Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №940/1262/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №940/1262/25 Головуючий у І інстанції - Косович Т.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/11014/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

установив:

У липні2025 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось до Тетіївського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувало тим, що воно, ТОВ «ФК «Профіт-Капітал», є правонаступником за зобов`язаннями ТОВ «Оптіма Факторинг», що є правонаступником за зобов`язаннями АТ «Ідея Банк».

19 лютого 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р99.25265.004929199, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу грошові кошти в кредит на поточні потреби у розмірі 29700 грн. на строк 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору.

На виконання умов договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 76046,21 грн.

Крім того, 11 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z75.25265.005136383, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу грошові кошти в кредит у розмірі 29696 грн. на строк 36 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,99% річних в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору.

На виконання умов договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 62690,16 грн.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та заборгованість за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року, укладеними між нею та АТ «Ідея Банк», загальною сумою 138736,37 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року зазначений вище позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал»:-38791,81 грн. заборгованості за кредитним договором №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року, укладеним між нею та АТ «Ідея Банк»;-29801,34 грн. заборгованості за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року, укладеним між нею та АТ «Ідея Банк»;-1497,08 грн. сплаченого судового збору;-7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів по справі.

В обґрунтування скарги вказує, що частину заборгованості перед первісним кредитором нею було погашено частково, а саме: по кредитному договору №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року нею було сплачено 19727,37 грн., проте, зазначені кошти не були зараховані при погашенні заборгованості.

Крім того, частину заборгованості перед первісним кредитором нею було погашено частково, а саме: по кредитному договору №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року нею було сплачено 18170грн., проте, зазначені кошти не були зараховані при погашенні заборгованості.

Зазначає, що на її думку при оплаті кредиту основна сума боргу зменшується при оплаті графіку платежів який був зазначений в кредитному договорі.

Звертає увагу, що з виписок по кредитним договорам, які надав сам же позивач вбачається, що сума у розмірі 19727,37 грн. та у розмірі 18170 грн. зовсім не були враховані при погашенні кредитної заборгованості, а ні в процентних ставках, а ні в тілі кредиту.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, що вже підтверджує неправомірність оскаржуваного рішення.

Вказує, що при задоволенні розміру заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом, то суд першої інстанції самостійно, без відповідних клопотань зі сторони позивача, визнав поважними причинами пропуску позовної давності та самостійно його застосував.

Також, зазначає, що нею заперечується стягнута сума витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. через її не співмірність з наданням послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та її клопотання про невизнання витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, звертає увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Просила суд, скасувати частково рішення Тетіївський районний суд Київської області від 26 березня 2026 року, та стягнути з неї на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість по кредитному договору №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року у розмірі 9463,11 грн.; заборгованість по кредитному договору №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року у розмірі 4155,62 грн.; судовий збір у розмірі 3 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 900 грн.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що19 лютого 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р99.25265.004929199, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу грошові кошти в кредит на поточні потреби у розмірі 29700 грн. на строк 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору.

На виконання умов договору Банк свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого станом на 19 грудня 2023 року виникла заборгованість за договором загальною сумою 76046,21 грн., в тому числі 27709,53 грн. заборгованості за сумою кредиту, 11082,28 грн. заборгованості за відсотками та 37254,40 грн. комісії.

Крім того, 11 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z75.25265.005136383, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу грошові кошти в кредит у розмірі 29696 грн. на строк 36 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,99% річних в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору.

На виконання умов договору Банк свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого станом на 19 грудня 2023 року виникла заборгованість за договором загальною сумою 62690,16 грн., в тому числі 22325,62 грн. заборгованості за сумою кредиту, 7475,72 грн. заборгованості за відсотками та 32888,82 грн. комісії.

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладений договір факторингу №19/12-2023 за умовами якого ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «Ідея Банк», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року.

22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладений договір факторингу №22/12-2023, за умовами якого ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «Ідея Банк», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року, укладеними між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують укладення між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 договорів кредиту, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладених договорів.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позивачем нараховано відповідачу до сплати комісію за обслуговування кредитів, проте положення п. 1.10 кредитного договору №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та положення п. 1.5 кредитного договору №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту -є нікчемними, а тому підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

З такими висновками суду першої інстанції повністю не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Вимогами ч. 1 ст. 1056-1ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із вимогами ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до положень ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи встановлено, що кредитні договори №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року, укладені в письмовій формі між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 та зі сторони споживача підписані власноручним підписом.

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено у відповідних договорах.

Зазначені договори, відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, є обов`язковими до виконання кредитором та позичальником.

Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог було надано виписки по рахунку ОСОБА_1 по зазначеним вище кредитним договорам та довідки-розрахунки боргу станом на 19 грудня 2023 року.

Зазначені вище докази містять погоджені сторонами суми видачі кредиту, які підлягали сплаті, суми погашення кредиту, залишок заборгованості за кредитами, суми нарахованих процентів, дати та суми фактичних погашень.

Відповідач на спростування зазначеного не надала доказів, що підтверджують повернення нею, як позичальником, грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами, що є її процесуальним обов`язком.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позичальник ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов`язання по укладеним договорам, в результаті чого утворилася заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за кредитними договорами№Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно визнав поважними причинами пропуску позивачем позовної давності при задоволенні розміру заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, враховуючи умови кредитного договору №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та умови кредитного договору №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року, укладених між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», встановлення карантинних обмежень та введення в Україні режиму воєнного стану, позовну давність щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, позивачем пропущено не було.

Водночас, заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної скарги про те, що частину заборгованості перед первісним кредитором було погашено, проте, сплачені кошти не були зараховані при погашенні заборгованості за кредитними договорами №№Р99.25265.004929199, Z75.25265.005136383.

З наданої позивачем виписки по рахунку за кредитним договором №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року та довідки розрахунку заборгованості вбачається, що сплачені відповідачем кошти на загальну суму 19894,04 грн. позивачем не були зараховані на погашення заборгованості.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року слід також зменшити на указану суму коштів.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року становить 18897,77 грн. (38791,81 грн. - 19894,04 грн.).

З наданої позивачем виписки по рахунку за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року та довідки розрахунку заборгованості вбачається, що сплачені відповідачем кошти на загальну суму 18170 грн. позивачем не були зараховані на погашення заборгованості.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року слід також зменшити на указану суму коштів.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року становить 11631,34 грн. (29801,34 грн. - 18170 грн.).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідача суми заборгованості, необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Вимоги позивача задоволено частково, в процентному співвідношення на 22%, то з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 666,16 грн. (3028 грн. x 22%: 100%).

Крім того, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково на 78%, то з позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2834,52 грн. (3634 грн. x 78%: 100%)

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2168,36 грн. (2834,52 грн.-666,16 грн.).

Крім того, під час вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц у постанові від 19 лютого 2020 року.

Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю цих витрат, але з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково - на 22%, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 3080 грн.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за кредитними договорами та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року змінити, зменшити суму заборгованості за кредитним договором№Р99.25265.004929199 від 19 лютого 2019 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» з 38791,81 грн. до 18897,77 грн.;

зменшити суму заборгованості за кредитним договором №Z75.25265.005136383 від 11 квітня 2019 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» з 29801,34 грн. до 11631,34 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2168,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3080 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 10 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба