Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №760/22490/16-ц — Київський апеляційний суд

справа №760/22490/16-ц

провадження № 22-ц/824/9225/2026

головуючий у суді І інстанції Усатова І.А.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди, та просить суд, з врахуванням заяви про зміну предмету позову:

- визнати відсутність у відповідача ОСОБА_2 станом на 26 березня 2011 року та 26 червня 2014 року статутного права для участі у зборах уповноважених представників ГБК «Олімпійський» в якості уповноваженого представника інших членів кооперативу та для участі у голосуванні від імені будь якого іншого члена кооперативу за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК «Олімпійський» не передавав і своїх повноважень на ці збори не делегував;

- визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_2 , що проявилися в участі у зборах уповноважених представників ГБК «Олімпійський» оформлених протоколами зборів уповноважених ГБК «Олімпійський» від 26 березня 2011 року та від 26 червня 2014 року в якості уповноваженого представника інших членів ГБК «Олімпійський» та в участі у голосуванні на цих зборах в якості уповноваженого представника за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК «Олімпійський» не передавав і своїх повноважень не делегував;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в якості компенсації за завдану моральну (немайнову) шкоду яка виникла унаслідок протиправної поведінки, грошові кошти в розмірі 32770 грн.

Рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Крім того просить постановити окремі ухвали.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 у судове засідання 11 серпня 2026 року також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на поштову адресу.

судова повістка-повідомлення повернулася до апеляційного суду неврученою з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою».

У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі №359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо - участі та прийнятті рішень шляхом голосування на зборах ОСББ, у зв`язку відсутністю у відповідача ОСОБА_2 станом на 26 березня 2011 року та 26 червня 2014 року статутного права для участі у зборах уповноважених представників ГБК "Олімпійський" в якості уповноваженого представника інших членів кооперативу та для участі у голосуванні від імені інших членів кооперативу за усі рішення з порядку денного, в тому числі, про виключення з членів кооперативу позивача ОСОБА_1 , оскільки жоден з інших членів кооперативу право свого голосу відповідачу для участі у цих зборах по процедурі визначеної п.7.3 статуту ГБК "Олімпійський" не передавав і своїх повноважень на ці збори не делегував.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2011 відбулися загальні збори, за результатами яких вирішено виключити ОСОБА_1 з членів кооперативу у зв`язку з систематичним та усвідомленим невиконанням своїх статутних обов`язків, а саме - систематичною несплатою членських внесків протягом 2004-2010 років і відмовою їх сплачувати, що підтверджується протоколом загальних зборів уповноважених та запрошених членів ГБК «Олімпійський» від 26.03.2011 за підписом голови зборів Андрущенко В.М. та секретаря Андебура В.А.

Встановлено, що 26 червня 2014 року відбулися загальні збори уповноважених ОГБК «Олімпійський», на яких були присутні 25 уповноважених та запрошений адвокат Ващинець І.І.

Під час розгляду четвертого пункту порядку денного було заслухано питання про виключення з членів кооперативу та ухвалено рішення «про виключення з членів ОГБК «Олімпійський» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у зв`язку з невиконанням ними рішень Правління кооперативу, перешкоджанню досягнення поставленої кооперативом мети та несплатою обов`язкових внесків до кооперативу».

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду від 09 серпня 2011 року позов ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ОГБК «Олімпійський» про визнання недійсними протоколів та рішень загальних зборів членів ОГБК «Олімпійський» задоволено частково, а саме, серед іншого, визнано недійсним протокол та всі рішення, ухвалені 26 березня 2011 року загальними зборами (зборами уповноважених) членів ОГБК «Олімпійський».

Проте рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року було скасовано за нововиявленими обставинами рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року та у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_1 до ОГБК «Олімпійський» про визнання недійсними протоколів та рішень загальних зборів членів ОГБК «Олімпійський» відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року залишено без змін.

Вбачається, що у період чинності рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09.08.2011 відповідачем були проведені збори уповноважених 26 червня 2014 року, і повторно вирішено питання про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.

У той же час, станом на день вирішення даної справи відновлено чинність рішень прийнятих на загальних зборах уповноважених кооперативу 26 березня 2011 року, а тому ОСОБА_1 вважається виключеним з числа членів кооперативу саме з вказаної дати та по причині несплати обов`язкових внесків до кооперативу.

Шляхом огляду Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про визнання недійсними рішень від 26.06.2014, визнання недостовірними даних обліку, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 залишено без змін.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» про визнання недійсними рішень загальних зборів від 26.06.2014, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23.12.2019 залишено без змін.

Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених належними і допустимими доказами, дослідженими судом.

За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично не погоджується з правовою оцінкою судом першої інстанції спірних правовідносин та вважає, що суд неповно з`ясував обставини справи, неналежно оцінив докази і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Однак колегія суддів із такими доводами погодитися не може.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ОСОБА_2 , пов`язаних з його участю та голосуванням на зборах уповноважених ГБК «Олімпійський», які відбулися 26 березня 2011 року та 26 червня 2014 року, а також вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 32 770 грн.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим саме по собі звернення особи до суду не є достатньою підставою для задоволення позову. Особа, яка звертається за судовим захистом, повинна довести наявність у неї відповідного цивільного права чи інтересу, факт його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, а також те, що обраний нею спосіб захисту є належним та ефективним.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів, при цьому суд може застосувати інший спосіб захисту лише у випадках, передбачених законом або договором.

У цій справі позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо участі та голосування на зборах уповноважених ГБК «Олімпійський».

Проте такі вимоги самі по собі не спрямовані на безпосереднє скасування чи зміну правових наслідків рішень, прийнятих відповідними зборами.

Якщо позивач вважав, що участь ОСОБА_2 у зборах та його голосування від імені інших осіб вплинули на результати голосування та призвели до прийняття незаконних рішень органом управління ГБК «Олімпійський», належним способом захисту його порушеного права могло бути оскарження відповідних рішень зборів у встановленому законом порядку.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про неналежність обраного позивачем способу захисту є обґрунтованим.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що суд не вправі підміняти позивача у визначенні предмета та підстав позову, виходити за межі заявлених позовних вимог або самостійно змінювати обраний позивачем спосіб захисту.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, також не дають підстав для скасування рішення.

Суд першої інстанції дослідив подані сторонами докази, встановив фактичні обставини справи та надав їм відповідну правову оцінку. Незгода апелянта з оцінкою доказів сама по собі не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Крім того, відповідно до загальних засад доказування саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд оцінює докази у їх сукупності, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі докази, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або свідчили про неправильність його висновків.

Не встановлено і таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Окремо колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Отже, для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах необхідним є встановлення сукупності передбачених законом юридичних фактів, зокрема неправомірності поведінки відповідача, наявності моральної шкоди, причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та такою шкодою, а у передбачених законом випадках вини заподіювача.

Установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про доведеність такої сукупності.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме внаслідок конкретних дій ОСОБА_2 йому заподіяно моральні чи душевні страждання, які можуть бути компенсовані відповідно до статей 23, 1167 ЦК України.

Як убачається із матеріалів справи позивач фактично не згоден у цілому із рішенням, яке було прийняте колегіальним органом, до складу якого входив відповідач.

Відтак, шкоду позивачеві було завдано саме внаслідок прийняття рішення. Позивач використав своє право щодо оскарження рішення в судовому порядку, однак судом не було встановлено протиправність рішення.

Саме по собі посилання на порушення прав або незгоду з діями відповідача не є безумовною підставою для присудження моральної шкоди. Необхідним є встановлення факту заподіяння такої шкоди та причинного зв`язку між поведінкою відповідача і негативними наслідками для позивача.

При цьому вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від встановлення відповідного порушення цивільного права. Оскільки позивачем не доведено протиправності дій відповідача у спосіб та в межах заявлених позовних вимог, відсутні правові підстави і для покладення на відповідача обов`язку компенсувати моральну шкоду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин справи. Зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що суд встановив обставини, які мають значення для вирішення спору, дослідив надані сторонами докази та навів мотиви, з яких виходив при відмові у задоволенні позову.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, визначив норми матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо вимоги апелянта про постановлення окремих ухвал колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Під час апеляційного перегляду справи таких обставин колегією суддів не встановлено, а тому підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права та зводяться переважно до незгоди позивача з результатом розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з цим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 9 вересня 2026 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба