в тому числі автомобіль свідка ОСОБА_4 , при цьому водій Ауді закінчував маневр переїзду через перехрестя. Крім того, сама ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила, що можливо водій автомобіля, який стояв попереду неї ввів її в оману початком руху.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв`язку із тим, що інші автомобілі продовжили стояти перед перехрестям, тобто для них рух був забороненим сигналом світлофора, а водій ОСОБА_3 закінчував маневр, тобто його рух було розпочато на дозволений сигнал світлофора, в такому випадку, водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.8.7.3.е ПДР України, та таке порушення є у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, відхиляючи, при цьому, доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів; ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху; є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

Пунктом 8.7.3.е. ПДР України передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.

Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.

Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.

Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, у повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази, які містяться в матеріалах справи та дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_2 , здійснила рух прямо на заборонний сигнал світлофора (червоний), внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Audi д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який в свою чергу рухався на зелений сигнал світлофора з вулиці Верхній Вал в напрямку Подільсько-Воскресенського мосту.

Обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 638038 від 11.04.2026 достатні для повного розуміння, не створюють подвійного тлумачення та таких відомостей достатньо для правильної кваліфікації адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Окрім цього, з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено наявні в матеріалах справи докази.

ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначила, що стояла на червоному сигналі світлофора друга в черзі. Загорівся зелений сигнал світлофору, рушила перша машина на поворот на вул. Нижній Вал, продовживши рух другою, на швидкості в її авто в`їхав автомобіль Audi д.н.з. НОМЕР_3 .

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_3 вказав, що проїжджав перехрестя на мигаючий зелений з швидкістю приблизно 60 км/год. На перехрестя виїхав автомобіль Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_2 з Набережно-Хрещатицької вулиці. Не встиг загальмувати до зіткнення, оскільки був дощ та слизька дорога.

Свідок ОСОБА_4 у своїх поясненнях та будучи допитаним у якості свідка пояснив, що стояв на перехресті під час червоного сигналу світлофора перед перехрестям з вул. Верхній Вал в напрямку руху від ст.м. Поштова Площа в середньому ряду. Ліворуч стояв сірий універсал. Після увімкнення жовтого сигналу світлофора на дальньому світлофорі на перехресті з вул. Нижній Вал на його світлофорі ще горів червоний сигнал, в той же час автомобіль сірого кольору, який стояв зліва від нього поїхав вперед, за ним проїхала Мазда сірого кольору, на цей момент сигнал світлофору для їхньої смуги руху був ще був червоним і автомобілі праворуч ще стояли. При досягненні Маздою сірого кольору середини перехрестя, у сторону водія влетів сірий хетчбек, який закінчував маневр, після цього сигнал світлофору напрямку руху водія Мазда, переключився на зелений, і автомобілі почали рух.

Напрямки руху та місце зіткнення транспортних засобів узгоджуються із наявною в матеріалах справи схемою дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши наявні в матеріалах справи відеозаписи встановлено, що транспортний засіб Mazda CX-5 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 розпочав рух прямо за транспортним засобом сірого кольору, в той час, коли автомобілі у сусідніх смугах руху продовжили стояти. У цей час, транспортний засіб Audi д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 закінчував маневр перетину перехрестя з вулиці Верхній Вал в напрямку Подільського мостового переходу.

Наявні в матеріалах справи відеозаписи свідчать про те, що ОСОБА_1 розпочала рух прямо на червоний сигнал світлофору, в той час як ОСОБА_3 закінчував маневр перетину перехрестя з вулиці Верхній Вал в напрямку Подільського мостового переходу. При виїзді на перехрестя з вулиці Верхній Вал сигнал світлофору для ОСОБА_3 дозволяв йому закінчити маневр перетину перехрестя, що узгоджується з сигналом світлофору для пішоходів, який у момент перетину перехрестя був червоний.

Рух ОСОБА_1 на червоний сигнал світлофору підтверджується тим, що автомобілі, які стояли позаду неї, а також у інших смугах руху в попутному напрямку, продовжили стояти нерухомо, тобто не почали свій подальший рух, що вказує на те, що сигнал світлофору не змінювався.

Таким чином, з наведеного у сукупності суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 8.7.3.е. ПДР України та її дії знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ОСОБА_1 повинна була стежити за дорожньою обстановкою та пересвідчитися у наявності дозволяючого для руху сигналу світлофору та в безпечності подальшого руху прямо.

Посилання на те, що матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 усвідомлювала рух на заборонений сигнал світлофора або свідомо порушила вимоги п. 8.7.3.е. ПДР України, апеляційним судом не приймаються, оскільки такі дії ОСОБА_1 підтверджуються сукупністю обставин даної справи, які підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами.

Доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції обмежився оцінкою дій ОСОБА_1 , не надавши оцінки діям ОСОБА_3 , не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_3 порушень ПДР України, не спростовує наявність вини ОСОБА_1 у порушенні нею пункту 8.7.3.е. ПДР України.

При цьому обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися, які вказують на те, що наявні в матеріалах справи докази дозволяють встановити об`єктивну істину у справі, не потребують спеціальних знань, а відтак можуть бути перевірені та встановлені на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Не приймається апеляційним судом до уваги висновок судової автотехнічної експертизи № 155/26 від 17.06.2026, з огляду на те, що указаний висновок не містить оцінки дій водія ОСОБА_1 на предмет дотримання нею вимог пункту 8.7.3.е. ПДР України та наявності причинно-наслідкового зв`язку між недотриманням нею зазначеного пункту правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційним судом враховується рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, що узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт недотримання ОСОБА_1 вимог п. 8.7.3.е. ПДР України, і ці порушення знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для закриття провадження у справі, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції, без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Бондюком Богданом Володимировичем - залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук