Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №361/8138/25 — Київський апеляційний суд

справа № 361/8138/25

провадження № 22-ц/824/3058/2026

головуючий у суді І інстанціїПисанець Н.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Журби С.О., Приходька К.П.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Козій Дар`ї Олександрівни про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №361/8138/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Козій Дар`я Олександрівна звернулася до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, які застосовані ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 року у справі № 361/8138/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а саме скасувати арешт на: житловий будинок, загальною площею 95,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429076532212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287201:01:002:0123, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133351932212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287200:02:001:0007, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133326732212.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвала від 25.07.2025 року постановлена судом без перевірки належності, допустимості, достатності та достовірності доказів, чим порушено право ОСОБА_1 на мирне володіння її майном.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 - адвоката Козій Дар`ї Олександрівни про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №361/8138/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Козій Дар`я Олександрівна подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що існування заходів забезпечення позову порушує право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Вказує, що позивач без жодного належного, допустимого, достатнього та достовірного доказу стверджував, що нібито існують ризики щодо відчуження будинку та земельних ділянок.

Звертає увагу на те, що як убачається з матеріалів справи, майно перебуває під арештом понад п`ять років. Тривале перебування майна під арештом порушує право власності та є невиправданим втручанням у мирне володіння майном, що у свою чергу дає підстави суду скасувати заходи забезпечення позову.

30 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги вказує, що апелянтом не було обґрунтовано, яким саме чином судом першої інстанції порушено її право на мирне володіння майном.

Зазначає, що відповідач не втрачає статусу власника спірного майна, а також можливість володіти та користуватися таким майном, у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову.

Звертає увагу на те, що постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції було враховано наявні ризики відчуження спірного майна, у мережі інтернет були наявні оголошення про продаж спірного житлового будинку, що станом на дату вжиття таких заходів забезпечення позову вказувало на ризики відчуження спірного майна.

Посилається також на те, що адвокатом Козій Д.О. у апеляційній скарзі було зазначено про те, що майно перебуває під арештом понад п`ять років, однак вказує, що зазначене не відповідає дійсності, адже арешт був накладений трохи більше року назад.

На думку представника позивача, в апеляційній скарзі взагалі не аргументовано, в чому полягає ймовірна упередженість судді Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В., якою було постановлено оскаржувану ухвалу, та в чому полягає така невідповідність вимогам щодо безсторонності.

У судовому засіданні 01 вересня 2026 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 та її представник Козій Дар`я Олександрівна в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Про наявність поважних причин, які перешкоджали прийняти участь у засіданні не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявила.

Колегія суддів враховує, що учасники справи реалізували свої процесуальні права шляхом подання письмових заяв по суті спору, зокрема апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом апеляційної інстанції.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Пономаренко Катерина Петрівна разом із пред`явленням позову звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: житловий будинок, загальною площею 95,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429076532212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287201:01:002:0123, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133351932212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287200:02:001:0007, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133326732212.

Позивачем до суду подано позовну заяву про поділ вищевказаного спільного майна подружжя, де відповідачем є її чоловік ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначає, що у період часу з 21.06.2013 року по 24.06.2024 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування в шлюбі подружжям за спільні кошти подружжя набуті у шлюбі було придбано наступне майно: житловий будинок, загальною площею 95,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429076532212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287201:01:002:0123, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133351932212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287200:02:001:0007, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133326732212.

Оскільки вищевказані об`єкти нерухомого майна фактично використовуються відповідачем, в той час як спільне використання сторонами такого майна неможливе та сторони не укладали між собою жодних договорів щодо спільного майна подружжя та згоди щодо добровільного поділу майна між ними не досягнуто, позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про поділ майна подружжя, а саме - про виділ відповідного майна у власність відповідачу, з виплатою позивачу грошової компенсації вартості належної йому частки у майні, у сумі 5 371 003,34 грн (п`ять мільйонів триста сімдесят одна тисяча три гривні тридцять чотири копійки).

Разом з цим, як стало відомо, відповідачем наразі вживаються заходи щодо відчуження спірних об`єктів нерухомого майна.

У своїй заяві про забезпечення позову заявник посилалась на те, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду про поділ майна, з яким позивач звернулася до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2025 року у справі № 361/8138/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя накладено арешт на: житловий будинок, загальною площею 95,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1429076532212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287201:01:002:0123, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133351932212; земельну ділянку, кадастровий номер 3221287200:02:001:0007, площею 0,07 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133326732212.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2025 року залишено без змін.

З огляду на викладене, дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову накладених ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 року, оскільки вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами у цій справі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є поділ майна подружжя, у зв`язку з чим спірне нерухоме майно безпосередньо пов`язане з предметом заявлених позовних вимог.

Звертаючись із заявою про скасування заходів забезпечення позову, відповідачка посилалася переважно на те, що арешт порушує її право на мирне володіння майном, а також на відсутність належних та допустимих доказів існування ризику відчуження спірного майна.

Разом із тим сам по собі факт накладення арешту на майно не свідчить про неправомірне позбавлення відповідачки права власності або припинення її права володіння та користування майном. Арешт як захід забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямований не на позбавлення особи права власності, а на збереження спірного майна у незмінному стані до вирішення спору по суті та забезпечення реального виконання можливого судового рішення.

При цьому відповідачкою не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у застосуванні арешту відпала, що ризики, зумовлені якими такий захід було застосовано, припинили існувати, або що за час розгляду справи виникли інші обставини, які роблять подальше застосування арешту явно необґрунтованим чи неспівмірним.

Навпаки, як убачається з матеріалів справи, на час вирішення питання про забезпечення позову існували обставини, які об`єктивно могли свідчити про ризик відчуження спірного нерухомого майна, зокрема наявність у мережі Інтернет оголошень щодо продажу житлового будинку.

Посилання апелянта на те, що позивач не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів існування ризиків відчуження майна, колегія суддів відхиляє, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд не зобов`язаний встановлювати наявність беззаперечних доказів того, що відповідач неодмінно вчинить дії щодо відчуження майна. Для застосування заходів забезпечення позову достатньо встановлення обґрунтованої ймовірності того, що невжиття відповідних заходів може ускладнити або унеможливити ефективний захист порушеного права та виконання можливого рішення суду.

З огляду на характер спору та те, що предметом позовних вимог є майно, на яке накладено арешт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для збереження відповідного заходу забезпечення позову.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Критерієм такої співмірності є, зокрема, відповідність виду забезпечення позову характеру позовних вимог, його здатність забезпечити реальне виконання можливого рішення суду та недопущення безпідставного обмеження прав відповідача.

У цій справі накладення арешту саме на спірні об`єкти нерухомого майна є безпосередньо пов`язаним із предметом спору про поділ майна подружжя та не виходить за межі необхідного для забезпечення можливого виконання судового рішення.

При цьому арешт не позбавляє відповідачку права власності на спірне майно, не перешкоджає користуванню ним у межах, які не суперечать встановленим обмеженням, а лише обмежує можливість його відчуження, що відповідає меті застосування заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що майно перебуває під арештом понад п`ять років, колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають матеріалам справи. Як правильно зазначає представник позивача, оскаржуваний захід забезпечення позову застосовано ухвалою суду від 25 липня 2025 року, тобто на момент розгляду апеляційної скарги арешт діє трохи більше року. Відтак посилання апелянта на п`ятирічний строк перебування майна під арештом не може бути покладено в основу висновку про надмірну тривалість обмеження права власності.

Сам по собі факт тривалості розгляду судової справи не є безумовною підставою для автоматичного скасування заходів забезпечення позову. Вирішальним є те, чи зберігається необхідність у забезпеченні позову та чи відповідає застосований захід принципу співмірності. У цій справі таких обставин, які б свідчили про відпадіння необхідності в арешті спірного майна, відповідачкою не доведено.

Посилання апелянта на порушення права на мирне володіння майном також не є підставою для скасування ухвали.

Колегія суддів виходить із того, що право власності не є абсолютним і може бути предметом законного та пропорційного обмеження, якщо таке обмеження переслідує легітимну мету та має належне правове підґрунтя.

У цьому випадку обмеження права відповідачки обумовлено необхідністю забезпечення судового захисту прав позивача у спорі про поділ майна подружжя, має тимчасовий характер та безпосередньо пов`язане з предметом спору. При цьому відповідачка не позбавлена самого права власності на майно, а встановлене обмеження стосується насамперед можливості його відчуження.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість відповідачкою не доведено конкретних негативних наслідків від продовження арешту, які б свідчили про його явну неспівмірність із заявленими позовними вимогами або про необхідність застосування менш обтяжливого заходу.

Щодо доводів представника позивача про наявність упередженості судді суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не є предметом перевірки під час розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки наявність чи відсутність упередженості судді підлягає доведенню в інший процесуальний спосіб.

Разом із тим зазначене питання не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, виходячи з установлених у справі обставин та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування арешту спірного нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідачки з продовженням дії заходу забезпечення позову та не містять належного обґрунтування того, що обставини, які стали підставою для його застосування, припинили існувати, або що такий захід є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 9 вересня 2026 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба