Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №754/369/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/4098/2026

Справа № 754/369/26

Головуючий в суді І інстанції Бабайлова Л.М.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участю секретаря судового засідання Діденка А.С., вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року на ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір в сумі 665,60 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 28 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року у справі № 754/369/26.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказував, що у постанові суд зазначив, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак це не відповідає фактичним обставинам. Жодної судової повістки або іншого повідомлення про дату та час судового засідання він не отримував, про існування постанови дізнався випадково лише після її ухвалення. Після ознайомлення в суді з матеріалами справи ним встановлено, що до них долучено копії поштових відправлень із зазначенням штрихкодових ідентифікаторів. Разом із тим, перевірка зазначених штрихкодових ідентифікаторів через офіційний сервіс АТ «Укрпошта» показала, що такі номери не зареєстровані в системі поштового оператора, тобто інформація про прийняття, пересилання чи вручення відповідних поштових відправлень відсутня, те саме йому підтвердили у поштовому відділенні, до якого він звернувся. 01 червня 2026 року ним було зроблено офіційний письмовий запит до АТ «Укрпошта» з проханням надати письмову інформацію щодо поштових відправлень, перевірити рух яких самостійно через трекінг відправлень Укрпошти неможливо через те, що система надає інформацію про відсутність даних про відправлення в зв`язку з тим, що вони не зареєстровані в системі.

Таким чином, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів направлення або вручення йому судових повісток.

Вказував, що згідно судової практики Верховного Суду та ЄСПЛ, розгляд справи за відсутності особи є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини. Право на участь у процесі є фундаментальним і можливе лише за умови, що особа була належно повідомлена та мала реальну можливість підготуватися і прибути до суду.

Посилався на рішення ЄСПЛ у справі «Сейдович проти Італії» (Sejdovic v. Italy), згідно якого право на участь у судовому засіданні є невід`ємною складовою права на справедливий суд. Держави зобов`язані докладати активних зусиль для розшуку обвинувачення, щоб забезпечити їхню присутність, а розгляд за відсутності особи можливий лише за умови її свідомої та неоднозначної відмови від права на захист.

Посилався на рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України», де суд наголосив, що право на публічний судовий розгляд було б позбавлене сенсу, якби сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати в ньому участь. Сторона повинна знати не тільки про дату і місце засідання, але й мати достатньо часу для підготовки.

Посилався на рішення ЄСПЛ у справі «Малофеєва проти Росії», згідно якого суд не має права виступати на боці обвинувачення, перебирати на себе функції пошуку доказів або розглядати справу без належного забезпечення права особи на кваліфікований захист та участь.

Вказував, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зазначає, що розгляд справи за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце засідання, є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Суди не можуть обмежуватися формальними відмітками, якщо матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що особа особисто отримала виклик (судову повістку, ухвалу тощо) і мала можливість реалізувати свої процесуальні права.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про належне повідомлення його про розгляд справи та порушив його право на участь у судовому розгляді, гарантоване ст. 268 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наголошував, що неналежне повідомлення є істотним порушенням процесуальних норм, оскільки позбавило його можливості надати суду свої пояснення, заявити клопотання, досліджувати докази, ставити запитання працівникам поліції, скористатися правовою допомогою. Фактично суд розглянув справу без забезпечення його права на захист.

Також зазначав, що суд не надав належної оцінки доказам щодо відмови від проходження огляду, оскільки на відеозаписі ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що не відмовляється проходити огляд, однак боїться їхати в патрульному автомобілі, що поліція самостійно розцінила як ухилення від проходження огляду. Таким чином, висновок про доведеність складу адміністративного правопорушення є суб`єктивним.

Стверджував, що розгляд справи без його участі призвів до того, що суд не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавило його права на захист, права надавати пояснення, заявляти клопотання про дослідження доказів та висловлювати заперечення щодо складеного протоколу про адміністративне правопорушення.

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, та просив його задовольнити.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись десятиденний строк на апеляційне оскарження, тобто з наступного дня після винесення постанови.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, які виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Також, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було проголошено 09 лютого 2026 року, а тому згідно з вимогами ст. 294 КУпАП останнім днем на апеляційне оскарження постанови є 19 лютого 2026 року. Апеляційна скарга подана 28 липня 2026 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду та не отримував судових повісток.

Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 судових повісток. Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2026 року ОСОБА_1 ознайомлений з матеріалами справи під розписку, а тому принаймні із вказаної дати був обізнаний про розгляд справи, результати її розгляду, порядок та строк апеляційного оскарження, який зазначений безпосередньо у постанові Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року, а саме протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва.

Апеляційний суд враховує, що з огляду на ознайомлення з матеріалами справи 26 травня 2026 року і обізнаність з результатами розгляду справи ОСОБА_1 мав можливість подати апеляційну скаргу в межах розумного строку, зокрема десятиденного строку з моменту ознайомлення з матеріалами справи, що відповідає процесуальному строку для подання апеляційної скарги, тому подання апеляційної скарги фактично через два місяці 28 липня 2026 року свідчить про нічим не обґрунтоване зволікання.

ОСОБА_1 не навів змістовних і вагомих аргументів щодо вчинення всіх необхідних і можливих дій, які вказували б на його бажання реалізувати процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, не довів, що в цій справі зволікання із поданням апеляційної скарги більше, ніж у двомісячний строк вже після ознайомлення з матеріалами справи, не мали суб`єктивного характеру, тобто не залежали від його волевиявлення.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало ОСОБА_1 після ознайомлення з матеріалами справи своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції протягом розумного строку з наданням доказів того, що він вживав відповідних заходів, спрямованих на захист прав та інтересів в судовому порядку.

Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку учасника провадження щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

Сам по собі факт відсутності в матеріалах справи доказів належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату та час судового розгляду, яка в подальшому була ознайомлена з результатами розгляду справи, строком та порядком апеляційного оскарження, не надає такій особі не обмеженого у часі права апеляційного оскарження, оскільки це нівелювало би загальний строк апеляційного оскарження, встановлений ст. 294 КУпАП, порушувало принцип правової визначеності та надавало би такій особі нічим не обґрунтовану перевагу перед законом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом рівності усіх перед законом, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу із пропуском строку, визначеного ст. 294 КУпАП, причини пропуску строку є неповажними, підстав для його поновлення не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.