Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №753/11074/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/11074/25 Головуючий у І інстанції Заставенко М.О.

Провадження №22-ц/824/4162/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 рокута за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Мізюк Вікторії Миколаївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 рокуу справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також просили стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 272 125,75 грн з урахуванням інфляційної складової та 3% річних і пені, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ). З 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, як наслідок квартира за вказаною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами теплової енергії і зобов`язані вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Відповідачі не вносили плату своєчасно за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.03.2025 складає 272 125,75 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги станом на 31.03.2025 року у розмірі 272 125,75 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 2 040,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 2 040,95 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким в частині вимог, заявлених до ОСОБА_1 - відмовити, в частині вимог до ОСОБА_2 - вирішити на розсуд апеляційного суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона, ОСОБА_1 , набула право власності на вказану квартиру лише 13 березня 2024 року на підставі договору купівлі-продажу, тому у неї не має обов`язку сплачувати заборгованості за весь період зазначений позивачем, тобто з 01 травня 2018 року, оскільки на той момент там вона ще не проживала і не споживала надані послуги. Зазначає, що після набуття квартири у власність оплату за надані послуги вносила належним чином.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не навів належного мотивування, чому прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належними відповідачами.

Апелянт зазначає, що відповідно до витягу Реєстру територіальної громади м. Києва , на який посилається суд першої інстанції, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 проживають наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Звертає увагу суду, що ОСОБА_2 відповідно до запиту Дарницького районного суду м. Києва від 04.06.2025 не значиться за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вибув на підставі заяви законного представника 08.12.2023 року.

Також відповідач ОСОБА_1 зазначає, що судом не вірно визначено коло відповідачів, оскільки у період з 08.12.2023 по 27.05.2024 року у даній квартирі проживав ОСОБА_5 , який набув право власності на підставі купівлі-продажу від 04.12.2023 року між ним та ОСОБА_2 , крім того ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання сплатити у повному обсязі відповідним установам комунальні платежі. Саме ОСОБА_5 було відчужено квартиру ОСОБА_1 .

Звертає увагу суду також і на те, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлена про розгляд даної справи. Крім того суду було відомо, що ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим за вказаною адресою, однак відправив копію позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження за адресою АДРЕСА_1 , а оскільки суд вказав адресатами на одному конверті обох відповідачів, то цього листа не отримав ніхто з них.

Вказує, що оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи судом та взагалі не знала про наявність даної справи, відтак була позбавлена можливості надавати докази до суду.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції також звернулася адвокат Мізюк В.М., діючи в інтересах відповідача ОСОБА_2 . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що квартира, щодо якої виникла заборгованість, не перебувала в спірний період у власності ОСОБА_2 , який продав її 04.12.2024 року ОСОБА_5 , після чого 13.03.2024 року ОСОБА_5 продав квартиру ОСОБА_1 .

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив наявність ще одного власника квартири у періоди, за який стягується заборгованість за спожиті комунальні послуги - ОСОБА_5 , який став її власником з 04.12.2024 року, який також мав бути залучений стороною у справі, оскільки оскаржуване рішення могло прямо вплинути на його права та обов`язки

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не врахував обставину, що квартира була придбана за зниженою ціною саме через наявну заборгованість за комунальні послуги. Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 13 березня 2024 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Е., покупець ОСОБА_1 зобов`язувалася повністю сплатити всю наявну заборгованість за квартиру після укладення договору.

Суд першої інстанції не врахував цей договір, а також те, що покупець зловживав своїми правами, не надавши суду копію договору, що безпосередньо впливає на визначення розміру заборгованості та розподіл зобов`язань.

Зауважує, що в оскаржуваному судовому рішенні взагалі не застосовано норми Цивільного кодексу України щодо загальної та спеціальної позовної давності, не враховано норми законодавства щодо зупинення позовної давності, заборони нарахування пені та штрафів через пандемію COVID та введення в країні військового стану.

Також, з розрахунків заборгованості, доданих до позову вбачається наявність заборгованості за період з 01.07.2015 року по 01.05.2018 року.

Позивач вказував, що набув право вимоги до відповідача щодо вказаних вище спожитих послуг згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між КП «Київенерго» та позивачем.

Судом в оскаржуваному рішенні не враховано, що до позову не додано жодних документів (акти звірки, підписані сторонами, зафіксовані показники лічильників, наряди на виконання робіт, бухгалтерські документи тощо), які підтверджують наявність такої заборгованості саме по квартирі АДРЕСА_2 .

Відзиви на апеляційні скарги до Київського апеляційного суду не надійшли.

Відсутність відзивів на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мізюк В.М. також підтримала подану нею апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в скарзі доводи.

Представник КП «Київенерго»- Кононенко І.О. проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального законодавства не відповідає.

Частиною 1 статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 2, 4 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Відповідно до вимог статті 190 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (пункт 2 частини 2 статті 376 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про розгляд справи є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити у за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Судом першої інстанції направлено копію указаної ухвали та копію позовної заяви з додатками відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, конверт повернувся до місцевого суду без вручення адресатам із відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 52).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, докази про належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву відсутні.

У даній справі суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідачів про подання позовної заяви, відкриття апеляційного провадження, не забезпечив отримання відповідачами копії позовної заяви, чим порушив права відповідачів на подання відзиву на позов та подання доказів на підтвердження своїх заперечень, що в решті призвело до неправильного вирішення справи.

Так, суд першої інстанції встановив, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є надавачем комунальних послуг до житлового будинку по АДРЕСА_3 та, відповідно, до усіх квартир в цьому будинку.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , тому з урахуванням предмету спору та релевантних правових норм, позивачем правильно визначено коло відповідачів, які є споживачами наданих послуг та несуть солідарну відповідальність перед позивачем по оплаті заборгованості.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Будинок АДРЕСА_3 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно п. 1,6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Отже, за змістом вказаної норми п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не має сплачувати заборгованість по сплаті комунальних послуг, які йому фактично не надавались.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

З матеріалів, доданих до апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що остання набула у власність квартиру АДРЕСА_2 13.03.2024 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко С.М. за реєстровим №112. (а.с. 80)

Місце проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі було зареєстровано 27.05.2024 року. (а.с. 83)

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вище наведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Аналогічний правовий висновок був висловлений у постановах КЦС Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-604св20), та від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 (провадження № 61 - 20547св19).

Як вбачається зі змісту пункту 3.4 Договору купівлі-продажу квартири від 13 березня 2024 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , сторони домовились, що заборгованість за комунальні послуги буде сплачуватися покупцем після укладення договору.

Однак, погодження між продавцем та покупцем квартири такої умови, в даній справі не може бути взято до уваги, оскільки КП «Київтеплоенерго», як кредитор у даних правовідносинах, які є предметом спору, не давав своєї згоди на заміну боржника.

Так, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

В контексті даної справи, така умова договору не породжує правових наслідків для КП «Київтеплоенерго» та не позбавляє їх права звернутись до суду із позовом про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг з попереднього боржника.

Як вбачається зі розрахунку заборгованості за послуги постачання теплової енергії та з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 року, який долучений до позовної заяви, з березня 2024 року відповідач ОСОБА_1 вносила оплату за спожиті нею вказані послуги в повному обсязі.

З огляду на те, що у ОСОБА_1 не виник обов'язок по оплаті боргів попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, заявлені до неї КП «Київтеплоенерго» позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вирішуючи даний спір зазначених обставин не врахував, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 солідарного обов`язку із ОСОБА_2 по оплаті заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Щодо позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає наступне.

З доданих ОСОБА_1 до апеляційної скарги документів вбачається, що квартира АДРЕСА_2 за період, щодо якого позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості, перебувала у власності відповідача ОСОБА_2 до 04.12.2023 року.

Так, 04.12.2023 року ОСОБА_2 продав зазначену квартиру ОСОБА_5 , що підтверджується копією Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим О.В. за реєстраційним номером № 1220. (а.с. 84-87)

Крім того, згідно відповіді Департаменту з питань реєстрації КМДА на запит Дарницького районного суду м. Києва від 04.06.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зняти з реєстрації за вказаною адресою з 08.12.2023 року (а.с. 48)

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості лише за період, коли він був споживачем зазначених послуг та як власник квартири у відповідності до статті 322 ЦК України зобов`язаний був нести відповідальність за утримання належного йому майна.

Аналізуючи надані позивачем розрахунки заборгованості, з урахуванням внесених уточнень від 08.06.2026 року, колегія суддів доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості:

- за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 101 933,35 грн, інфляційну складову боргу 10 635,82 грн, 3% річних - 2798, 98 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9839, 88 грн, інфляційну складову боргу 917,98 грн, 3% річних - 256,49 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 03.12.2024 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 93031,12 грн, інфляційну складову боргу - 8899, 32 грн, 3% річних - 2429,79 грн, пеню - 2948,94 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 03.12.2024 послуги з постачання гарячої води в розмірі 6237,60 грн, інфляційну складову боргу - 654, 75 грн, 3% річних - 190,37 грн, пеню - 231,60 грн;

- заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 869, 84 грн;

- заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 429,80 грн;

- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі - 58,45 грн,

що разом становить: 242 364,08 грн.

Разом із тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо стягнення зі ОСОБА_2 заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 266,76 грн, оскільки такі вимоги не підтверджені належними доказами по справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, наданий позивачем розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 серпня 2015 року по 31 березня 2025 року (а.с. 17-19) не підтверджує наявність заявленого позивачем розміру заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 12 266,76 грн станом на травень 2018 року, оскільки містить розбіжності в графах щодо здійснення нарахування з урахуванням проведеного з березня по травень 2018 року коригування та вихідного сальдо.

Крім того, вказаний розрахунок не відповідає даним, наведеним у розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 01.04.2025, в якому станом на травень 2018 року відсутні дані про наявність боргу за послуги з централізованого опалення (а.с. 6)

Вищевказані розбіжності у наявних в матеріалах справи доказах позбавляють суд можливості визначити правильний розмір заборгованості, яка виникла у ОСОБА_2 за період до 01.05.2018 року.

Зважаючи на викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення зі ОСОБА_2 заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 266,76 грн задоволенню не піддягають, як такі що не доведені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з позовною заявою сплатив судовий збір розмірі 4081,89 грн.

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води, у загальному розмірі 272125,75 гривень.

Разом з тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 242 364,08 грн. Тому позовні вимоги задоволено на 89% (242364,08 / 272125,75 х 100). Відповідно, позивач вправі розраховувати на компенсацію понесених ним витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3632,88 грн (4081,89/100х89).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 заплатив судовий збір в сумі 6122,85 гривень, вимоги його апеляційної скарги задоволень на 11%, слідом, він має право на компенсацію за рахунок позивача понесених ним судових витрат на оплату судового збору в сумі 673,51 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає сума у розмірі 2 959,37 (3632,88-673,51) гривень.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , сплачений останньою судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6123,00 грн підлягає до стягнення з позивача.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 частково заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про солідарне стягнення боргу не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мізюк Вікторія Миколаївна, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 101933,35 грн, інфляційну складову боргу 10 635,82 грн, 3% річних - 2798, 98 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9839, 88 грн, інфляційну складову боргу 917,98 грн, 3% річних - 256,49 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 03.12.2024 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 93031,12 грн, інфляційну складову боргу - 8899, 32 грн, 3% річних - 2429,79 грн, пеню - 2948,94 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 03.12.2024 послуги з постачання гарячої води в розмірі 6237,60 грн, інфляційну складову боргу - 654, 75 грн, 3% річних - 190,37 грн, пеню - 231,60 грн;

- заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 869, 84 грн;

- заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 429,80 грн;

- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі - 58,45 грн,

що разом становить: 242 364,08 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2 959,37 грн.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6123 (шість тисяч сто двадцять три) гривень 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складене 9 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В.Борисова

С.А. Голуб